Журналісти пояснили причини жорстокості російських військових у Бучі
Тікаючи з-під Києва російські окупанти залишили після себе страшні свідчення вуличних боїв і позасудових розправ. Десятки трупів мирних жителів, розстріляних впритул, лежали прямо на вулицях. Жінки і діти піддавалися зґвалтуванням.
Буча стала символом жорстокості російських військових, йдеться в матеріалі видання «Проект».
Журналісти вивчили біографії вищих російських офіцерів та історії ввірених їхніх військових частин, щоб зрозуміти їхню безпрецедентну жорстокість.
Зокрема, у Бучі стояла 64-та окрема мотострілецька бригада 35-ї загальновійськової армії РФ. Ця частина дислокується в селищі Князє-Волконське Хабаровського краю. Її позивний — «Млєчнік» — серед місцевого населення став ім’ям прозивним.
Серед призовників «Млєчнік» вважається пекельним місцем. Батьки солдатів, що служили в 64-й бригаді у 2017-2019 рр. кажуть, що годують в частині погано, у казармах холодно, спорядження видають старе й не за розміром. «Перед деякими перевірками частини солдатів навіщось ховають у лазні, лісі та інших місцях. Можливо, не хочуть лякати перевіряючих зовнішнім виглядом солдатів, бо форма, берці, фізичний стан залишають бажати кращого», — розповідає мати одного з призовників.
Журналісти відзначають, що найстрашніше в «Млєчніку» — побої та вимагання, якими займаються і призовники, і офіцери.
«Військовослужбовці з національних республік збиваються в банди і кошмарять товаришів по службі: відбирають у них готівку, банківські карти, мобільні телефони… Старші за званням не тільки не зупиняють підлеглих, а й самі беруть участь у знущаннях… Через те, що призовникам нікому скаржитися, вони намагаються втекти з частини або домогтися, щоб їх комісували по здоров’ю — їдять хлорку, ковтають голки. Доходить до самогубств», — пише «Проект».
Крім Хабаровської, на київському напрямку воювала і 127-а мотострілецька дивізія 5-ої загальновійськової армії РФ. Вона дислокується в селищі Сергіївка Приморського краю.
Солдати з цієї частини також розповідали про знущання, побиття і вимагання з боку товаришів по службі з Кавказу. Також там зафіксовані випадки самогубств, «нещасних випадків» на полігоні, а в самому селищі недалеко від частини знаходили обезголовлені трупи у військовій формі.
«Хабаровськ, Сергіївка і Уссурійськ — місця, звідки в Росії найчастіше збігають строковики і контрактники. Але на першому місці в Росії за кількістю справ про нестатутні відносини — Московська область, де серед інших з’єднань розквартирована 1-а гвардійська танкова армія… У частинах армії в Наро-Фомінську і селищі Калінінець постійно фіксуються випадки побоїв, вимагання і невмотивованої жорстокості. А ще там гинуть солдати — у мирний час, при виконанні наказів командирів», — пише «Проект».
З 2016 по 2020 року в Росії суди першої інстанції розглянули 1268 справ про нестатутні відносини. Ще 292 кримінальні справи — за статтями «насильницькі дії щодо начальника» та «образа військовослужбовця». Майже третина справ були припинені, оскільки суд порахував злочини легкими. І це тільки ті випадки, про які стало відомо.
Журналісти відзначають, що будь-які події в російській армії ретельно ховаються.
«Показовий приклад такого роду теж дає розуміння, хто командує війною в Україні. У 2015 році полковника Євгена Дорошенка судили за те, що він не надав допомогу підлеглому. Сержант напився і йому стало погано, але командир частини не дозволив викликати йому лікаря, щоб не отримати догану самому. Сержант помер, а Дорошенко у підсумку уникнув відповідальності за закінченням терміну давності. Дорошенко зараз командує 47-ю гвардійською дивізією 1-ї танкової армії, що наступала на Харків», — йдеться в матеріалі.
Бучанська різанина
Окупувавши Бучу ворог влаштував там криваву різанину. Мирних жителів масово розстрілювали. Ґвалтували чоловіків, жінок, людей похилого віку і навіть дітей. Багатьох брали в полон. Люди вмирали під час тортур.
У Бучі багато будинків зруйновані в результаті обстрілів. Магазини і житлові будинки розграбовані мародерами. Після звільнення Бучі від окупантів там були виявлені братські могили з тілами місцевих жителів.
Источник: uainfo.org