Укрінформ наводить повний текст виступу.

Добрий день!

Дуже дякую за цю можливість!

Пані Президент Чапутова!

Пані Президент фон дер Ляєн!

Пане Премʼєр-міністре Хегер!

Пані та панове!

Дорогі друзі!

Вдячний за честь звернутися до вас сьогодні.

Цьогоріч Братиславський форум уперше у своїй історії організований так, що його панелі відбуватимуться не тільки на землі, а й на воді. На судні на річці Дунай.

І мені здається важливим саме цей образ. Бо комплексно обговорювати виклики європейській безпеці та стабільності, загрози всьому людству сьогодні просто неможливо без урахування всього того, що відбувається на воді.

Однією з найважливіших мішеней для російської армії в Україні зараз є мости через ріки. Буває, що російська армія тричі завдає ракетних ударів по одному й тому ж мосту, щоб його повністю зруйнувати.

Неможливо переоцінити й загрозу, яку російська агресія створила для водного потенціалу всієї нашої частини Європи – центру та сходу, Чорноморського басейну.

Характер бойових дій російської армії – відверто варварський. Вони просто знищують абсолютно все. Жорстоко бомбардують і житлові будинки, і промислові підприємства. Зокрема, екологічно небезпечні хімічні виробництва, металургійні заводи тощо.

Бойові дії на Донбасі ще з 2014 року створили загрозу забруднення підземних вод. Якщо продовжиться затоплення вугільних шахт на Донбасі – а серед них є, наприклад, шахта «Юнком», у якій в 1979 році був здійснений підземний ядерний вибух, – то отрута й навіть радіоактивне забруднення можуть потрапити не тільки в річки України, а й у Чорне та Азовське моря.

Звичайно, говорячи про безпекові виклики, пов’язані з нашими акваторіями річок, морів, неможливо оминути блокаду Російською Федерацією українських портів. Через цей акт агресії російської держави світ на порозі продовольчої кризи.

І це не просто якась проблема з продовольством. Це дефіцит на ринку. Це катастрофічне зростання цін на базові продукти. Це загроза голоду для десятків мільйонів людей у різних країнах. Якщо цьому не запобігти, отримаємо проблему політичного хаосу в деяких державах Африки, Азії. А отже, міграційну кризу у Європі, коли люди з країн, які страждають від голоду, шукатимуть порятунку.

Також продовольча криза неминуче призведе до масштабних протестів і в європейських країнах. Багатьом урядам доведеться пояснювати протестувальникам на вулицях різних європейських міст, чому наш континент опинився в заручниках однієї держави (ця держава – Росія) і однієї людини в Москві, яка віддала наказ щодо морської блокади України.

І зараз я згадав лише деякі наслідки й лише в одній сфері з багатьох, у яких маємо надзвичайні загрози. Надзвичайні виклики. Як ми повинні на все це реагувати?

Пані та панове!

Давайте знову згадаємо річку Дунай. Вона однаково збагачує різні народи й різні міста. Братиславу, Відень, Будапешт, Лінц, Регенсбург, Белград, Ізмаїл тощо. Словаччину, Австрію, Німеччину, Румунію, Сербію, Угорщину, Молдову та Україну.

Щоб Дунай залишався чистим і безпечним, щоб його економічний потенціал, зокрема транспортний, працював на повну силу, потрібна взаємодія всіх країн, яким природа подарувала цю річку. А отже, потрібна єдність. Потрібне розуміння. Потрібне вміння говорити й домовлятися заради спільного інтересу. А це – ключові речі для мирного та вільного життя у Європі. Це те, що вміє Словаччина. Це те, що вміє Україна. Це те, що вміють інші держави – наші партнери. І це те, що свідомо ігнорує Росія.

Чи намагається вона когось почути, зрозуміти? Ні.

Чи визнає Росія спільні інтереси? Ні. Вона бачить лише власні, причому трактує їх доволі специфічно. Не як інтереси всього російського народу, а як егоїстичні бажання маленької купки господарів держави.

А як Росія сприймає саме поняття єдності? Тільки як спробу підкорити інших, поставити їх у залежність від себе, знищити їхню самобутність. Так вони трактують єдність – коли інший і будь-яке різноманіття просто знищуються.

І саме це вони роблять на території України. Намагаються не просто вбивати людей, а стерти сам факт того, що є наша держава, що є Україна. І що Україна прагне бути повноправною частиною об’єднаної Європи.

Це відверто антиєвропейська політика Росії. І така політика зобов’язує Європу реагувати, реагувати принципово.

По-перше, підтримувати Україну ще активніше. Зброєю, фінансами, політично. Ми вдячні за допомогу, яку вже одержуємо. Кожному й кожній, хто нам допомагає. Але постачання зброї потрібно нарощувати. Бо саме на полі бою в Україні вирішується, чи збережеться свобода у Європі для всіх народів без винятку.

І саме зараз на полі бою в Україні – ситуація, яка може забезпечити перелом у протистоянні. Саме зараз, саме в ці дні, коли Росія програє у війні проти України, свобода європейців переможе на десятиліття вперед.

По-друге, це санкції. Головний сенс санкційних пакетів Європейського Союзу – це не просто завдати шкоди Росії, а зробити Європу незалежною від Росії, обірвати всі критичні зв’язки між Росією та країнами Європи, які Москва використовує як зброю, зокрема енергетичну.

І тому я вважаю неприйнятним, що на обговорення санкційного пакету, зокрема шостого, витрачається стільки часу. Це всі наші люди, це всі наші дні. Понад місяць!

Звичайно, добре, що шостий санкційний пакет нарешті оформлений. Але він має запрацювати невідкладно, щоб можна було перейти далі, до підготовки вже сьомого санкційного пакету. Кожен зв’язок Європи з Росією, який ще залишається, це мотузка, яку російська держава спробує перетворити на зашморг.

По-третє, маємо посилювати єдність Європи, справжню єдність. І головним кроком на цьому шляху має стати надання Україні статусу кандидата у члени Європейського Союзу, а згодом і повноправне членство. Не може бути навіть спокуси в Росії допускати, що європейські країни не підтримають Україну в цьому питанні.

Бо якщо Росія відчує, що Європа дає слабину й може залишити Україну без очевидно необхідного рішення про кандидатство, то це буде одним із найбільших дестабілізаційних чинників для континенту за весь час повномасштабної війни Росії проти України.

Пані та панове!

Ми маємо дати відповіді на всі виклики та небезпеки, які створила Російська Федерація для нас із вами. Політика, економіка, військова сфера, продовольство, екологія, міграція – немає такої галузі нашого життя, у якій не було б катастрофи, кризи, загрози катастрофи або кризи внаслідок дій Росії.

Якість наших відповідей безпосередньо залежить тільки від одного – від нашої єдності. Будь-яке розділення у Європі – це шанс, шанс для Росії. Для того, щоб вона продовжила свою агресивну політику.

Я вірю, що ви це усвідомлюєте. А отже, вірю, що ми зможемо захистити наш континент і наших людей від усього того, що сьогодні нам загрожує. Але також маємо думати й про завтрашній день. Про те, що буде після перемоги, ми дуже віримо в перемогу разом з вами над тиранією.

Саме тому Україна вже працює над масштабною ініціативою United24. Це система інструментів, які зможуть, коли будуть повністю побудовані, захищати не тільки нашу державу, а й інші народи від загрози збройної агресії, від стихійного лиха та всього того, що може зруйнувати життя.

Ми маємо на меті зробити так, щоб за 24 години кожна держава, яка потребує допомоги, могла її отримати. На сьогодні у світі, на жаль, немає такого інструменту. Хоча очевидно, що є потреба в ньому.

Тож я закликаю вас ознайомитися з тим, як працює перший елемент цієї майбутньої інфраструктури. Фандрейзингова платформа, яка дає змогу акумулювати кошти з різних джерел для різних потреб, зокрема оборонних, інфраструктурних, медичних, соціальних. Кожен і кожна без будь-якої бюрократії можуть самі визначити, як допомогти державі, яка цього потребує.

Поступово ми додамо до United24 інші інструменти – дипломатичні, санкційні, технічні, які допоможуть суттєво оновити наявну глобальну архітектуру безпеки. Усе це – разом з вами. Впевнений, необхідність її оновлення також буде однією з ключових тем ваших дискусій.

Тож зверніть увагу на українські пропозиції. Та не забувайте, що нас усіх намагається знищити держава, для якої будь-що – це зброя або шлях для агресії. Зокрема й ваш мирний і прекрасний Дунай.

Захищайте нас! Захищайте себе!

Слава Україні!