Господарський суд міста Києва позовні вимоги задовольнив частково, ухваливши рішення стягнути з відповідачки на користь позивачки 250 000,00 грн штрафу. У решті в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення – про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Суди встановили, що ФОП Синиця В. М. як замовник та ФОП Черкашина А. В. як виконавець уклали Договір, відповідно до якого виконавець зобов’язався надати рекламні послуги шляхом розміщення в особистому профілі в соціальній мережі «Інстаграм» інформаційних / рекламних текстів, відеоконтенту щодо проведення розіграшу, а замовник зобов’язався прийняти якісні, надані в повному обсязі послуги та оплатити їх.

Крім того, за умовами договору виконавець зобов’язався за період проведення розіграшу, зокрема, збільшити кількість підписників на відповідні (резервні) профілі / акаунти (перелік яких надасть замовник), що становитиме не менше 50 000 на кожний профіль / акаунт. Водночас укладення договору ФОП Синицею В. М. (замовник) із ФОП Черкашиною А. В. (виконавець) пов’язане з укладенням основного договору між ФОП Синицею В.М. (виконавець) та ФОП Чучун В.С. (замовник), матеріальним результатом якого визначено збільшення кількості підписників на відповідні (резервні) профілі / акаунти від 50 000 до 55 000 осіб на кожний профіль / акаунт.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постанову апеляційного господарського суду в частині відмови в позові про стягнення 250 000,00 грн штрафу скасував; у скасованій частині рішення місцевого господарського суду про задоволення позову про стягнення 250 000,00 грн штрафу залишив у силі; в решті постанову апеляційного господарського суду залишив без змін.

Суд зазначив, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст (а не назву договору). З’ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно.

Для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об’єктом цивільних прав, через що відповідний результат не є обігоздатним сам собою.

Отже, Договір відповідно до волевиявлення самих учасників спірних правовідносин передбачає, зокрема, досягнення матеріального (індивідуалізованого) результату як наслідку надання рекламних послуг.

Зміст спірного правочину включає в себе як зобов’язання з надання послуг, так і зобов’язання з виконання робіт.

Встановивши обставини невиконання відповідачкою зобов’язання, передбаченого Договором зі збільшення кількості підписників на відповідні (резервні) профілі / акаунти (перелік яких надасть замовник), що становитиме не менше 50 000 осіб на кожний профіль / акаунт, враховуючи принцип свободи договору та обов’язковість договору, беручи до уваги те, що ФОП Черкашина А.В. взяла на себе відповідне зобов’язання, проте не виконала його, – місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивачки 250 000,00 грн штрафу.

Суд апеляційної інстанції не врахував: принципу свободи договору, того, що Договір передбачає досягнення матеріального результату як наслідку надання рекламних послуг (проте такого результату не досягнуто у зв’язку з неналежним виконанням відповідачкою умов Договору у відповідній частині), а також обов’язковості Договору.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції безпідставно скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимоги про стягнення з відповідачки 250 000,00 грн штрафу, передбаченого п. 4.2 Договору.