У Києві із вікна однієї з багатоповерхівок викинувся 10-річний хлопчик. Впавши з шостого поверху, дитина вижила, але отримала тяжкі травми й зараз перебуває у реанімації. Про цей інцидент стало відомо 16 вересня.

А згодом з’ясувалося, що до відчайдушного кроку хлопчика підштовхнув куратор із суїцидальної інтернет-гри «Синій кит», через яку кілька років тому в Україні загинули десятки підлітків. Про те, що «Синій кит» повернувся на своїй сторінці в Instagram, повідомила мама постраждалої дитини Дар’я Ткаченка.

Дар’я — дерматолог, косметолог та блогер. До повномасштабного російського вторгнення зі своїм сином Микитою та чоловіком жила у Харкові. До Києва родина переїхала зовсім нещодавно. За словами Дарії, у неї були чудові стосунки із сином, і вона навіть подумати не могла, що хлопчик вступив до якихось суїцидальних груп.

«Микита ріс у любові та турботі, — розповіла у Stories в Instagram Дарина. — Я була в змозі забезпечити і себе, і дитину. З появою в моєму житті чоловіка, за якого я вийшла заміж, у стосунках із сином нічого не змінилося. Я не ідеальна мати, але вивчала дитячу психологію, прислухалася до людей, які в цьому розбираються і намагалася бути своїй дитині другом. Звичайно, кожен з нас має свої таємниці. Я стежила за сином, намагалася перевіряти його гаджети. Коли мене насторожувала його поведінка, ми йшли до психолога.

Ми із Харкова. Через війну змушені були переїхати спочатку на дачу до Харківської області. Потім ми з чоловіком приїхали до Києва, щоб облаштувати тут квартиру та кімнату в ній для Микити. Син був дуже радий, що ми переїжджаємо, тішився, що він матиме шикарну кімнату з комп’ютером. Ми купили все, що він хотів…

Я влаштувала його в дорогу приватну школу, де є добрі вчителі та психологи. Я не бачила в нього ні смутку в очах, ні депресії, ні якихось порізів на руках. Єдине — він мав страх спати без світла. Він спав з увімкненим світлом, і я могла до нього прийти, щоб йому було спокійніше…

У день, коли все сталося, Микита захворів, і я вирішила залишити його вдома. Ми на п’ять хвилин вийшли до сусідньої будівлі, щоб купити ліки. Я ще сказала синові: «Лягай, будь ласка, ми зараз прийдемо». Ми пішли. І трапилося те, що трапилося … Повторю, у дитини не було жодних психічних розладів. Наразі триває слідство, і я не можу розголошувати всі подробиці. Але ми точно знаємо, що це не було його самостійним рішенням. Ми вже знаємо про схожі ситуації, які відбуваються з багатьма дітьми… На жаль, від такого не застрахована жодна дитина. І жодна мати не може знати, що в голові у її дитини. Коли раніше я переглядала переписки сина, я бачила лише невинне спілкування з однокласниками… Звертаюся до всіх батьків — будьте пильні! Не завжди з поведінки дитини можна зрозуміти, що з нею насправді відбувається».

Дар’я опублікувала виписку зі столичного «Охматдиту», з якої випливає, що Микита лежить у відділенні інтенсивної терапії з політравмою, закритою черепно-мозковою травмою, струсом мозку, компресійними переломами хребтів, переломом грудини, забиттям легень, пневмотораксом і рваною раною. На додаток до цього у дитини виявили коронавірус. За словами Дарії, зараз Микита знаходиться на апараті ШВЛ і поки не приходив до тями.

Також Дар’я опублікувала повідомлення, які за останню добу отримала від своїх підписників. Люди повідомляють їй про схожі випадки, що сталися з їхніми дітьми:

«Моя племінниця загинула два дні тому від цієї жахливої гри. Їй дали завдання піти на рейки й чекати на потяг… Її не стало»

«Мій син наклав на себе руки через цього „кита“, йому було 14. Винних так і не знайшли. Випав із 16 поверху»

За словами Дарії, вже після того, що сталося, поліція знайшла у Микити ще один, прихований акаунт, через який хлопчик листувався з «кураторами», які давали йому завдання. Дар’я не знала, що син користується ще одним акаунтом — тому й не побачила цих повідомлень.

У поліції Києва відкрили кримінальне провадження за статтею «Доведення до самогубства». Мама Микити на своїй сторінці в Instagram попросила всіх, хто має таку можливість, допомогти її дитині — попереду у хлопчика тривале лікування та реабілітація, на що знадобляться великі гроші.

Хвиля самогубств, пов’язаних із суїцидальними групами «Синій кит» та «Червона сова», накрила Україну кілька років тому. У 2017 році кількість дітей, що постраждали від цих груп, обчислювалася сотнями. У таких групах невідомий куратор, який знаходив свою жертву в соцмережі, давав їй різні завдання. Наприклад, не спати всю ніч, слухати похоронну музику, завдати собі каліцтва. Найчастіше жертвами таких «кураторів» ставали діти, які мали проблеми в сім’ї або у відносинах з однолітками. Завдання від «куратора» вони сприймали як своєрідний квест. Останнім завданням було самогубство.

«ФАКТИ» писали про десятки таких суїцидів. Примітно, що всі куратори перебували в Росії, і поширювалися подібні речі переважно через російську соцмережу «ВКонтакте». Не виключено, що зараз історія повторюється.

Коментуючи те, як запобігти та вчасно помітити захоплення дитини подібними речами, кандидат наук, медичний психолог, експерт із психологічної кібербезпеки Наталія Бугаєва говорила «ФАКТАМ», що не завжди причиною вступу підлітків до суїцидальних груп є проблеми в сім’ї. Можуть бути інші причини.

«Вони починають виконувати поставлені куратором завдання і самі не помічають, як поринають у цю небезпечну гру, — говорила Наталія Бугаєва. — Знаю випадки, коли до суїцидальних груп вступали дорослі люди, намагаючись зрозуміти, чому це цікаво їхнім дітям. Виконували завдання і в якийсь момент самі опинялися у пастці. Куратори по той бік екрана використовують спеціальні техніки, які можуть вплинути не лише на підлітків, а й на дорослих. До мене звертався чоловік, який пройшов менше половини завдань і зрозумів, що у нього почалися проблеми із психікою.

Деякі підлітки вступають у суїцидальні групи лише тому, що «в них перебувають усі». Буває, що до «групи смерті» вступає майже весь клас. І школяр, навіть якщо не хоче, все одно робить це, щоби не стати ізгоєм».

За словами Наталії Бугаєвої, найкраще, що можуть зробити батьки, — приділяти увагу дітям і регулярно з ними розмовляти. Не засипати докорами та підозрами, а намагатися бути дитині другом, якому можна довіряти: «Необхідно спокійно говорити з дітьми про небезпеку таких «ігор». Розповісти про травми та наслідки та пояснити, що сила характеру проявляється не в тому, щоб погоджуватися на участь у сумнівних іграх, а в тому, щоб від таких пропозицій вчасно відмовитись.

Источник: fakty.ua