В Україні відбулася прем’єра фільму «Маріуполіс 2» режисера Мантаса Кведаравічюса, де задокументовано події березня 2022 року в Маріуполі. З початком повномасштабного вторгнення литовський режисер повернувся до Маріуполя, де 6 років тому зняв фільм «Маріуполіс». Він хотів продовжити фіксувати життя міста під загрозою війни, але був схоплений та закатований російськими військовими. «Маріуполіс 2» створено із врятованих фрагментів відео, знятих Мантасом. Матеріал зберегла його наречена, актриса Ганна Білоброва, яка перебувала у Маріуполі разом із режисером. Вона змогла вивезти відео до Литви, де змонтувала фільм разом із монтажеркою першої частини «Маріуполіса» Дунею Сичовою. Продюсери картини, серед яких і француженка Надія Турнічев, на початку листопада представили картину на кінофестивалі у Стокгольмі. А за тиждень уже відбулася прем’єра «Маріуполіса 2» і в Україні.

В ексклюзивному інтерв’ю «ФАКТАМ» Надія розповіла, чому Мантас таємно поїхав до Маріуполя і якою була їхня остання розмова.

«Свою першу картину він зняв у Чечні»

— Все, що відбулося, стало для мене кошмаром, — розповіла Надія. — Ми ж не знали, що Мантас зібрався їхати до Маріуполя! На той час ми працювали над нашим спільним третім проєктом. Була середина березня, і раптом ми дізнаємося, що Мантас з його коханою, актрисою Ганною Бєлобровою (до речі, він познайомився з нею на нашому попередньому фільмі «Парфенон»), їдуть до Маріуполя. Пам’ятаю, це було 18 березня, Мантас надіслав мені на телефон їхню спільну фотографію з Ганною та текст, що вони зараз дорогою до Маріуполя. Я була шокована, написала, щоб вони були дуже обережні. Мені нічого не залишалося, крім як молитися
«Ми працювали над третім спільним проектом, коли дізналися про поїздку Мантаса до Маріуполя», — каже Надія.

— На той час Мантас працював над новим проєктом?

— Так, вони з Анею жили в Уганді, місто Кампала, і готували там фільм. Точніше, це мали бути два фільми — документальний та ігровий. Частину матеріалу вже було знято. Ні про який «Маріуполіс 2» тоді й не йшлося.

— Ви ж були в команді й першого «Маріуполіса».

— І, до речі, він також стався незалежно від нас, продюсерів. Ми готувалися до зйомок картини «Парфенон», і в рамках досліджень Мантас поїхав до Маріуполя. Коли повернувся із купою матеріалу, сказав, що хоче зробити фільм. Ми йому: «Мантас, зосередься на нашому проєкті!» Але утримати його було неможливо, він таки змусив подивитися те, що вже зняв, і ми одразу сказали: «Так, це треба робити». Відсунули «Парфенон» і взялися за «Маріуполіс». Це був 2015 рік, а закінчив він картину 2016 року.

— Що для Мантаса було найголовніше в роботі?

— Він антрополог. Йому важливо було показувати, як живуть люди у пропонованих умовах. Адже свою першу картину він зняв у Чечні. Для мене вона найсильніша, найнеймовірніша історія про війну. Ти не бачиш жодної військової, зброї, але ти її весь час відчуваєш. У мене й досі мурашки, коли згадую про цю картину. Знаєте, Мантас нічого не боявся. Небезпека була частиною його. Коли він знімав перший «Маріуполіс», йому довелося знайомитися з різними категоріями людей. В тому числі й з військових формувань. Але Мантаса цікавила передусім поведінка людини у складних умовах.
Мантас Кведаравічюс зафіксував планомірне знищення Маріуполя рашистами. Кадр із фільму «Маріуполіс 2»

— Упродовж шести років після «Маріуполіса» він казав, що хотів продовжувати цю тему?

— Ні, зовсім. Свої наступні роботи він знімав у Африці. Ми ніколи не обговорювали продовження «Маріуполіса». Звісно, Україна була присутня у його житті. Ганна, його кохання, — актриса з України, багато хто з команди були українцями.

— Гадаєте, Ганна не могла зупинити його тоді в березні?

— Знаєте, це була пара «зірви голів». Їх було не зупинити. Востаннє я бачила Мантаса у листопаді 2021 року в Парижі. Він був такий зарослий, з великою бородою. І тут раптом на фотографії, яку вони мені надіслали з Маріуполя, Мантас був зовсім інший, поголений. Вони з Ганною зробили селфі на фоні плаката Одрі Хепберн. Але я знала, говорити йому: «Що ти робиш, не їзди», — було марно. А за кілька днів мені зателефонувала знайома продюсер з України, сказала, що Мантаса вбили і Аня шукає способи вивезти труп назад у Вільнюс.
Маріуполь у березні 2022 р. Кадр із «Маріуполіс 2»

— Що ви тоді відчули?

— Повну безпорадність. І сильне бажання натиснути кнопку телефону, щоб відмотати час назад.

«Аня просто дивом знайшла машину та змогла вивезти тіло»

— Аня розповідала, що сталося?

— Звісно. На той час Мантас вже шукав спосіб виїхати з міста. Насправді ж він думав, що в Маріуполі знайде той грецький театр, який знімав для «Маріуполіса», спілкуватиметься з колишніми героями. Але всі вони вже покинули місто, і Мантас з Анею жили разом із людьми в євангелістській церкві. Пересуватися містом було неможливо, тому Мантас просто почав знімати, як живуть ці люди.
Мантас з Анею жили разом із людьми в євангелістській церкві. Кадр із «Маріуполіс 2»
Кадр із «Маріуполіс 2»

Після десяти днів перебування у Маріуполі він зрозумів, що треба терміново їхати. Залишив Ані всі матеріали та разом із ще одним чоловіком вирушив шукати машину, щоб залишити місто. Але їх упіймали військові. Його товариша відпустили, а Мантаса залишили, одразу зрозумівши, що він ніякий не українець. Коли Мантас не повернувся, Аня почала його шукати. Абсолютно скрізь! І ось в одному з військових відділень їй сказали, що вони мають такого чоловіка, але він уже мертвий. Ганна розповідала, що коли побачила Мантаса, то одяг був на ньому не той, у якому він йшов, і одне плече було сильно висунуте вперед. Мабуть, з нього знущалися. Ми тоді вже постійно були на зв’язку. Аня просто дивом знайшла машину та змогла вивезти тіло. Вона виїжджала через росію та Латвію.

— Ганна вивезла й усі матеріали для фільму?

— Так. Ми одразу їх подивилися й вирішили, що це повноцінний фільм. Була середина квітня. Фільми Мантаса ніколи не були у Каннах, і я подумала, що це міг бути такий прощальний подарунок йому. Я написала голові Каннського фестивалю, розповівши, що у нас є матеріал, і попросила взяти його як виняток. Мені відразу відповіли: «Так, звичайно». Ми показали фільм відбірній комісії 9 травня, а фестиваль розпочинався за кілька днів. Нам відповіли наступного дня, що нас беруть.
Кадр із «Маріуполіс 2»

— Гадаєте, фільм сподобався б Мантасу?

— Думаю так. Ми постаралися зберегти особливий «ритм» Мантаса, і, знаєте, у цьому нам допомогло те, що все робили з коліс. Зізнаюся, я відчуваю, що Мантас постійно зі мною. Він дуже надихаюча особистість зі своїм своєрідним поглядом на людство.

— Що б зараз Мантас сказав?

— Він би знав, як підтримати кожного з нас. Точно сказав би: «Я тут, з вами».

Нагадаємо, у США стартував показ українського фільму «Клондайк», номінанта на премію «Оскар», який розповідає про трагедію рейсу МН-17 на Донбасі.
232
Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook
та Instagram