Путін все більше орієнтує власні виступи на внутрішню аудиторію. Білорусь вирішила зіграти у небезпечну гру з українським зерном. Ілан Шор у Молдові спробував перейти у контратаку.

8 грудня відбулася подія, яка нагадала про часи холодної війни. З російської в’язниці вийшла американська баскетболістка Брітні Грайнер, якій інкримінували зберігання наркотиків. Того ж дня Джозеф Байден помилував Віктора Бута, «Торговця Смертю», який відбував 25-річне ув’язнення за торгівлю зброєю у країнах третього світу. Він був затриманий у Таїланді у 2008 році завдяки операції американських спецслужб та засуджений у США у 2012 році. Після повернення до Росії Бут став членом ЛДПР. Цікаво, що перед Бутом пропозицію приєднатися до меморіальної партії Жириновського відкинув «кухар Путіна» Євгеній Пригожин, політичні амбіції якого стають все більш помітними. Попри обмін в’язнями говорити про потепління у російсько-американських відносинах не випадає, хоча контакти триватимуть, адже у в’язницях залишилися бізнесмен та колишній морпіх Пол Вілан та бізнесмен Владислав Клюшин, який володіє низкою секретів Кремля.

Тим часом Владімір Путін стає все більш зацикленим на внутрішньому порядку денному. Путінський мікс заяв стає все більш скандальним, хоча нічого особливо нового для себе той не говорить. Президент  Росії навряд чи вийде на довге спілкування з пресою та й з традиційним президентським посланням є проблеми, натомість Кремль продовжує просувати небезпечну маячню. Путін заговорив про можливість ухвалення військової доктрини РФ, яка передбачатиме зустрічно-превентивний ядерний удар, промимрив, що саме Росія могла б бути справжнім гарантом незалежності для України. Його заяви все менше привертають увагу аналітиків і все більше викликають спроб чи то поставити заочний медичний діагноз, чи підрахувати кількість двійників господаря Кремля.

Відданий партнер Путіна Лукашенко вирішив довести власну користь сюзерену. Заступник міністра закордонних справ Білорусі Юрій Амбразевич запевнив генерального секретаря ООН Антоніу Гутерреша у готовності його країни транзитувати українське зерно до литовських портів, нагадавши про зацікавленість у експорті нині підсанкційних білоруських добрив. Є чимало сумнівів щодо щирості позиції Мінська, підпорядкованість якого Москві останнім часом позбавлена ознак пристойності. Ця пропозиція лише підтвердила, що статус Білорусі як співзасновниці ООН для Росії є інструментом впливу. Президент Литви Гітанас Науседа наголосив, що цією пропозицією ЄС намагаються заманити у пастку, і з ним складно не погодитися. Заява Амбразевича передувала телефоному трикутнику Ердоган – Зеленський – Путін, під час якого говорили і про зернову угоду, пролонговану на 120 днів у листопаді.

Лідер партії «Шор», яка вже кілька місяців проводить акції протесту у Кишиневі, публічно запропонував призначити його прем’єр-міністром Молдови під час форуму «Ми Молдова». Своє прагнення він підкріпив обіцянкою залучити до економіки країни 10 мільярдів доларів, працювати над економічною та соціальною інтеграцією правого та лівого берегів Дністра та забезпечити «реальний нейтралітет» Молдови. Очевидно, що Шор має на меті припинити власне карне переслідування, через яке він веде політичну діяльність у Молдові у віртуальному форматі, перебуваючи в Ізраїлі. Популістський характер пропозицій Шора є цілком очевидним, проте непроста економічна ситуація у Молдові може допомогти йому знайти підтримку громадян країн. Схоже, що криза у сусідній з Україною державі лише поглиблюється.

Євген МАГДА, Інститут світової політики