Автомобілем, двома автобусами та поромом діставалася з Києва до Фінляндії Анастасія Захарчук, рятуючи від війни двомісячного сина Єгора та півторарічну доньку Емілію.

Рішення їхати саме до Фінляндії Настя прийняла випадково: “Я сама львів’янка. Але вже десять років наша родина мешкала в Києві. Тож спочатку я з дітьми опинилася у Львові і там почала шукати, куди поїхати. В інтернеті мені зустрілися пости Наталі – дівчини з України, яка давно мешкала в Фінляндії і активно допомагала співвітчизникам з виїздом”.

Ретельно складений волонтерський евакуаційний маршрут, а також супровід онлайн під час поїздки без пригод доправив родину до кінцевого пункту призначення – Гельсінкі. Тож як зустрічає Фінляндія українців і які правила там є обов’язковими до виконання?

“Всіх українців зустрічали дуже щиро й гостинно. Спочатку всіх, хто прибував, відразу розміщували у своєрідному розподільчому центрі, де можна було поїсти і прийняти душ. І за декілька годин звідти всіх розвозили за новим місцем проживання. Самому вибрати, де ти хочеш жити, було неможливо. В столиці нікого не залишали. Нам випало жити в маленькому містечку на заході Фінляндії. Це виявилося дуже гарне маленьке курортне містечко Крістійнанкаупункі, яке ще називають перлиною Шведського моря”, – розповідає Анастасія.

На першому етапі родину Насті поселили до нового центру для літніх людей, який ще не функціонував, тож його переоблаштували на центр прийому біженців з України. Там у кожної родини було все необхідне.

“Нам надали і постіль, і посуд. Опікувався українцями Червоний Хрест – допоки не були оформлені всі документи і ми не отримали перші виплати. Вони привозили абсолютно все: продукти, предмети побутової хімії, засоби особистої гігієни, памперси та дитяче харчування. Були спеціальні пункти, де можна було отримати одяг. Далі почався процес оформлення документів”, – розповідає Анастасія. 

Як пояснює Міграційна служба Фінляндії, спочатку необхідно звернутися до поліції чи прикордонної служби і визначитися, чи подаєте ви заяву на отримання тимчасового захисту, чи заяву на отримання притулку. В поліції вам мають надати перекладача.

“Ми обрали тимчасовий захист, він для людей, котрі рятуються від війни. Заява розглядається 2-3 тижні. Як тільки війна закінчиться та не буде загрози життю в Україні, дію дозволу на проживання може бути припинено. Можна працювати та вивчати мову одразу після реєстрації заяви. Також одразу можна користуватися і послугами безкоштовної медицини”, – пояснює Анастасія. 

Як зазначається на сайті Міграційної служби Фінляндії, тимчасовий захист надається максимум на один рік. Згідно рішення Ради Європейського Союзу, тимчасові види на проживання будуть видаватися до 03.04.2023 р., але якщо війна до того часу не закінчиться, цей термін буде продовжено.

“Після отримання рішення нам всім видали картки дозволу на проживання. За тимчасовим захистом ми отримали окрему двокімнатну квартиру, за яку сплачувала держава, а також щомісячні виплати в розмірі 300 євро на дорослого і по 200 євро на дитину. І хоча Фінляндія країна дорога, грошей нам вистачало. Там є магазини дорожчі, а є економніші. Наприклад, одні і ті ж яйця такого ж самого виробника десь коштують 4 євро, а в іншій крамниці – 1.98. Досі є центри, які видають українцям по три будь-які речі на місяць – немає значення, пуховик то чи майка. І є пункти безкоштовної роздачі їжі – якщо, скажімо, продукція близька до дати протермінування”, – розповідає Анастасія.

Згідно правил фінської міграційної служби, якщо ви обрали статус біженця, то це дає можливість постійного проживання у Фінляндії після закінчення війни, право працювати після 3-х місяців від моменту подавання заяви на притулок, якщо у вас є закордонний паспорт.  Або ж після пів року, якщо у вас паспорта немає. Ви отримуєте повний доступ до освіти, охорони здоров’я та соціального обслуговування, включно з допомогою по безробіттю та житловою допомогою. Також ви можете жити в центрі прийому біженців. Нашим переселенцям рекомендують одночасно подавати заяву для отримання тимчасового захисту, оскільки її розглядають набагато швидше і це дає можливість отримувати виплати, допоки ви не працюєте. 

“Багато хто з наших українок пішли працювати. Але на деяких роботах, як то прибиральниця чи офіціантка, чи на затребуваній тут роботі в теплицях, важко без знання мови. Багато хто влаштовується в фінські сімʼї сиділкою чи прибиральницею, разом із безкоштовним проживанням у родині. Середня заробітна плата на таких роботах – 11 євро за годину. Якби не маленькі діти, я би теж пішла. Я знаю англійську, в мене вища освіта за спеціальністю “Готельно-ресторанна справа”, і якраз для мене було чимало вакансій – адміністратора готелю, скажімо. Така робота оплачується вище. Але я не змогла, бо діти ще дуже маленькі, і Єгор був на грудному годуванні”, – ділиться Анастасія.  

Якщо ви починаєте працювати у Фінляндії, маєте повідомити про це до спеціальної організації, де вирішуються всі проблеми тимчасових переселенців – Центру приймання біженців. Якщо ви отримуєте зарплату понад 150 євро на місяць, грошову допомогу буде зменшено. Ви маєте обовʼязково підписати трудовий договір у письмовій формі або принаймні всі ключові умови з найму на папері. Одні й ті ж самі закони, права й обов’язки поширюються на всіх, хто працює у Фінляндії.

“Оскільки ми перебуваємо на обліку в центрі прийому біженців, то всі, хто не працює, зобовʼязані ходити на курси фінської або шведської мови, якою тут теж багато розмовляють. Знов таки, в мене не виходить через дітей, але моя свекруха ці курси відвідує, – ділиться Анастасія. – Ще один важливий момент для наших переселенців – це переміщення по країні і поза її межами. Якщо ви виїжджаєте з країни більше ніж на 7 днів, вам їх вираховують з виплат, а ще вас можуть позбавити соціального житла”.

Дійсно, Фінляндія передбачає виділення допомоги тільки тим, хто знаходиться на її території. Якщо ви будете відсутні по місцю проживання тиждень, про це необхідно сповістити до Центру приймання біженців, і цей період буде вирахувано з ваших виплат, вас дійсно можуть позбавити соціального житла. В термін до 90 днів ви можете повернутися, але вже до Центру біженців і там спробувати пошукати собі нове житло. Через 90 днів вашої відсутності в країні ваш дозвіл на прихисток буде автоматично скасований.

“Кожні два місяці ми маємо відвідувати Центр прийому біженців і писати заяви на продовження нашого перебування, – каже Настя. – Такі правила встановили після того, як чимало наших співвітчизників остаточно повернулися до України без попередження”. 

Спочатку Європа приймала українців без закордонних паспортів і зі свідоцтвами про народження дітей. Згодом правила змінилися: для подовження проживання потрібні були тільки закордонні паспорти.

“Дітям ми закордонні паспорти взагалі ще не робили, тож потрібно було їхати до України, аби оформити їх. Щоб бути відсутніми два місяці, які ми провели у Києві в очікуванні, ми повідомили про це Міграційну службу Фінляндії. У них тут це дуже цікаво робиться: там взагалі немає телефонів, пишеш на сайт лист, і якщо тобі не відповідають, то все ок”, – говорить Анастасія.

За правилами північної країни, після приїзду родина Анастасії мала б повернутися до Центру біженців і там почати шукати собі нове житло. Та їм пощастило: їх прихистило шведське подружжя у приватному будинку в середмісті Гельсінкі.

“Ця родина – пані Сату та пан Карі – вони просто неймовірні люди! Вони прийняли нас як рідних, у нас окрема автономна частина будинку з усіма зручностями, спільна лише кухня. Але вони так люблять дітей, так для нас стараються, у всьому допомагають!” – ділиться Анастасія.

Захват в  українки викликає також і громадський транспорт, де скрізь облаштовані місця для дитячих візочків – в автобусі, метро, потягу: «Тут дуже зручно їздити з маленькими дітьми в візочках. Для тих, хто подорожує разом з ними, проїзд абсолютно безкоштовний!»

Ледь не найбільше українську родину вразило те, що майже у кожного фіна в будинку, а буває, що й у квартирі, є сауна. А ще фіни дуже серйозно ставляться до сортування сміття: є навіть закон, котрий передбачає величезний штраф за халатне ставлення до цього. А от що було найважче, так це навесні та влітку звикнути до білих ночей – всі довго не могли заснути.

“Тут п’ють ну дуууже багато міцної кави, по пару разів на день! А ще у них багато різних святкувань, і вони дійсно серйозно ставляться до цього, – ділиться враженнями Анастасія. – За весь період, що я тут, я не бачила жодного фіна, який би якось погано ставився до українців. Вони настільки дружні та гостинні, що аж не віриться, що таке може бути! Нам надавали все, що потрібно. І люди тут дуже добрі і світлі. Фінляндія не просто так очолює рейтинг найщасливіших країн світу. Я б хотіла, щоб мої діти запамʼятали цю людську енергетику і привезли її з собою в Україну!”.

Источник: tsn.ua