Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди рф за 31 січня.

1. «Конвеєр» Шойгу: знищуємо – «будуємо» – крадемо
2. Російська «радянізація» вулиць Мелітополя
3. Звідки з’явилися «діти Донбасу»
4. У «колонії-поселенні» запровадили безстроковий режим

«Конвеєр» Шойгу: знищуємо – «будуємо» – крадемо

Агресор продовжує не тільки руйнувати українські міста, а й фактично анонсувати їх майбутнє знищення. Саме так можна розцінювати повідомлення ТАСС із посиланням на «силові структури ДНР» про те, що «мирних жителів у багатоповерхівках Вугледару вже немає, всі будівлі зайняті ЗСУ».

Усе це є продовженням старої брехні про те, що ЗСУ самі провокують ведення бойових дій на території  житлових забудов, а отже відповідальні за руйнування українських міст лежить на них.

НАСПРАВДІ, вогневе просування цього наративу вже призвело (як повідомляв Офіс президента України станом на червень), до практично повного знищення міст Маріуполь, Волноваха, Рубіжне, Попасна, Лиман і Сєвєродонецьк. Тепер до переліку найбільш зруйнованих міст України додався ще й Соледар.

Щодо останнього, то його в майбутньому «забудують багатоповерхівками – за прикладом Маріуполя», – пообіцяв ватажок «ДНР» Пушилін. А як це відбувається, відомо ще з трьох розбитих мерседесів нових «забудовників» Маріуполя.

Відомо, що «відновленням» Маріуполя займається «Військово-будівельна компанія» при МО РФ. Нею керує заступник Шойгу Тимур Іванов.

Про його п’ятиповерхівки у Маріуполі знімають багато пропагандистських відео. Але навіть на них неможливо приховати, що нові будинки оточені страшними руїнами.

Натомість встановлено, що заступник міністра оборони РФ зі своїми партнерами вже заробили понад 17 млрд рублів – на «відбудові» окупованих територій. Витрати на облаштування власної нерухомості сім’ї Іванова (потрапивши під санкції, він фіктивно розвівся з дружиною і переписав всі свої статки на неї), оплачують компанії, які отримали підряди та на «відбудову» Маріуполя.

Можна згадати й циклопічні плани побудувати «невелике місто в Генічеському районі на Арабатській стрілці із новими житловими кварталами зі всією необхідною соціальною інфраструктурою».

Тож, як бачимо, Москва налагодила конвеєр на кривавих грошах: знищуємо – «будуємо» – крадемо.  Хоча, з огляду на визнання тимчасовості свого перебування в Україні та суцільної російської корумпованості, це цілком природно для неї.

Російська «радянізація» вулиць Мелітополя

Інший, здавалося, налагоджений конвеєр – зі знищення всього українського в окупованих містах – досить несподівано дав збій 31 січня. Колаборантська «влада» Мелітополя настільки прагнула сподобатись Москві, що в угарі перейменування вулиць обурила навіть Z-патріотів.

Наприклад, вулицю генерала Петрова, який керував обороною Одеси під час Другої світової війни, перейменували на Менжинського – очільника ОГПУ. Або: Ялтинську – на 60-річчя Великого Жовтня, Академіка Корольова – на Куйбишева, вулицю Ярослава Мудрого – на Рози Люксембург, Покровську – на Луначарського, Університетську – на Свердлова, Академіка Патона – на Лазо.

НАСПРАВДІ, найбільш показовим, звісно, є перейменування вулиці з назвою Українська на «Советская».

Пропагандист-знищувач всього українського Мардан (справжнє прізвище Лелека), який нещодавно кидав американських дітей у «багаття Байдена», так захопився «радянізацією» Мелітополя, що навіть дозволив собі «перейменувати» його у прямому етері на Маріуполь.

Звичайно, «марданам» абсолютно байдуже – що Маріуполь, що Мелітополь: це лише вчергове підкреслює їх ставлення до українців. Проте, всі давно все зрозуміли. А першими – мешканці, що змушені жити в окупації.

До речі, пивний король Мелітополя Балицький, який нині виконує обов’язки гауляйтера окупованої частини Запорізької області, повідомив, що «за проханням мешканців міста пам’ятник Тарасу Шевченку перенесуть з площі Перемоги, а на його місці з’явиться стела «Міста воїнської слави».

Висновок з цього «прохання» і в цілому тотальної, навіть топонімічної, «радянізації» тимчасово окупованих міст України лише один. Творці «бабці з червоним прапором», якою спочатку розмалювали всю Росію (а незабаром вона сама розповіла про російських окупантів), із завзятістю манкуртів продовжують просувати проєкт «СРСР 2.0».

Причина лежить на поверхні – жодної ідеології, навіть в самій Росії, не кажучи вже про «нові території ані зараз, ані в майбутньому не існує. Тому вона й хапається за минуле. До того ж за минуле темне і криваво-червоне.

Звідки з’явилися «діти Донбасу»

Прихильники війни часто виправдовують вторгнення в Україну «захистом дітей Донбасу». Мовляв, ті, хто зараз звинувачує російську армію в загибелі українських дітей, забувають, що на Донбасі також з 2014 року гинули діти. А зараз, мовляв, з приходом «визволителів» і життя стає мирним і щасливим. 

Приклади цього у росЗМІ з’являються щодня. 

Уточнюється, що «йдеться не лише про матеріальну підтримку, а й про усиновлення дітей-сиріт красноярськими сім’ями».

НАСПРАВДІ, про «необхідність захисту дітей Донбасу» відомо ще з часів легендарного «розіп’ятого хлопчика». І ця тема просувається регулярно.

З останнього – спроба рімейку «хлопчика Альоши», в образі вбитого «шоколадною смертю» злісними українцями. В Росії про «Альошу» тим часом давно вже забули. Свою роль «дитячої іграшки» для пропаганди він виконав: пограли та викинули. Але тепер для чогось знову дістали й на колінці склепали черговий фейк.

Проте, сам факт створення, використання та просування донбаського «дитячезахисного» наративу для подальшого продовження війни в Україні – по своїй суті страшний. Але пропаганда знову хапається за нього своєю бульдожою хваткою.

«Діти Донбасу» перетворилися на окрему пропагандистську магістраль. Зараз, наприклад, існує окремий сайт із такою назвою, створений за підтримки путінського Президентського фонду культурних ініціатив. На сайті опубліковані історії дітей, нібито загиблих від дій української армії, є фільм про дітей Донбасу та їхні фотографії. Великий ролик під назвою «Донбас. Діти» створив і RT. І це не кажучи вже про регулярні заходи на кшталт красноярських. 

Велику роль в «порятунку дітей Донбасу» свого часу зіграла Єлизавета Глінка (відома як Доктор Ліза), яка до своєї загибелі в авіакатастрофі у грудні 2016 року, вивозила українських дітей з Донбасу у РФ, що суперечило законодавству як України, так і міжнародному праву.  

Згодом фактичне викрадення українських дітей, їхнє подальше «перевиховання» та прищеплення російської ідентичності — набуло усіх ознак геноциду.

Крім іншого, наратив про «дітей Донбасу» в середині Росії старанно захищається від критики репресіями. Проти тих, хто має сміливість сказати, що інші українські діти теж стають каліками чи гинуть від російських обстрілів, порушують справи за статтями про «фейки та дискредитацію армії».

Але головне завдання цього наративу залишається незмінним – «діти Донбасу» мають  формувати образ «безжальних українських неонацистів», з якими треба боротися.

«Діти Донбасу» – це жорстока статистика кампанії «де ви були 8 років». Проте, навіть статистикою смертей «влада Донбасу» відверто маніпулює. 

В окупованому Донецьку створена спеціальна «Алея ангелів» — меморіальний комплекс, присвячений загиблим дітям. Як помітив «Сигнал», на фото, зроблених у 2015–2016 роках видно, що на Алеї зазначені повні імена та прізвища 66 дітей, які нібито загинули через військові дії. А на фото цього ж комплексу 2021 року прізвищ стало вже чомусь 58, а імена загиблих позначені лише ініціалами. З якої причини імена та прізвища деяких дітей прибрали — можна лише здогадуватися.

Проте, не важко здогадатися, що за смерті всіх українських дітей, починаючи з Донбасу, несе відповідальність той, хто розв’язав війну за їх «захист».

У «колонії-поселенні» запровадили безстроковий режим

І наостанок про визначну російську «вікторію над Україною», яка підкріплена навіть цілим путінським указом від 31 січня. У перекладі з канцелярської мови на «переможну» вона звучить так: «на 342 день у плані спецоперації запроваджуємо безстроковий рівень загрози у російських регіонах». 

НАСПРАВДІ, до цього часу різні рівні терористичної небезпеки могли вводитися на період не більше 15 діб. Тепер – безстроково. Окупованих територій це не стосується, бо на них запроваджено воєнний стан.

А  в інших регіонах це означає що:

• –   тепер санкціонують тотальний огляд машин;
• –   буде посилено охорону громадського порядку, введено «особливий режим» на транспорті, а також запроваджено обмеження свободи пересування та «тимчасове відселення» людей у безпечні райони;
• –   в окремих регіонах Південного та Центрального федеральних округів також посилено охорону правопорядку та введено «особливий режим» на транспорті та об’єктах енергетики.

До цих регіонів (крім окупованих Криму та Севастополя), належать: Ростовська, Астраханська та Волгоградська області, Краснодарський край, Адигея, Калмикія, Бєлгородська, Брянська, Воронезька, Курська, Володимирська, Івановська, Калузька, Костромська, Липецька, Московська, Орловська, Рязанська, Смоленська, Тамбовська, Тверська, Тульська, Ярославська області, а також Москва.

Отже, як бачимо, Путін зрештою привчає росіян до того, що бути громадянином «держави-терориста» означає й нести відповідні ризики. У відповідному режимі тепер доведеться перебувати безстроково. Хоча для росіян це вже  звично. Життя у великій колонії-поселенні під назвою «Російська Федерація» привчило їх до цього.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки