Девід ван Віль, помічник Генерального секретаря НАТО з нових викликів з безпеки
Минулого тижня відбулася знакова подія, за великим рахунком, дещо недооцінена громадськістю у шаленому інформаційному потоці, з яким практично кожного дня мають справу наші співвітчизники. Між тим, саме події такого роду можуть пропонувати рішення для тих проблем і трагедій, з якими щодня стикаються українці. Наприклад, допомогти краще перехоплювати російські повітряні атаки, знищувати іранські дрони, забезпечувати стійкість енергетичної інфраструктури, відбивати кібернетичні напади і робити ще безліч корисних речей. Минулого тижня, вперше в історії двосторонніх відносин, Україна і НАТО започаткували Діалог високого рівня з інновацій, на додаток до вже існуючої Угоди про співробітництво у сферах науки та охорони довкілля.
Згадана подія відбулася під час візиту до штаб-квартири НАТО Віце-прем’єр-міністра з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій України Михайла Федорова. Про те, чому цей Діалог високого рівня «вибивається» із притаманного таким документам дипломатичного алгоритму, невеликій групі українських журналістів розповів помічник Генерального секретаря НАТО з нових викликів з безпеки Девід ван Віль. Укрінформ скористався цією нагодою, щоб поставити представнику НАТО свої запитання.
ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ Є ОСНОВОЮ СУЧАСНОЇ ОБОРОНИ
— Наскільки можна зрозуміти, пан Федоров є великим прихильником штучного інтелекту. Чи ви обговорювали з ним конкретні проєкти у цьому напрямку?
— Штучний інтелект, насправді, виходить із самої суті сучасної війни, він є присутнім практично у всіх сферах. Це як масло, що ви намазуєте на сендвіч, і не так важливо, буде цей сендвіч із сиром чи з беконом.
Наприклад, якщо ми говоримо про енергетичну стійкість, про пошук кращих рішень для побудови сучасних енергетичних мереж, штучний інтелект є дуже важливою складовою цієї роботи. Якщо ми розглядаємо завдання щодо кращого виявлення дронів, саме алгоритми АІ (Artificial Intelligence – штучний інтелект – ред.) дійсно можуть допомогти, щоб передбачати, де вони застосовуватимуться, виявляти та знищувати їх, відфільтровувати дані та відрізняти їх, наприклад, від птахів.
Тож у буквально всіх темах, про які я говорю, штучний інтелект буде ключовою технологією. Ми всі навчаємося зараз, як поводитися з ChatGPT (елемент штучного інтелекту, що був розроблений лабораторією АІ у листопаді 2022 року – ред.), він всюди навколо нас, і він може використовуватися також у тих проєктах, про які ми згадали.
НАТО ВИСОКО ЦІНУЄ ІННОВАЦІЙНИЙ ДОСВІД ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ НА ПОЛІ БОЮ
— Співробітництво з НАТО у сфері інновацій та технологій, очевидно, є корисним для України. Але чи є зацікавленість з боку НАТО у такій співпраці з Україною, що корисне ви виносите для себе? Ймовірно, якісь уроки, ідеї, якими можете скористатися?
— Якщо говорити про користь такого співробітництва в цілому, – якщо Україна отримає перемогу, це також буде перемогою для НАТО…
— … Але ж немає жодного «якщо». Україна переможе, на сумнівайтеся…
— Безумовно, вона переможе. Ми стоїмо поряд із вами. Не йдеться про якусь конкретну віддачу від кожного елементу допомоги, яку ми надаємо. Але і користь для НАТО у цьому є очевидною. Тому що ви зараз набуваєте новий і дуже швидкий досвід з використання новітніх технологій: що з них працює, а що ні. Ваші Збройні Сили набувають дійсно унікальні знання – як працює ця техніка, як її краще використовувати, щоб управляти тими ж дронами. Тому що, наприкінці, важливими є не лише технології як такі, а й можливість їх практичного застосування.
Ми говоримо про концепцію такого застосування. У цьому ми маємо дуже багато чого навчатися від України. Безумовно, це також відкриває нові можливостям певним компаніям із країн-союзниць, які надають свої послуги для України. Насправді надають послуги Україні, але натомість отримують важливий «інсайт» – що саме вони мають покращити, щоб отримувати переваги.
ДЕРЖАВНИЙ ТА ПРИВАТНИЙ СЕКТОРИ МАЮТЬ ПРАЦЮВАТИ РАЗОМ ДЛЯ ОБОРОНИ
— Якщо говорити про державно-приватне партнерство у розвитку військових технологій, якого роду стимули можливо знайти для приватних компаній для участі у цій роботі? І як застрахуватися від ситуації, коли внаслідок зміни настрою у керівника однієї з таких компаній війська на полі бою ризикують залишитися, наприклад, без надійного зв’язку?
— За нашим аналізом, ще кілька десятків років тому більшість інноваційних винаходів здійснювалося за рахунок державного фінансування, зокрема, у військову сферу. Наприклад, GPS, Internet як такий – ці винаходи стали результатом військових досліджень та розвитку. Всі вони були спочатку випробувані та використані у військовому середовищі й лише згодом стали доступними для громадян. GPS, наприклад, особливо на початку, був відкритий для комерційного використання, але з дещо нижчою точністю, ніж та, яку в дійсності може надати військовий GPS.
Зараз ситуація є зворотною. Головні винаходи виходять від приватного сектору. Інколи вони надходять навіть від стартапів або від університетських дослідників, і вони змінюють правила гри. Тож нині питанням є, як нам, як силам оборони, не відстати від тих інновацій, що з’являються у цьому середовищі й головним чином призначені для комерційного використання. Тож головне питання, що постає перед нами: як краще зв’язати між собою ці два світи.
Головна проблема – в тому, що дуже багато людей, які пропонують інноваційні рішення, не знають, чого потребують військові, тож вони навіть не беруть це до уваги, коли розробляють свої додатки. Вони думають у першу чергу про бізнесову модель та про умови ринку, але не зважають на шлях, яким це могло б розвиватися у сферах безпеки й оборони. Ще одна проблема – у тому, що дуже багато військових не знають, якими є ці новітні технології, і не уявляють, як ці інновації можуть вирішити ті проблеми, з якими стикаються військові. Тож зближення цих двох спільнот є великим кроком з розвитку такого державно-приватного партнерства.
Що стосується стимулів для приватного сектору брати участь у цій роботі… Я думаю, що саме Україна показала нам, як багато представників приватного сектору хочуть долучитися до вирішення цього конфлікту. Долучитися з доброї волі. І вони мають велике бажання працювати для оборони.
У той же час, можливість подвійного використання їхньої продукції є дуже важливою й для нас, тому що може запропонувати успішну комерційну модель, яка приносить більше грошей для досліджень та розвитку технологій наступного покоління і є більш ефективною, аніж якщо б вона залежала лише від державної підтримки.
Дискусії щодо регуляторних правил та дозволів, що залежать від підтримки держави у використанні таких технологій, все ще тривають, і ми всі маємо їх вести. Але, будемо відвертими, без однієї приватної персони могло б взагалі не бути системи StarLink, яка допомогла вчасно вирішити проблеми комунікації. Ніхто ніколи не просив про це систему StarLink, але ми всі були дуже щасливі, що вона опинилася там (на полі бою), ці системи продовжують привносити великі зміни у цю війну.
Ми маємо брати до уваги, що саме приватний сектор є власником значної частини нашої інфраструктури, яка є критично важливою для оборони і безпеки. Тож ми маємо перебувати у постійному діалозі, включаючи обговорення етичних поглядів, правових норм і так далі. Я думаю, що Україна є прикладом того, як такі компанії як Microsoft та StarLink насправді запропонували допомогу та робили вірні речі.
НАТО НАПОЛЯГАЄ НА ВІДПОВІДАЛЬНОМУ ВИКОРИСТАННІ ТЕХНОЛОГІЙ АІ
— Якщо повертатися до теми штучного інтелекту. На рівні G7 обговорюються певні етичні норми у використанні АІ. Чи є в НАТО подібні принципи та правила? Хотіли б ви, щоб таких правил дотримувалися й інші країни світу?
— Ми маємо такі принципи. Ми маємо АІ-стратегію для безпеки й оборони, тому що твердо переконані: якщо ми не зможемо серйозно сумістити наші власні норми та цінності з усіма цими технологіями, тоді ми втратимо те, за що ми, власне, боремося. Тож ми маємо дотримуватися наших цінностей і на полі бою. Це повною мірою стосується відповідного використання технологій, зокрема таких, як штучний інтелект.
Півтора року тому ми погодили з усіма союзниками цю АІ-стратегію, частиною якої є принципи відповідального використання штучного інтелекту. Вони визначають, як технології AI мають функціонувати, якими є мінімальні вимоги, що ми висуваємо до цих АІ-технологій.
Наприклад, Bias mitigation (алгоритм для самонавчання машин у категоріях та у сферах, в яких вони застосовуються, – ред.), особливо на ранніх етапах розвитку АІ, було проблемою, тому що ці технології визначають певний порядок дій, який потім перетворюється на реальність, що може призвести до різного роду інцидентів. Не треба довго шукати приклади. Люди можуть позбавлятися роботи або бути арештованими на основі цих доволі простих алгоритмів, які на початку використовувалися в технологіях Bias. Це та річ, якої ми хотіли б уникнути.
Інша річ, якої ми хочемо досягти, – це надійність. Нам потрібно знати на 100 відсотків – що АІ буде робити у всіх випадках. Особливо коли йдеться про найбільш складні рішення, наприклад, що пов’язані з питаннями життя та смерті, якщо йдеться про оборону та безпеку.
Уже на певних ранніх етапах ми почали замислюватися, як ми хочемо, щоб наш АІ працював. Безумовно, ми сподіваємося, що такі вимоги перетворяться на світовий стандарт. Це означатиме, що ми матимемо менше ризиків з такими технологіями, як АІ.
РОСІЙСЬКА АГРЕСІЯ ПРОТИ УКРАЇНИ ПРИМУСИЛА ПЕРЕГЛЯНУТИ КОНЦЕПЦІЮ БЕЗПЕКИ АЛЬЯНСУ
— Ми зараз стикаємося із гібридною війною, де використання програмних продуктів поєднується із використанням традиційної зброї. Чи ви очікували побачити всі ці траншеї та «м’ясні штурми» з боку росіян? Чи поточна ситуація призводить до принципових змін у баченні НАТО самої концепції сучасної війни? Відомо, що багато країн готувалися до стабілізаційних, миротворчих або рятувальних операцій – нічого схожого з тим, що відбувається зараз…
— Перший урок ми винесли ще у 2008 році, коли була атакована Грузія. Потім був 2014 рік, коли Крим був захоплений Росією. Це були для НАТО сигнали до пробудження, свідчення, що світ уже не той, коли ми можемо очікувати лише на мир і стабільність. Ми дізналися, що є країни, які є віддаленими від НАТО територіально, але насправді вони несуть екзистенційну загрозу поблизу наших кордонів.
Коли це трапилося у 2014 році, саме тоді було прийнято рішення виділяти 2 відсотки від ВВП на оборону. Саме тоді були розміщені війська в країнах Балтії, щоб справляти ефект стримування для Росії. Тож усі ці заходи вже були застосовані, але, за визначенням, сам підхід був підданий випробуванням, коли у лютому минулого року почалося вторгнення (Росії в Україну – ред.).
Нам дійсно було важко уявити такого роду широкомасштабну війну в Європі. Але це відбулося. Ні, вона не завершиться за кілька місяців, і, так, ми потребуємо всі ці матеріали, які ми нині бачимо на полі бою, з метою вистояти та оборонятися тривалий час.
Одне з питань, які ми маємо намір вирішувати, – це подальше підвищення готовності військ НАТО. Ми дивимося також на оборонну промисловість. Тому що бачимо: нам потрібно більше виробничих спроможностей, ніж ми мали протягом минулих десятиліть, щоб бути готовими до стримування Росії та до захисту союзників.
На додаток, союзники постачають велику кількість (зброї) для України, яка є необхідною, щоб вона могла повернути свої території. Все це дійсно вимагає переосмислити шлях, яким ми все це організовуємо.
Дмитро Шкурко, Брюссель
Фото: NATO та Kristof Vadino