Документ не передбачатиме додаткових вимог до української сторони, сказав заступник керівника Офісу Президента Ігор Жовква в інтерв’ю Укрінформу.

«До закінчення війни, до нашої перемоги, ми не завершимо цей процес вступу (в НАТО – ред.). Але це не забороняє державам-членам прийняти політичне рішення у Вільнюсі про початок процесу. Нам не потрібен жоден План дій щодо членства. Ми його потребували в 2008 році, коли держави-члени НАТО зробили велику помилку, сказавши «А», не сказали «Б». Тепер просто посилання на рішення Бухарестського саміту для нас є застарілим, так само як не треба в десятий чи сотий раз говорити про «відкриті двері», — зазначив він.

За його словами, алгоритм вступу, на прийнятті якого наполягає українська сторона, не може містити жодних додаткових вимог до України.

Жовква пояснив, що у Північноатлантичному договорі визначено два критерії, за якими країна може стати членом Альянсу. Так, за його словами, першим критерієм є поділ євроатлантичних цінностей, а більше 90% українців підтримують вступ до НАТО, другим – внесок у безпеку євроатлантичного простору.

У цьому контексті він нагадав, що стратегічна концепція НАТО, ухвалена на саміті у Мадриді минулого року, визначила головною загрозою для безпеки Альянсу Російську Федерацію, тоді як нині Україна веде війну з РФ, і веде її дуже успішно.

Заступник очільника ОП додав, що взаємосумісність з державами НАТО Україна проходить на полі бою, освоюючи найсучаснішу техніку іноді краще, ніж армії деяких держав-членів Альянсу, за оцінками Пентагону та інших відповідних відомств.

Жовква розраховує, що у Вільнюсі Україні буде надано такий алгоритм.

«Інакше це надішле інший дуже сильний, але негативний сигнал від членів Альянсу до країни-агресора: бачите, минуло більше року війни, рік після Мадридського саміту, а немає жодної відповіді Україні», — додав він.

За словами Жовкви, на липневому саміті НАТО у Вільнюсі потрібно підписати багатосторонній рамковий документ щодо гарантій безпеки України з тими країнами-членами Альясну, які висловлять згоду. Потім можуть укладатися двосторонні безпекові договори, розповів він.

«У рішенні Мадридського саміту був рядок: «Запросити Фінляндію і Швецію до членства в НАТО» і далі, після крапки: «Вже на сьогоднішній день, ще до моменту вступу, безпека Швеції і Фінляндії є важливою для усіх держав-членів Альянсу». Це не стаття 5. Ми не вимагаємо статті 5 до моменту членства. Найкращою гарантією нашої безпеки є членство в НАТО. Проте до моменту членства відповідні чіткі гарантії безпеки мають бути закріплені на папері в багатосторонньому документі, паралельно з двосторонніми угодами», – зазначив Жовква.

За його словами, це має бути багатосторонній рамковий документ на кшталт Київського безпекового договору, презентованого групою Єрмака-Расмуссена, який буде основою, а далі нього можуть «нанизуватись» двосторонні безпекові угоди. Заступник керівника ОП нагадав, зокрема, що США мають багато таких двосторонніх договорів з іншими державами.

«Однак на саміті потрібно ухвалювати саме такий рамковий багатосторонній документ із тими країнами НАТО, які виявлять бажання», – підкреслив Жовква.

Він пояснив, що гарантії – це саме ті дії, які вже здійснюються по відношенню до України, у тому числі шляхом надання зброї, макрофінансової допомоги, збереження і посилення санкцій проти Росії, але вони мають бути чітко прописані і систематизовані.

«Це гарантії безпеки до перемоги, під час перемоги і після перемоги. Щоб після перемоги не було навіть бажання в агресора відновити агресію. А якщо раптом з’явиться бажання – ми всього можемо очікувати від Росії – то щоб вони розуміли ціну такої агресії», – наголосив заступник керівника ОП.

Водночас на запитання, чи багато країн зголосилися стати гарантами, Жовква відповів: «Багато. Працюємо з четвіркою: США, Великою Британією, Німеччиною, Францією. Деякі інші країни теж не проти долучитись. Але не будемо розкривати карти».

Як повідомлялося, 11-12 липня у Вільнюсі відбудеться черговий саміт НАТО. На всіх рівнях українська сторона наголосила, що запевнень про те, що «Україна стане членом Альянсу», які буди зроблені під час Бухарестського саміту НАТО у 2008 році, вже недостатньо. Натомість Україна ставить перед союзниками по НАТО питання щодо надання гарантій безпеки та чіткої перспективи руху до повноправного членства в Альянсі.