Днями в останню дорогу провели Михайла Яворського, який віддав своє життя за Україну. Там, у самому пеклі, під Бахмутом, російський снаряд обірвав життя воїна, який виносив з поля бою побратимів і повертався знову. Про це повідомила журналістка Ольга Руда:

«Михайло Яворський на псевдо „Чикаго“ — родом із села Космач на Прикарпатті. Ще хлопцем він переїхав до США, там здобув освіту, створив сім’ю. Але на початку великої війни Михайло прийняв рішення повернутися на Батьківщину та взяти участь в її захисті. У тяжкому бою від ворожого снаряду, встигнувши врятувати життя кількох побратимів, в ніч з 24-го на 25 травня навіки став Небесним Героєм Яворський Михайло».

Родина Михайла активно підтримувала українських військових та волонтерила.

«Він не просто був людиною, яка знімала останню сорочку для свого ближнього, він у прямому значенні знімав останній тепловізор, приціл, прилад нічного бачення, шолом і віддавав молодим хлопцям, яких посилали в бій перед ним, пояснюючи це тим, що молодим це більше потрібно, бо він уже встиг трохи пожити, а молодим хлопцям треба ще жити і жити, — згадує сестра військового. — Міша зробив все для того, щоб увійти в лави ЗСУ, а не до Інтернаціонального легіону, бо для нього було важливо воювати пліч-о-пліч саме з українськими воїнами, і він не хотів жодних поблажок. Міша завжди викликався йти на всі найнебезпечніші завдання. Як сказав його командир, він завжди почувався дуже впевнено, коли Міша був поряд, бо ніколи не ховався за чужими спинами, а, навпаки, прикривав інших. Як Міша і прожив своє життя, завжди на благо інших, так він і загинув, відтягнувши двох поранених на дальні позиції, і хоча він міг там з ними залишитися, він повернувся на передню позицію допомогти іншим побратимам, де його і знайшов ворожий снаряд».

За словами рідних, Михайло був взірцем патріотизму і самовідданості.

«Не знаю нікого, хто любив Україну і вірив в неї більше, ніж він. Міша мріяв перевезти свою сім’ю в Україну після війни і будувати світле майбутнє своєї донечки на своїй улюбленій батьківщині. І тепер перед нами всіма стоїть обов’язок робити все можливе, щоб Україна стала саме такою, якою вона була омріяна Михайлом — мирною, світлою, багатою, взірцем людяності, краси і прогресу для всього світу. Заради саме такої України і заради світлого майбутнього українських дітей Михайло зробив найвищу пожертву — віддав своє життя. Михайло прослужив чотири роки в американській армії, завжди пам’ятав своє коріння і не міг стояти осторонь, байдуже споглядати на страждання свого народу. Покинув своє комфортне життя в Америці, а головне — зробив найважчу пожертву, яку тільки можна зробити, і з великим болем в серці відірвався від своєї найбільшої потіхи в житті, донечки Соломійки, та в перші ж дні війни зробив свідомий вибір, взявши в руки зброю, щоб захищати Україну від ворожої навали».

У загиблого Героя лишилися мама Марія, донечка Соломійка, дружина Оксана.

Військовий аташе, який прибув з Вашингтону, повідомив про те, що командування подало на розгляд прохання про надання Михайлові Яворському звання Героя України посмертно.

Источник: fakty.ua