Бунт Пригожина як ознака внутрішньої конфронтації в РФ.

Вчора в Ростові було введено в дію план “Фортеця”, який передбачає екстрений збір особового складу та взяття під контроль особливо важливих об’єктів силових відомств та готовність до відбиття зовнішнього нападу. Але якось відобразити і справді не вийшло…

Річ у тім, що російська поліція, ОМОН та СОБР перебувають під керуванням ФСБ. У свою чергу, ще вчора ФСБ оголосила, що ставить усі свої підрозділи у бойову готовність. Слід розуміти, що “група вагнера” – це гібридне угруповання, яке створювалося ФСБ для конкуренції з Міноборони РФ.

Тобто, “вагнер” – це така сама філія ФСБ, як прикордонники, фескали, поліцаї, ОМОН, ЗОБР та інші внутрішні силові структури.

Що ж до конфронтації Пригожина з МО РФ, то я неодноразово звертав увагу на те, що це не особиста конфронтація, а саме конфронтація силових структур, МО РФ та ФСБ. ФСБ мала намір поставити на місце Міноборони і голови генштабу ЗС РФ своїх кишенькових генералів, якими є Суровікін і Мізинцев. ФСБ роками формувало свій пул на набережній Фрунзе, що виразно говорить про існування всередині МО РФ груп впливу.

Але, вчора, коли ФСБ вкрай різко відреагувала на “похід” Пригожина, перша думка, що виникла, – “кашевар” не погодив свої дії з керівництвом і діє зараз незалежно. Це загрожує дуже швидким придушенням його норовливості, оскільки в масштабах силових структур “вагнерівці” ніщо.

Але раптово дуже рівно посипався Ростов. “Фортеця” не спрацювала, а поліціянти радісно махали “вагнерівцям”, які в’їжджають у їхнє місто. А цього ранку Пригожин уже веде задушевні бесіди із заступником міністра оборони Євкуровим та першим заступником начальника ГРУ ГШ Олексієвим. Усе це свідчить про дуже серйозний розкол груп впливу як усередині МО РФ, і безпосередньо ФСБ. І зараз ці групи впливу схльоснулися в боротьбі не за якусь там ефемерну “справедливість”, а банально за владу. Війна завела Росію в глибокий глухий кут, вихід з якого – чистка.

Ось саме та група впливу, яка зараз представлена лисим кашеваром, і вирішила взяти під свій контроль раніше той хаос, який міг би наступити, наприклад, після звільнення Криму. Виживання та боротьба за владу в повоєнній Росії.

Вперше у своїй історії Росія 24.02.2022 року розпочала повномасштабну війну проти країни, яка набагато менша за її площею, яка мала набагато слабшу армію, економіку і мала безліч внутрішніх агентів впливу, але мала професійну армію і націю. Не просто народ, громадяни, а саме нація, яка згуртувалася перед ворогом і допомогла армії завдати йому нищівної поразки. Те, що немає в тієї ж розрізненої Росії, де в багатонаціональній різноманітності немає згуртованість, а є тільки взаємні образи і ворожнеча.

Просто Росія – це недорозвинена країна-гігант і здатна поглинати і тиснути тільки на тих, хто слабший і менший. Але варто цьому недорозвиненому гіганту зустріти відсіч, він пускає соплі та тріщить.

За півтора року російську армію демілітаризували, а “вагнерівці”, які створювалися російським злочинним режимом як елемент “гібридного” зовнішнього впливу, якими так пишалася російська влада, зараз стали елементом дестабілізації.

А все тому, що цих наслідків, що від вторгнення в Україну, що від внутрішньої конфронтації, що наростає, російські аналітики передбачити не змогли. Вони не побачили те, чим закінчиться їхній недалекоглядний шабаш. А все тому, що здорового аналізу у недорозвиненої країни-гіганта просто не може бути апріорі.

Олександр Коваленко

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства