Олександр Мотиль
На відміну від пересічних українців чинна влада, правлячий клас дуже любить Україну. А чому б і ні? Живуть вони добре, і відчувають себе власниками країни. Для них, українці просто сисунці…

Незалежній Україні 24 серпня виповнюється 20. Деякі українці святкують, деякі з них демонструють. Більшість з них дуже заклопотані, йдучи у відпустку, проводять її на присадибних ділянках, бо заледве зводять кінці з кінцями, чи переймаються про ціну на гречку аж занадто.

Опитування показують, що лише приблизно половина населення голосувала б за незалежність зараз. Близько третини не робила б цього, а інші не знають.

Це виглядає гірше, ніж воно є. Порівняно з високонаціоналістичними поляками та французами, українці виглядають збентежено.

Порівняно з усіма іншими, українці, ймовірно, у порядку речей. Наразі більш тривожним , ніж велика кількість противників незалежності є те, що відсоток таких залишається стабільним протягом останніх 20 років, і що вони зосереджені в російськомовному півдні та сході країни.

Звичайно, більшість цих українців теж звикли до життя в Україні. Вони приймають це як даність. Їм не подобається це, але що вдієш.

Деякі кажуть, що вони вважають за краще жити в Радянському Союзі, однак цей варіант уже вони пропустили. Інші кажуть, що вони вважають за краще жити під впливом росіян, і купивши квиток на потяг в один бік ця мрія може бути легко здійсненна, однак не можна не замислитися над питанням, наскільки серйозно вони мають на увазі це.

Річ у тім, що більшість людей переважно пристосувалися до обставин. Щоправда було б краще, якби більшість українців відчували глибоку любов до своєї процвітаючої, демократичної країни, але, оскільки їхня країна не процвітаюча, недемократична, то відсутність в них ентузіазму прощається.

На відміну від пересічних українців чинна влада, правлячий клас дуже любить Україну. А чому б і ні? Живуть вони добре, і відчувають себе власниками країни. На жаль, їх любов є любов до мафії. Вони люблять Україну, тому що це легка здобич. Для них, українці просто сисунці…

В ідеальному світі, маси б вигнали злодіїв з міста. Це ледь не сталося під час Помаранчевої революції і може легко повторитися. Потім прихильники української незалежності хотіли очистити стайні. Ті, хто виступали проти або були байдужі до незалежності були на іншій стороні барикад. Тепер безладдя мафії призвело до того, що навіть опоненти незалежності, «байдужі» хочуть повалити режим.

Мафія пручається, грається з незалежними опонентами. І вона, як і будь-яка група негідників, прикрилася національним прапором. Однак це обман. Незалежних вона не може переконати, бо патріотизм влади штучний. Це також не хвилює і байдужих.

Може мафія змінити свої методи? Ні якщо вона сама себе контролює. Зрештою, чому бандити домагаються віровизнання? Може хтось змусити їх бачити світло?

Західні демократи і благодійники не мають шансів. Зрештою, вони сисунці. І єдиний, хто може нокатувати мафію, це сильніша мафія. І, на жаль, північний хрещений батько нинішньої української мафії сильніший, ніж вони.

Як Джонні Рокко, гангстер в Ки-Ларго у фільмі Джона Х’юстона, який завжди хоче більше, Росія Володимира Путіна не знає кордонів у своїх апетитах стосовно України.

Її вимоги все більші і безглуздіші. Якщо ви дасте їм дюйм, вони візьмуть милю. То що має робити главар української мафії?

Відповідь очевидна: їхати прямо. Позбутися від цих чорних сорочок з широкими лацканами, кинути курити сигари, підстригти нігті, розчесати волосся, купити собі хороший будинок, розпочати респектабельний бізнес, і приєднатися до клубу країн, переважно в Брюсселі.

Так, і ще одна річ. Оголосити Путіна і його нерозлучного друга Дмитра Медведєва Героями Україні. Вони заслуговують на це. Їхня thuggishness може просто зробити Україну цілковито незалежною.

Оригінал статті: http://www.worldaffairsjournal.org/new/blogs/motyl/Ukraine_Turns_20