Президент України Володимир Зеленський запропонував Дональду Трампу під час зустрічі у Нью-Йорку у вересні «бонуси» за підтримку в боротьбі за незалежність із російською агресією. Як пише Financial Times з посиланням на обізнане джерело, йдеться про дві ідеї з Плану Перемоги, які зацікавили нині обраного президента США. А саме:

• після перемоги України у війні з РФ ЗСУ зможуть замінити американських військових на низці баз в Європі;
• західні інвестори отримають доступ до українських корисних копалин та інших ресурсів.

Крім того, повідомляє FT, українські бізнес-лідери обговорюють з урядом можливість надати Трампу повноваження «перевірки інвестицій», що дозволить йому контролювати, хто може інвестувати в Україну. Одна з ідей, описана як «ABC – хто завгодно, крім Китаю», може бути привабливою для Трампа, оскільки дозволить замінити китайських постачальників в Україні американськими.

Укрінформ поцікавився у політичних експертів, наскільки це реалістично. Маленький спойлер: думки розділился – три «так» проти одного «ні».

ЦЕ РЕАЛЬНО: АРГУМЕНТИ «ЗА»

• «Маємо вже зараз формувати групу перемовників, яка розпочне діалог із Трампом або з людьми з його найближчого оточення»

Політолог Ігор Рейтерович у коментарі агентству зазначив, що два пункти плану Перемоги Зеленського, про які пише FT, справді мають певний фокус саме на Трампа. Втім, ці пункти не є суто українською ініціативою, адже схожі ідеї вже звучали від західних політиків.

«Наприклад, експрем’єр Великої Британії Борис Джонсон у своїй статті для The Daily Mail писав, що залучення українських військових до міжнародних операцій було б значущим кроком як для НАТО, так і для США та Європи в цілому, – розповідає політолог. – Щодо теми корисних копалин, то деякі американські сенатори також висловлювали зацікавленість у цій сфері, але поки що Україна недостатньо використовує цей потенціал для залучення додаткової підтримки. Адже попри те, що самостійно ми не зможемо видобувати ці ресурси без великих інвестицій та сучасних технологій, спільні проєкти з міжнародними партнерами можуть відкрити нові економічні можливості. Зважаючи на це, можна припустити, що ці пункти включили з метою налагодити діалог із потенційними партнерами у США ще до виборів. Це розумний стратегічний хід, який демонструє спробу Офісу Президента залучити підтримку різних політичних гравців у США».

Рейтерович каже, що поки не зрозуміло, що саме привабило Трампа більше – військовий аспект чи ресурси. Але, як бізнесмен, Трамп може оцінити потенційну вигоду з обох напрямків.

«Звісно, ці плани поки що мають більше гіпотетичний характер, і реалізація залежатиме від умов завершення війни та подальших перемовин», – підкреслює експерт.

Особливо важливою є тема з українськими військовими, адже вона стає реальною лише за умови вступу України до НАТО. Це може стати частиною нашої довгострокової стратегії.

«Навіть якщо частина території залишиться тимчасово окупованою, вступ до Альянсу дозволить інтегрувати українські війська в загальну систему безпеки, створюючи східний фланг НАТО. Адже в НАТО практикується ротація бригад між країнами, що підсилює колективну оборону. Україна могла б стати активним учасником такого процесу. Але для цього необхідно отримати повноправне членство в Альянсі, що відкриє для нас нові можливості на стратегічну перспективу», – додав наш співрозмовник.

На запитання, коли про це говорити з Трампом – вже зараз чи після 20 січня 2025-го, Ігор Рейтерович відповів: «Ми повинні вже сьогодні формувати групу перемовників, яка зможе розпочати діалог із Дональдом Трампом або з людьми з його найближчого оточення, яким він довіряє і делегує частину повноважень. Адже система радників у Трампа буде схожа до тієї, яку ми бачимо в Україні – з неформальними, але впливовими фігурами. Тому вже зараз важливо шукати контакти і будувати комунікацію, щоб почати обговорення цих важливих питань».

Якщо все правильно подати, це може стати основою для великих контрактів від Пентагону або провідних американських компаній, які після закінчення активної фази війни та надання Україні відповідних гарантій будуть готові інвестувати.

Особливо цікавою для США буде тема з видобутком літію.

«На сьогодні значна частина світових запасів контролюється Китаєм. Але Україна теж має значний потенціал у видобутку літію, що дає можливість знизити китайську монополію на цей ресурс. Це може стати привабливим для Трампа як бізнесмена, який прагне посилити економічну незалежність США. Тому ще раз: чекати до 20 січня немає сенсу. Ми маємо починати переконувати вже зараз. Чим більше зможемо узгодити зараз, тим кращими будуть умови завершення війни і тим більшою буде підтримка Сполучених Штатів для України в майбутньому», – акцентує політолог.

Щодо Китаю…

«Під час візиту Зеленського до США обговорювалася можливість заміни китайських компаній, що вже працюють в Україні, на американські в деяких ключових секторах. Це, звичайно, займе певний час, але потенційно є вигідним для обох сторін. Трамп, відомий своїм жорстким підходом до торговельних відносин із Китаєм, може використати цей крок як частину своєї стратегії торговельної війни», – стверджує Рейтерович.

Для Трампа це подвійна вигода: він може «показати кузькіну мать» Китаю та допомогти американському бізнесу отримати доступ до нових можливостей в Україні.

«Американські компанії можуть не тільки замінити китайські, а й отримати долю в українських підприємствах через інвестиції. Для України ж суттєвої різниці немає: це наші компанії, наша продукція, наші робітники, але з іноземними інвестиціями. Так працює світова економіка», – наголосив експерт.

Як це сприймуть інші партнери, зокрема Велика Британія, Франція, Німеччина?

«Не варто турбуватися про негативну реакцію з боку європейських партнерів. Ми можемо запросити і їх до участі в проєктах в Україні. Американці не зможуть взяти на себе все. Крім того, багато великих компаній, які потенційно братимуть участь, є транснаціональними, тож мають капітали з різних країн – Німеччини, Франції, Британії, США. Це відкриває можливості для залучення широкого кола партнерів, – коментує політолог. – Зараз ключовим завданням є досягнення домовленостей із Трампом. З європейцями домовлятися буде легше, оскільки Україна інтегрується в ЄС, і ми так чи інакше вирішуватимемо ці питання спільно».

І найголовніше: інтеграція західного бізнесу в українську економіку створить своєрідну «захисну парасольку», яка стане гарантією безпеки від нової агресії Росії.

«Це ключове. Якби західний бізнес активно інвестував в Україну ще з 90-х років, то зараз ситуація була б зовсім іншою. Наприклад, якби великі корпорації, такі як Hilton, відкрили свої готелі у Криму, Росія не наважилася б на агресію у 2014 році. Зрештою, західні компанії мають величезний вплив на політику своїх країн, і їхні інтереси могли б сприяти швидшій інтеграції України до ЄС і НАТО. Відтак інвестування західного капіталу в Україну зараз – це не лише про економічний розвиток, а й про створення фундаменту для довгострокової стабільності та безпеки в регіоні», – підсумував Ігор Рейтерович.

• «З такими ідеями можна працювати»

«Пропозиція хороша. Правда, запізніла років на 10-20, але хороша. Щодо ЗСУ після війни, мені здається, навіть сперечатися нема про що. Після закінчення війни ми залишаємося з найсильнішою армією Європи на балансі. У жодної європейської країни немає стільки ветеранів, які знають сучасну війну. З реальним свіжим бойовим досвідом. Тому це навіть не «золотий фонд» – платиновий», – стверджує військовослужбовець ЗСУ та політолог Кирило Сазонов.

Парадокс у тому, що утримувати таку кількість військових у мирний час Україна не зможе.

«І не потрібно. Хтось із нас повернеться до мирного життя. А хтось захоче продовжувати займатися військовою справою. Для другої групи легальне працевлаштування з інтеграцією в колективну систему безпеки Європи – просто чудовий варіант. Щодо зарплат і забезпечення, самі розумієте. І весь цей незамінний елемент безпеки – громадяни України і братство ЗСУ. Головне – ми після цього не стукаємо у двері Альянсу, а багато в чому його основа», – додав експерт.

Щодо українських надр.

«Якби ми десять чи двадцять років тому запустили сюди американські та китайські корпорації – Путін просто не зміг би напасти. Щодо українських агрохолдингів, то вони вже давно в більшості транснаціональні. Щодо надр? Якщо крім видобутку буде розвиватися переробка і виробництво з високою доданою вартістю – я за. Якщо буде наукомістке виробництво – ми відродимо свою вищу технічну школу. Для цього просто необхідно ухвалювати правильні лобістські для українського майбутнього закони».

Експерт запитує: чим з точки зору перспектив і робочих місць американська корпорація гірша за корпорацію з українським «корінням».

«А нічим не гірша. Якщо на законодавчому рівні закріпити місцеве виробництво, а не експорт сировини – нічим не гірше. Усім зрозумілий їхній інтерес, а не абстрактні «цінності». З таким планом можна працювати», – підкреслив Кирило Сазонов.

• «Ці пропозиції теоретично можуть зацікавити республіканський істеблішмент і Трампа»

«Думка про те, що ці пункти «плану Перемоги» з самого початку готувались на випадок перемоги Трампа є логічним і правильним рішенням з боку української влади, які потрібно обговорювати вже зараз», — вважає політтехнолог Олег Постернак.

За його словами, пункт про заміщення українськими військовими американців на базах в Європі співпадає із ізоляціоністькими нахилами Трампа та його бажанням зменшити витрати на розміщення американських військ в Європі.

«Пункт про інвестації у розробку корисних копалин та природніх ресурсвів України є також досить привабливим для американського бізнесу. Адже американський інвестор – це точно краще, ніж російський окупант», — акцентує експерт.

Розширення економічних зв’язків зі США дозволить на майбутнє міцно зв’язати безпекові інтереси США і України.

«Інша справа – це гарантії прав інвесторів, боротьба із корупцією, дотримання верховенство права та система чесного правосуддя в Україні, бо саме це на додачу із війною є головними перешкодами розширення інвестицій», — справедливо констатує Олег Постернак.

ЦЕ НЕРЕАЛЬНО: АРГУМЕНТИ «ПРОТИ»

• «З якою б повагою не ставилися в Європі до військового досвіду ЗСУ, але це ніяк не може йти у порівняння зі США»

Політичний оглядач і журналіст Віталій Портніков у своєму блозі на платформі YouTube нагадує: «Трамп постійно говорить про недоцільність присутності американських військових на базах в Європі, а також про те, що європейці мають захищати себе самостійно. Про це також говорив і Зеленський, підкреслюючи, що ЗСУ мають величезний бойовий досвід, який є важливий для розвитку європейської безпеки».

Однак, за його словами, виникає бажання зрозуміти, наскільки для європейських країн має сенс перебування на американських базах українських військових замість американських, навіть коли мова йде про бойовий досвід українців.

«Для європейців важливим є те, щоб на американських базах перебували саме американські військові. Це перебування є такою ж вагомою частиною безпеки Європейського континенту, як і ядерна парасолька Сполучених Штатів», – додав він.

Портніков каже, що якщо «ядерна парасолька» зберігається, то європейським країнам не варто побоюватися, що якась держава нападе на союзників США. Тож питання військовослужбовців є непринциповим. Але якщо американська військова присутність в Європі слабшає, і США дають зрозуміти, що їхньої «парасольки» над Європою не буде…

«Маємо тоді абсолютно іншу історію, пов’язану з тим, що Європа залишається майже беззахисною перед такою ядерною потугою, якою є Російська Федерація. Слід пам’ятати, що ані ядерний потенціал Франції, ані ядерний потенціал Великої Британії не може навіть умовно порівнюватися із ядерним потенціалом путінської Росії, – наголошує політичний оглядач. – Відтак американські військові в Європі, навіть без «ядерної парасольки» США, можуть відлякувати Москву, тому що удар по такій базі із загибеллю американських військовослужбовців – це фактично удар по США. І таким чином виникає реальна перспектива обміну ядерними ударами між двома найбільшими ядерними потугами сучасності. А якщо уявити, що замість американських військових у казармах знаходяться українські – це може не викликати у Путіна жодних коливань щодо удару по такому військовому об’єкту».

Таким чином, стверджує Віталій Портніков, присутність американських військових на європейських базах – це насамперед символ захисту Америкою Європи. І Україна, з якою повагою не ставилися б у Європі до військового досвіду ЗСУ, аж ніяк не може йти у порівняння із Сполученими Штатами.

Щодо родовищ.

«Видання FT навіть зазначає, що українці готові надати американському президенту можливість визначати, хто ж саме буде займатися бізнесом в Україні після закінчення війни», – вважає журналіст.

Однак, по-перше, каже він, для того, щоб дійсно створити для України якусь інвестиційну привабливість – і Трамп, і будь-який інший західний політик має переконати інвесторів в тому, що їхнім інвестиціям нічого не загрожує, що завтра їхні інвестиції не зникнуть у зв’язку з новим етапом російської агресії.

«Для цього, очевидно, потрібно не просто розмовляти з Путіним чи Зеленським, а ухвалити рішення, яке продемонструє РФ, що Сполучені Штати у разі чого готові безпосередньо втручатися у війну Росії проти України. Але саме цього Трамп робити не збирається. Ба більше, обраний американський президент ніколи не був прихильником євроатлантичної інтеграції України», – підкреслив Портніков.

А без вступу України до НАТО сподіватися, що якийсь інвестор у здоровому глузді вкладе хоч 10 доларів у будь-який український об’єкт, пов’язаний із довгостроковими інвестиціями…

«Тож першим пунктом, на який мав би погодитися Трамп, якби він дійсно цікавився українськими родовищами, мала б бути ідея запрошення України до НАТО».

Це, до речі, і є першим пунктом Плану Перемоги Володимира Зеленського.

Нарешті, Портніков теж згадав про фактор Китаю: «Окрім американських інтересів, як відомо, існують і китайські, не тільки російські. Якщо Україна збирається зацікавити саме Сполучені Штати своїми родовищами, вона таким чином демонструє КНР, що її інтереси в Україні практично будуть відсутні в разі закінчення російсько-української війни».

Це все перетворить Україну на територію боротьби між китайськими та американськими інтересами.

«І тут слід врахувати, що Китай воювати за ці інтереси не буде, за нього буде воювати Росія. Але і Сполучені Штати не будуть за це воювати. (…) А реалізм мав би полягати не в тому, щоб зацікавити Трампа пропозиціями, які може і будуть цікаві новому американському президенту, а в тому, що російську агресію потрібно зупинити спільними зусиллями, зокрема допомогою Україні та вступом нашої держави до НАТО», – переконує Віталій Портніков.

Мирослав Ліскович. Київ