Разом з відомими експертами – політологами і дипломатами – Укрінформ виділив головні успіхи України на цьому треку протягом року, а також виклики, які нас очікують у наступному – 2025-му.

ВІСІМ КЛЮЧОВИХ ПОЛІТИКО-ДИПЛОМАТИЧНИХ УСПІХІВ УКРАЇНИ У 2024 РОЦІ

• Перенесення війни на територію ворога

Головний військово-політичний результат – перенесення бойових дій на територію ворога, коментує Укріфнорму голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.

Йдеться про операцію наших військових у Курській області, яка принесла Україні низку здобутків. Наприклад:

• відбулася часткова зміна характеру військових дій;
• воєнні дії нинішньої війни вперше і на тривалий час були перенесені на територію РФ, що стало повною несподіванкою для російської влади і російського населення, а також для міжнародної спільноти;
• ця операція зруйнувала міф про «червону лінію» на кордоні між РФ і Україною, перетинання якої може викликати вкрай негативні наслідки для України і Заходу, зокрема використання Росією ядерної зброї проти України, або масштабну ескалацію нинішньої війни;
• Курська операція пожвавила інформаційний простір і відчутно підвищила світовий інтерес до перебігу російсько-української війни, а також переконливо продемонстрували всю слабкість військово-політичного керівництва Росії.

«А ще — визнання нашими міжнародними партнерами і значною частиною міжнародної спільноти нашого права захищати себе через удари по території ворога, зокрема за допомогою західної далекобійної зброї», — додав політолог.

• Відновлення масштабної допомоги від США

Володимир Фесенко вважає: головний політичний результат 2024 року в тому, що ми вистояли, не зважаючи на чисельні зовнішні і внутрішні проблеми — «Не зважаючи на багатомісячну паузу з воєнною допомогою з боку США, надмірну обережність наших міжнародних партнерів, тощо».

Про відновлення масштабної допомоги від США згадав і дипломат Вадим Трюхан: «За понад пів року її відсутності Україна зіткнулася із серйозними труднощами на фронті, що лише підкреслило нашу залежність від американської підтримки. Завдяки злагодженій дипломатичній роботі на різних рівнях вдалося переконати нове керівництво Палати представників США, зокрема спікера Майка Джонсона, в необхідності продовження допомоги. Той факт, що він зміг знайти спільну мову з Дональдом Трампом, на той час ще з кандидатом у президенти, і врешті домогтися ухвалення рішення про допомогу, є серйозним досягненням української дипломатії».

• Фінансова допомога партнерів

«Важливі успіхи нашої дипломатії – це рішення міжнародних партнерів про фіндопомогу, а саме: багаторічна програма ЄС «Ukraine facility», пакет допомоги від «Великої сімки» на $50 млрд, продовження програми з МВФ тощо», — перераховує Фесенко.

Трюхан доповнює: «Виділення кредиту на суму 50 мільярдів доларів для України — це ще не остаточна перемога, адже нам потрібні не тільки ці відсотки, але й повна конфіскація усіх активів та репарації від Росії. Однак рух у цьому напрямку вже є. Створено реєстр збитків, заподіяних Україні, який діє під егідою Гааги. Це значний крок до забезпечення справедливості та отримання компенсації за втрати, завдані агресією РФ».

• Формула миру та її впровадження

Важливою дипломатичною подією експерти називають Глобальний саміт миру, який відбувся 15–16 червня у Швейцарії, де загалом були представлені 92 країни та 8 міжнародних організацій. А також подальше просування української позиції щодо умов завершення війни.

Співзасновник Національної платформи стійкості та згуртованості Олег Саакян каже, що за допомогою цього саміту Україна здійснила ефективний дипломатичний контрнаступ.

«Одним із головних досягнень року став прогрес у реалізації української формули миру. Цей процесо-орієнтований підхід забезпечив не лише суттєві результати в протидії деструктивним сценаріям з боку Китаю, Бразилії, Росії та інших, але й згуртував міжнародну коаліцію рішучих країн довкола українського плану завершення війни. Українська дипломатія змогла ефективно адаптувати принципи Статуту ООН до умов російсько-української війни, попри складні виклики — постійне торпедування з боку Росії, невизначеність позицій окремих держав та стриманість деяких західних столиць», — коментує політолог. 

За словами Саакяна, цей прорив підтвердив здатність України лідирувати в міжнародному дипломатичному порядку денному навіть у складних умовах.

«Хоча цей захід у Женеві не приніс негайних практичних результатів, його значення важко переоцінити. Зібрання великої кількості держав і міжнародних організацій навколо питання кваліфікації злочинів Росії та розробки механізмів її стримування — це важливий крок до майбутньої мирної конференції. Ця війна, розв’язана Росією, по суті, є Третьою світовою у гібридному форматі. Саміт став початком роботи над оновленням архітектури безпеки для повоєнного світу», — додав Вадим Трюхан.

• Дипломатія на Глобальному Півдні та в Африці

Олег Саакян вважає, що на треку взаємодії з країнами Африки та Глобального Півдня Україні вдалося зробити помітний крок уперед. Хоча говорити про повну перемогу передчасно, важливо відзначити значні зусилля, спрямовані на просування української позиції у цих регіонах.

«Україна поступово закріплює свою роль не лише як європейського, а й глобального гравця. Це стало можливим завдяки комплексним дипломатичним та безпековим ініціативам, включно з роботою українських спецслужб. Зміни у підходах і стратегічному мисленні дозволяють розглядати цей напрям як важливу інвестицію у майбутнє», — зазначив він.

• Євроінтеграційний прорив

Також 2024 рік став роком конкретного прогресу на шляху до членства в Європейському Союзі.

«Україна розпочала рух у статусі кандидата, успішно виконала ключові маркери та демонструє системну підготовку до наступних етапів інтеграції. Це підсилює позиції України як майбутнього повноцінного члена європейської спільноти, — каже Олег Саакян. – Тож дипломатичні досягнення України у 2024 році є свідченням її стійкості, гнучкості та здатності вирішувати складні завдання на міжнародній арені. Вони стали вагомим внеском у посилення позицій держави у глобальному світі».

• Україну однозначно підтримують понад 80 країн світу

Дуже важливим для України на дипломатичному фронті є те, що нам вдається зберігати серйозну підтримку не лише з числа тих держав, які входять у формат «Рамштайн», але й тих, які представлені в Генеральній асамблеї ООН.

«На сьогодні таких держав як мінімум 80. Чому саме така цифра? А тому, що саме стільки буквально напередодні проголосували за чергову доволі сильну резолюцію, яка стосується і Криму, і порушення прав людини на окупованих територіях. Ця резолюція показує, що близько 80 держав підтримують Україну в її намаганні вистояти в протистоянні з нацистською Росією», — зазначив Вадим Трюхан.

• Усвідомлення на Заході реальної загрози, яку становить Росія

Колишній глава МЗС України, керівник Центру дослідження Росії Володимир Огризко каже, що 2024 рік став визначальним для української дипломатії, яка досягла помітних успіхів на кількох стратегічних напрямах. Втім, продовжує він, важливо звертати увагу не лише на окремі факти, а й на загальні тенденції, які впливають як на Україну, так і на світ загалом.

«Однією з ключових тенденцій є зростання усвідомлення на Заході реальної загрози, яку становить Росія. Це можна вважати значним досягненням української дипломатії», — стверджує дипломат.

Зокрема, важливим сигналом стала позиція, зафіксована у підсумкових документах Вашингтонського саміту НАТО, де Росія визначена як найбільша загроза для цивілізованого світу, випередивши навіть Китай, якого раніше часто називали основним викликом.

«Для України це означає істотний зсув у підходах західних країн до питання безпеки. Хоча не всі західні лідери готові повністю підтримати цю позицію, сама тенденція є надзвичайно важливою для нас. Цей результат — пряма заслуга української дипломатії, яка проводить колосальну роботу в європейських та інших столицях, пояснюючи світу загарбницьку та агресивну сутність Російської Федерації. Завдяки цим зусиллям ми бачимо поступове формування більш рішучого та об’єднаного ставлення Заходу до загроз, з якими стикається Україна та весь демократичний світ», — підкреслив Володимир Огризко.

П’ЯТЬ ГОЛОВНИХ ВИКЛИКІВ ДЛЯ УКРАЇНИ У 2025 РОЦІ

• Переговорний процес

На думку експертів, перша половина 2025 року, ймовірно, буде зосереджена навколо спроб розпочати переговорний процес, який ініціюватимуть, зокрема, Сполучені Штати. Цей виклик матиме багатошарову природу. Для України переговори — це не лише про можливі домовленості з Росією, але й складна дипломатична гра із союзниками, які можуть переслідувати власні інтереси.

«Головна небезпека — це пастки, розставлені Росією та деякими іншими гравцями, які прагнуть використати переговорний процес для вигідних собі умов. Україні потрібно проявляти високу дипломатичну майстерність, балансуючи між уникненням прямих поступок та збереженням довіри партнерів», — каже Олег Саакян.

Наша стратегія має базуватися на трьох ключових елементах:

• Виявлення прихованих ризиків — ретельний аналіз і проактивна робота з нейтралізації потенційних загроз;
• Формування власного порядку денного — Україна має запропонувати переговорну рамку, що враховує національні інтереси, а не бути пасивним учасником.
• Гнучка взаємодія з партнерами.

«Щодо останнього – необхідно вибудовувати багатошарові формати співпраці: з кимось грати в “пас”, з іншими створювати паралельні конструкції підтримки. Сполучені Штати залишаються ключовим партнером, і тут особливо важливо зберігати проактивну позицію та тримати руку на пульсі всіх політичних змін», — підкреслив політолог.

«Перший і ключовий виклик – це перемовини. До них нас схиляють переважна більшість наших партнерів. І Трамп, і Шольц, і Орбан, і Фіцо», — каже Вадим Трюхан.

Підготовка сприятливого середовища до цих перемовин, формування правильної команди дипломатів із серйозним досвідом — це виклик: «До перемовин треба дуже серйозно готуватися, мати чітку позицію, яка була б зрозуміла не лише всередині країни, а й зрозуміла нашим партнерам, в першу чергу у США та ЄС».

А це – Володимир Фесенко: «Два головних і взаємопов’язаних викликів для нашої держави на 2025 рік – початок переговорів про завершення війни та продовження Росією війни навіть під час переговорів. Щоб забезпечити належні результати на мирних переговорах Силам Оборони України необхідно зупинити наступальні дії ворога, стабілізувати фронт. Одночасно українська дипломатія має нейтралізувати і зламати ультимативну стратегію Росії на мирних переговорах, переконати американських партнерів у необхідності посилення тиску на РФ для забезпечення припинення війни, врешті решт забезпечити прийнятні для нас умови припинення бойових дій і гарантій безпеки на повоєнний період».

• Транзит влади у США та позиція Дональда Трампа

Наразі складно спрогнозувати, яку політику щодо України обере новий президент США, каже Вадим Трюхан: «Попри те, що зустріч Зеленського з Трампом у Парижі за посередництва Макрона мала позитивний характер, Україна досі не має з ним стабільного діалогу. Особливу увагу слід приділити збереженню національних інтересів у контексті транзиту влади від адміністрації Байдена до Трампа».

Саме тому Києву необхідно пропонувати взаємовигідні рішення, які відповідатимуть як інтересам України, так і стратегічним інтересам США.

«Україні потрібно зосередитися на тому, щоб сформувати умови, за яких будь-яка адміністрація США, незалежно від її політичного курсу, буде змушена підтримувати Україну. Слід працювати над тим, щоб перенаправляти можливі емоційні або політичні імпульси у Вашингтоні на протидію Росії, а не на тиск на Київ», — каже Олег Саакян.

• Продовження переговорів про вступ до ЄС

Напередодні президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що Євросоюз планує відкрити кластери в межах переговорів з Україною про її входження до ЄС упродовж наступного року на підставі продемонстрованих досягнень на шляху до членства.

«Ми маємо продовжувати нашу політичну підтримку для України. Вони досягли величезного прогресу на шляху до членства в Європейському Союзі. Якщо вони будуть надалі дотримуватися цих зусиль, ми маємо бути готовими відкрити переговори навколо фундаментального кластеру на початку 2025 року і (відкрити) інші кластери – впродовж цього ж року. (…) Українці боряться зараз за майбутнє в Європейському Союзі, і вони мають знати, що їх зусилля винагороджуються і що прапор України буде майоріти у серці ЄС», — підкреслила глава Єврокомісії.

У зв’язку з цим Володимир Фесенко наголосив: «2025 рік буде важливим для нас також з точки зору початку змістовних і масштабних переговорів про вступ до ЄС по всіх напрямах і кластерах. Саме в цей період має бути закладений надійний фундамент подальшого переговорного процесу про вступ до ЄС і забезпечені високі темпи цього процесу».

• Військова допомога

Експерти наголошують, що у 2025 році Україні слід бути готовою до нових викликів, адже ситуація на фронті залишається складною, а геополітична ситуація, де задіяні найближчі партнери, заплутується. Тому реагувати потрібно швидко та рішуче, діючи на випередження, а не постфактум.

«Важливим викликом для України є те, що формат «Рамштайн» поступово втрачає свою актуальність і роль координаційного центру підтримки. Однак перехід відповідальності за координацію коаліції держав, які допомагають Україні, від США до НАТО, на жаль, досі не реалізований і перебуває на паузі», — вказує Вадим Трюхан.

Питання, як надалі здійснюватиметься координація зусиль демократичних держав, спрямованих на підтримку України та протидію російській агресії, залишається відкритим. У цьому контексті важливо, щоб українська дипломатія ефективно працювала з новим генеральним секретарем НАТО Марком Рютте, який добре розуміє особливості ситуації та важливість підтримки України.

«А головне – він добре розуміє «ху із Путін»», — підкреслив дипломат. І додав: «Україні потрібно закріпити успіх недавньої декларації шести провідних європейських держав та ЄС, підписаної у Берліні. Важливо активізувати європейське ядро підтримки у співпраці з США та НАТО. Підсилення координації, яке має не лише зберегти, але й значно посилити допомогу Україні, є стратегічним завданням. Дональд Трамп нещодавно обмовився, що у разі, якщо Росія не піде на його умови, військова допомога Україні може зрости удвічі. Це дає підстави для оптимізму за умови правильної роботи нашої дипломатії».

Олег Саакян каже, що залежно від того, як розвиватиметься чи, навпаки, провалюватиметься перемовний процес, перед Україною постає ще один ключовий виклик – воєнна дипломатія та взаємодія з коаліцією рішучих: «Наразі для України створюється багаторівнева «подушка безпеки». Йдеться про двосторонні домовленості та інвестиції у закупівлю озброєння, включно з підтримкою українського оборонного промислового комплексу. Особливу увагу слід приділити так званому «данському кейсу», коли країни, насамперед Північної Європи (Данія, Норвегія, Швеція тощо, — Ред.), беруть на себе зобов’язання інвестувати в українське виробництво військової техніки. Ця модель вже масштабується іншими країнами (як от країнами Балтії, — Ред.) і створює підґрунтя для довготривалої стійкості України».

Паралельно вибудовується мережа багатосторонніх і регіональних форматів співпраці, які покликані забезпечити Україну ресурсами навіть у разі зміни політичного курсу окремих партнерів.

«Зокрема, такі формати мають зменшити залежність від США як головного важеля військової та фінансової підтримки. Це критично важливо у контексті можливої зміни позиції Дональда Трампа, якщо він матиме спокусу застосувати політику жорсткого шантажу щодо України, — акцентує пан Саакян. — Якщо в України буде стійка система підтримки, яка перевищує «ватерлінію» критичної необхідності, жоден шантаж не матиме сенсу, оскільки не принесе бажаного результату. Таким чином, головне завдання воєнної дипломатії – створити цю «подушку безпеки», яка забезпечить Україні необхідний часовий прозір для реагування на будь-які зміни у міжнародній політиці та збереження здобутих позицій».

• Формування порядку денного, який сприятиме перемозі демократії над авторитаризмом

Говорячи про виклики, Володимир Огризко зазначив, що цього року ми стали свідками тривожної тенденції — консолідації так званої «вісі зла».

«Навколо Москви згуртувалися низка країн, які протистоять цивілізованому світу не лише на рівні політичних заяв, а й у практичному вимірі. Яскравий приклад — участь військових із Північної Кореї у війні проти наших Сил оборони. Це чіткий сигнал: авторитарні режими об’єднуються для протидії демократії. Ця тенденція створює серйозний виклик для української дипломатії. Самотужки змінити її Україна не зможе. Тому критично важливо посилювати співпрацю з нашими партнерами, щоб не лише підтвердити роль Росії як головної загрози, але й нейтралізувати вплив усієї «вісі зла». До цієї групи, крім Росії, належать Китай, Північна Корея, Іран та кілька інших держав, які вкотре проявили себе, проголосувавши проти резолюції ООН щодо порушень прав людини на окупованих територіях України», — наголосив Огризко.

Завдання на наступний рік — посилити роботу з міжнародними партнерами, щоб зменшити негативний вплив цієї тенденції.

«Інструменти для цього є: це і зміцнення міжнародної допомоги Україні, і заходи, спрямовані на обмеження впливу авторитарних режимів, — стверджує дипломат. — У підсумку, саме боротьба між двома світовими силами — демократією і тоталітаризмом — визначатиме глобальну ситуацію в найближчому майбутньому. Чи демократичний світ зможе стримати наступ авторитарних режимів? Відповідь на це питання стане ключовою для стабільності та безпеки у світі».

Отже, завдання української дипломатії — не лише реагувати, але й формувати порядок денний, який сприятиме перемозі демократії над авторитаризмом.

«Це має бути нашим пріоритетом у новому році», — резюмував Володимир Огризко.

Мирослав Ліскович. Київ