Далеко не у всЁх випадках жертви злочинЁв звертаються за допомогою до мЁлЁцЁ©. Чим серйознЁший злочин, тим скорЁше вони повЁдомляють прпо нього. Отже, офЁцЁйна статистика не ╨ повною.

Отже, до злочинЁв, що ре╨струються, належать крадЁжки машин, з приводу чого заява в мЁлЁцЁю практично обов’язкова, а також квартирнЁ крадЁжки, про що повЁдомля╨ бЁльше половини потерпЁлих. Але якщо про викрадення машини стали повЁдомляти трохи рЁдше (90.6% за даними 1997 р. Ё 83.3% за даними 2000 ), то про квартирнЁ крадЁжки зЁ зламом повЁдомляють на 10% частЁше ( вЁдповЁдно 54% Ё 65%).

Про бЁльшЁсть Ёнших злочинЁв у мЁлЁцЁю повЁдомляють вЁд третини до п’ято© частини жертв. У разЁ пограбування, нападЁв/погроз, крадЁжки велосипеда данЁ за обидва попереднЁ п’ять рокЁв досить стЁйкЁ (33.6% у 1997 Ё 33.6% у 2000 р., 21.2% Ё 21.7%, 30.2% Ё 31.3%). Про спробу квартирно© крадЁжки почали заявляти трохи частЁше (30.7% Ё 37.2%), а про крадЁжки з машин та автовандалЁзм — Ёстотно рЁдше (37.2% Ё 25.8%, 29.1% Ё 14.2%).

Не дуже часто ре╨струються крадЁжки особистого майна, хоча порЁвняно з перЁодом 1992-1996 рр. вЁдсоток заяв в органи правопорядку з цього приводу помЁтно зрЁс (з 9.3% до 15.2%, у випадку крадЁжки великих сум грошей чи документЁв — до 31.4%). Про сексуальнЁ зазЁхання заявляють лише 5.7% потерпЁлих жЁнок, про обман покупцЁв, хабарництво чиновникЁв — буквально одиницЁ (1.2%, 0.4%), тим часом порЁвняно з перЁодом 1992-1996 рр. заяв вЁд жертв стало ще менше.

МолодЁ люди вЁком до 30 рокЁв меншою мЁрою, анЁж зрЁлЁ й лЁтнЁ, вважають для себе обов’язковим добровЁльно Ёнформувати мЁлЁцЁю про те, що з ними сталося, особливо, якщо йдеться про крадЁжки з машини, пограбування чи напад/погрози.

Результати опитування свЁдчать про значний ступЁнь недовЁри людей до мЁлЁцЁ©, ©хн╨ небажання контактувати Ё спЁвпрацювати з нею навЁть тодЁ, коли вони стають жертвами злочинЁв.

Серед причин, що вплинули на рЁшення жертв не звертатися в мЁлЁцЁю, найчастЁше фЁгурують двЁ: нездатнЁсть мЁлЁцЁ© зробити щось через суб’╨ктивнЁ або об’╨ктивнЁ обставини, а також небажання мЁлЁцЁ© будь-що робити по конкретнЁй справЁ. На першу причину в опитуваннЁ 1997 вказують вЁд половини до чвертЁ жертв рЁзних злочинЁв, в опитуваннЁ 2000 — вЁд половини до третини жертв. На другу причину — вЁдповЁдно вЁд 40% до 12% Ё вЁд 40% до 20%. Тобто, неефективнЁсть роботи мЁлЁцЁ© все частЁше ста╨ мотивом вЁдмовитися спЁвпрацювати з нею.

ОсновнЁ причини, що спонукають жертви звернутися в мЁлЁцЁю, це надЁя на повернення викраденого й покарання злочинця. ПорЁвняно з перЁодом 1992-1996, у 1996-2000 частка жертв, що керу╨ться першим мотивом у випадку крадЁжки з машини, квартирно© крадЁжки чи пограбування, знизилася з трьох чвертей до двох третин. ТЁ, хто потерпЁв вЁд фЁзичного насильства при пограбуваннЁ, нападах, сексуальних Ёнцидентах, а також у разЁ квартирно© крадЁжки, частЁше хотЁли б притягти кривдника до вЁдповЁдальностЁ (вЁд 40% до 60%).

БЁльшостЁ тих, хто звернувся в мЁлЁцЁю, це в кЁнцевому рахунку не принесло задоволення. Половина — двЁ третини жертв, що звернулися в мЁлЁцЁю, зЁткнулися з тим, що мЁлЁцЁя не виявила належно© зацЁкавленостЁ до ©хньо© справи, половина — три чвертЁ жертв (особливо жертви пограбування) залишилися не задоволенЁ тим, що мЁлЁцЁя не знайшла злочинця Ё потерпЁлим не повернули ©хньо© власностЁ. ТакЁ самЁ основнЁ причини незадоволеностЁ фЁгурували Ё в опитуваннЁ 1997, хоча вони були вираженЁ трохи слабкЁше.