Українське інформаційне поле 15 квітня нагадувало американські гірки з відповідним перепадом настроїв аудиторії: від «зради» – до «перемоги». Почалося все з майже одночасної появи двох ТОП-новин – про скасування США відправки ракетних есмінців до Чорного моря, а також заяви глави МЗС Туреччини Мавлюта Чавушоглу про нейтралітет Анкари у «конфлікті Москви і Києва».

І все це на тлі злочинного рішення РФ заблокувати частину акваторії Чорного моря на підходах до Керченської протоки. Росіяни кажуть про військові кораблі, але ми добре знаємо, чим це закінчується – перевіркою і, як мінімум, довгою затримкою всіх суден, які йдуть з Чорного моря в Азов, і навпаки. Тож йдеться про ще більше ускладнення роботи (якщо не блокаду) українських комерційних портів в Азовському морі – Маріуполя і Бердянська.

…В українських ЗМІ і мережах почалася традиційна «всепропальщина» з купою різноманітних запитань і версій: чим це викликано, чи це не тактичний хід Байдена? Або, може, було досягнуто якусь домовленість невигідну для України – адже американці явно дали задню… А ще ж і держсекретар Блінкен заявив, що американо-російський саміт відбудеться не за невідомо скільки місяців, а буквально за лічені тижні! Україні було чого непокоїтись – невже кремлівський карлик добився свого!?

Та й це ще було не все. Ближче до середини дня українців заскочили іще два повідомлення. Глава МЗС Німеччини Гайко Маас заявив, що не бачить підстав зупиняти будівництво газопроводу «Північний потік-2» в умовах загострення конфлікту довкола України. А високопоставлений чиновник французького МЗС Клеман Бон додав в інтерв’ю, що підтримка ЄС України – не означає її членства в союзі.

Втім, надвечірні звісточки з-за океану знову круто розвернули настрої українців: Вашингтон запровадив нові і доволі важкі санкції проти Росії та ще й висилає одразу 10 російських дипломатів. Трохи згодом взагалі прийшла новина, що Білий дім увів режим надзвичайної ситуації у США через дії РФ!

Що це було? Джо Байден ще більше підняв ставки напередодні зустрічі з Владіміром Путіним? Але чи відбудеться вона тепер узагалі? У Путіна вже пообіцяли «дзеркальну» відповідь. Його прессек Дмітрій Пєсков зазначив, що санкції проти РФ не сприятимуть зустрічі президентів. Мало того, пройшла інформація, що раніше російське МЗС нібито попередило США, що у разі введення нових санкцій – хоча би одної – саміт не відбудеться.

Але ще цікавіше – що тепер по «ящику» говоритимуть російські пропагандисти, які після дзвінка Байдена, на радощах ледве зі штанів не вистрибувати? Мовляв, говорить з нами Америка! Боїться! Ага, так боїться, що вводить важкі фінансові санкції і десятку дипломатів-розвідників депортує…

Отже, питаємо в наших шанованих експертів: чи відбудеться найближчим часом зустріч Байдена з Путіним, чому американські есмінці так і не зайшли в Чорне море, як розуміти заяву про нейтралітет Туреччини, зрештою, чи є привід для паніки?

«За потреби РФ отримає від Заходу по зубах, причому сильно»

Володимир Огризко, міністр закордонних справ України у 2007-2009 рр.:

«Я б не панікував і не робив з окремих повідомлень якихось надзвичайностей, переводячи їх в категорію «все пропало». Насправді, нічого не пропало за тих обставин, коли Україна думатиме про власну безпеку і вимагатиме, в тому числі, від наших американських партнерів, практичної військової допомоги. Тоді ми почуватимемося впевненіше. Це перше.

Друге. Зустріч Байдена і Путіна. Повірте, хто б там що не говорив, але за два-три тижні вона не відбудеться. Скоріше за все, йтиметься таки про місяці. Не раніше. Я неодноразово брав участь в таких зустрічах, а тому скажу прямо – це колосальна робота: відпрацьовується серйозний порядок денний, аргументація по кожному з питань, визначається, що, коли і як можна говорити, а що – ні.

Третє. Президент Трамп вже в історії (щонайменше, поки що), а тому час, коли Америка та Європа були самі по собі, слава Богу, вже минув. Президент Байден чітко наголосив на Євроатлантичній солідарності, а це означає, що вони діятимуть спільно. Навіть попри те, що позиція Німеччини та Франції, в силу відомих причин, дещо м’якша, я не думаю, що вони будуть надто пручатися, коли все ж таки буде прийнята спільна лінія на дуже жорстку політику стримування Росії. Не випадково Блінкен, Остін, а також низка інших американських високопосадовців відвідують Брюссель. Там розуміють, що спільно зітруть Росію в порох, і на тому її «велич», якщо вона не припинить своєї агресивної політики, закінчиться. Командувач силами НАТО в Європі, генерал Тод Уолтерс уже встиг заявити: ми стримуємо Росію, але якщо не вдасться – тоді РФ відчує на собі всю силу Північноатлантичного альянсу. Якщо простою мовою, то це означає наступне: за потреби, РФ отримає по зубах, причому сильно.

А те, що в Чорне море не зайшли есмінці… Можливо, американці вирішили зробити такий собі жест «доброї волі». Вони кажуть росіянам: пропонуємо вам піти на деяке послаблення напруги, ми робимо крок назад, і ви, будьте ласкаві, зробіть такий крок. Якщо цей сигнал в Кремлі не почують, то, повірте, не проблема для Шостого флоту застосувати все те, що в них є.

Ну, і щодо Туреччини. Скажіть, а хіба було сказано, що вони не підтримують територіальну цілісність та незалежність України? Ні, про це не йшлося. А відносно заяви про «нейтральність»… Скажу так, важливішими в даному разі для нас є не стільки слова, скільки конкретні дії. Це я про поставки зброї, зокрема, бойових дронів Байрактар. Тому давайте, будь ласка, без паніки».

«Нас мають цікавити не заяви офіційної Анкари, а конкретні справи»

Сергій Борщевський, Надзвичайний і Повноважний Посланник України, експерт Центру дослідження Росії:

«В дипломатії я після проголошення Незалежності України, а в Спілці театральних діячів – раніше, з кінця 1980-х. І як людина, причетна до театру, скажу, що американський президент володіє надзвичайно важливим мистецтвом – умінням тримати паузу. Готовий повторити це і як дипломат.

Телефонна розмова Байдена з Путіним відбулася 13 квітня, тобто майже через місяць після того, як президент США зробив те, чого досі не наважувалася зробити жодна людина його рангу: на весь світ назвав Путіна вбивцею. І майже місяць кремлівський карлик мусив переживати цю ситуацію. Справді красива пауза.

І пропозиція щодо зустрічі виглядає цілком логічно. Російська пропаганда поширює чутки, нібито Байден уникає відвертої розмови з Путіним. Так от: це неправда, Байден пропонує зустрітися. Але він не збирається ні запрошувати Путіна до себе, ні їхати до Москви. І це теж правильно.

Ще невідомо, чи відбудеться така зустріч на полях «кліматичного саміту» чи деінде, і чи відбудеться взагалі. По-перше, її підготовка вимагає чимало часу. Не забуваймо, українське питання не єдине у глобальному порядку денному. І пропозиція зустрітися з «убивцею» не повинна нікого спантеличувати: переговори – це завжди краще. Бажання США убезпечити себе і світ від несподіванок з боку неврівноваженого сусіда по планеті цілком зрозуміле. При цьому ні до, ні після розмови Байдена з Путіним ніхто у Вашингтоні не спростовував висновок оприлюдненої буквально напередодні доповіді «Глобальні тенденції- 2040» Національної ради з питань розвідки про те, що «Росія і в наступні 20 років залишатиметься руйнівною силою».

А Москва, як та дівчина не надто важкої поведінки з Рубльовського шосе, одразу після розмови почала набивати собі ціну. Звідси і заява Пескова про те, що зустріч може і не відбутися, і запрошення посла США Д.Селлівана до радника президента РФ Ю.Ушакова.

Безперечно, привернула увагу заява Туреччини про так би мовити рівновіддаленість від України та Росії. А що мала заявити Анкара? Не забуваймо, що інтереси цих країн перетинаються не лише стосовно Криму, а й у Сирії, і в конфлікті щодо Нагірного Карабаху. Тому нас повинні цікавити не заяви, а конкретні справи, наприклад, постачання Україні товарів військового та подвійного призначення.

Щодо відмови США від заходу кораблів до Чорного моря, гадаю, це не прояв слабкості, а знов-таки спроба деескалації. Не забуваймо, Байден прагматичний політик. Сьогодні ж стало відомо про нові санкції США. Важливою мені здається і оприлюднена сьогодні заява командувача американських військ в Європі генерала Тода Волтера на слуханнях у Комітеті Сенату зі збройних сил: «… ми будемо стримувати і, якщо стримування не вдасться, ми готові відповісти на агресію всією вагою американських військ у Європі».

З Росією не можна проявляти слабкість, і на відміну від деяких європейських лідерів Байден, здається, це розуміє».

«Скасування (або відтермінування) заходу в Чорне море двох військових кораблів США має винятково дипломатичний і тактичний характер»

Василь Лаптійчук, політолог, керівник дослідницького центру «Інститут Росії»:

«Через день після того, як МЗС РФ викликало посла Сполучених Штатів і виставило ультиматум, – якщо США застосує щодо Росії ще хоча б одну санкцію, то Путін не стане зустрічатися з Байденом, – Вашингтон оголосив про три нові групи санкцій проти російських фізичних і юридичних осіб. У т.ч., вигнав з країни 10 російських дипломатів. Це свідчить про здоровий підхід американців до росіян, розуміння російської суті й готовність іти до кінця.

У цьому контексті можна лише додати, що скасування (або відтермінування) заходу в Чорне море двох військових кораблів США з «Томагавками» має винятково дипломатичний і тактичний характер і зумовлено, у тому числі, інтересами України.

Сьогодні в сенаті командувач військ США в Європі оголосив, що американці воюватимуть проти Росії разом з Україною. Чи йшлося про зброю-техніку, надання розвідінформації, закриття повітряного простору чи ще про щось інше, генерал для загалу не озвучив. Можу лише припустити, що міра допомоги або й участі залежатиме, головно, від бажання українців протистояти агресії».

«Санкційний тиск лише підвищує ставки, а не знижує їх, особливо коли ми говоримо про Росію»

Ілія Куса, політолог-міжнародник:

«Дивлюся, у багатьох когнітивний дисонанс через запровадження США санкцій проти Росії. Мовляв, як так – і зустрітися запропонував, і кораблі відвів, і санкціями «бахнув»? Насправді, все гранично ясно. Санкції покликані показати, що дзвінок Байдена Путіну (після слів про «вбивцю» і всієї тієї риторики, яка нам подобається) – це не прояв слабкості або м’якості (за це Байдена дуже сильно критикують його опоненти), а навпаки, це пропозиція провести саміт з позиції сили. І така позиція вельми зручна. Якщо РФ погодиться на деескалацію і на зустріч з Байденом, то у Вашингтоні скажуть, що це вони завдяки списку санкцій тиску стримали агресора. Якщо ж Путін відмовиться діяти під зовнішнім тиском (що і буде, швидше за все), і його «атветка» асиметрично спливе десь в Україні чи на інших напрямках – США звинуватять РФ у деструктивності та небажанні вести діалог.

Самі санкції, судячи з великої кількості й тональності інформаційних повідомлень, запаковані так, щоб стати найпотужнішим політичним сигналом: США рішуче протистоять Росії, а Байден, як ніколи серйозний – це не Трамп, і не Обама. Саміт Байдена-Путіна ці санкції не скасує як ідею. З високою ймовірністю, Москва демонстративно відмовиться від нього найближчим часом, але в якійсь осяжній перспективі він таки відбудеться, діалог вже почався.

Чи означає це, що ситуація на Донбасі заспокоїться? Зовсім ні. Росії треба відповісти Штатам, і така можливість є на українському напрямку. Крім того, ескалація для російського керівництва, серед іншого, це інструмент торгів із Заходом, і в даному випадку санкції і дзвінки – частина цих торгів. А санкційний тиск лише підвищує ставки, а не знижує їх, особливо коли ми говоримо про таку країну, як Росія».

Поговорив Мирослав Ліскович. Київ