В арсеналі Європейського Союзу ще є невикористані засоби для тиску на Росію, щоб вона дотримувалася демократичних норм, вважає президент Литви Гітанас Науседа. «У цьому арсеналі все ще є засоби, які можуть бути дієвими, і які можна було б застосувати. Якщо дивитися в майбутнє, то я думаю, що ми точно не використовуємо весь арсенал, і ми повернемося до цих питань», – наголосив він.

Але про що конкретно йдеться, що це за невикористаний арсенал? Те про що сказано вже багато разів – енергетичне ембарго, відключення від SWIFT чи, може, щось іще? На жаль, це глава Литви не уточнив. Тільки додав, що постійний виклик – це «знайти компроміс між усіма державами ЄС», оскільки як і раніше відрізняється ставлення до Росії у країн Балтії, Польщі, Чехії, південних і східних держав ЄС. Що ж, ми, українці, також свідомі того, що не всі країни Євросоюзу перебувають щодо РФ в такій позиції, як от наш великий друг Литва, є там низка так званих «путінферштеєрів» (тих, що розуміють Путіна). Але тим не менш – на що могли б (і чи могли б) піти й вони задля обмеження російської сваволі?

«В арсеналі ЄС і справді є ще багато інструментів тиску на РФ. Для європейців вони будуть безболісними, але не для кремлівського режиму»

«Направду, є певні сфери, як от енергетична. І тут може бути різного ступеню додатковий елемент тиску на Російську Федерацію, починаючи від зменшення обсягів купівлі, певного заміщення тощо», – коментує Укрінформу політолог Олег Саакян.

Поруч з цим, продовжує він, є елементи фінансові, які стосуються запозичень для російських приватних і державних кампаній, взаємодії з банківськими структурами та будь-якими іншими фінансовими установами.

«Варто згадати й про міграційний трек, зокрема, йдеться про призупинення можливості отримувати візи для виїзду до країн Європейського Союзу для політичного істеблішменту або ж перегляд в цілому візових умов для російських громадян», – додав він.

Також це можуть бути логістично-торгівельні ходи. «Нарешті, є ще сфера так званих «люкс речей», як от припарковані в портах Європи російські яхти чи яке-небудь інше елітарне майно, придбане за гроші сумнівного походження», – перелічує Саакян.

За його словами, частина з перелічених інструментів є відносно безболісними для європейських держав, як в економічному, так і в електоральному значенні. Водночас, застосування цих інструментів може бути достатньо болючим саме для путінського режиму.

«Щодо «путінферштеєрів», то, гадаю, що таких європейських країн, в силу агресивних і нахабних випадів Росії, стає дедалі менше. Гляньте на ту ж Чехію, де над президентом Мілошем Земаном нависла загроза бути звинуваченим у державній зраді через загравання з РФ. Інші європейські політики вже також почали розуміти, що бути «путінферштеєром» стає електорально небезпечно», – стверджує Саакян.

На думку політолога, те ж саме стосується і бізнесових кіл: «Взаємодія з РФ стає доволі токсичною, адже несе в собі низку ризиків. Приміром, можна потрапити під санкції, під додаткові фінансові перевірки тощо».

Нарешті, для російської агентури залишається все менше простору, задля просування м’якою силою інтересів РФ. «Якщо раніше був тренд на умиротворення, на, так би мовити, розуміння такої поведінки Росії, то зараз в цьому бачать реальну загрозу європейській безпеці», – вважає Саакян.

Відповідаючи на питання, що стало тим переломним моментом, експерт заявив, що тут йдеться не про якусь одну подію. «Скоріше йдеться про цілий ланцюжок фатальних для Росії кроків, пов’язаних з її агресивною діяльністю, яка здійснювалася руками ФСБ та ГРУ. А саме: протест жовтих жилетів у Франції, підготовка до перевороту у Чорногорії, втручання у вибори, хакерські атаки, вибухи на складах зброї у Чехії та Болгарії, отруєння Навального і брудна гра з Німеччиною в цій ситуації – й так далі, й так далі», – перелічив Олег Саакян.

«Якщо Європа перестане торгувати з Росією товарами електронного та механічного хай-теку, то це завдасть по Москві серйозного удару»

«Президент Литви Гітанас Науседа, в країні якого добре пам’ятають трагічні наслідки російської окупації, цілком реалістично оцінює загрозу Російської Федерації для об’єднаної Європи. Немає жодного сумніву, що поки в Кремлі править Путін, Росія ніколи не буде дотримуватись демократичних норм. Навпаки, слабкі паростки громадянського суспільства там вже майже повністю ліквідовані, і путінський режим на цьому не збирається зупинятися», – коментує політолог, журналіст-міжнародник Віктор Каспрук.

Росія вміє знаходити і використовувати слабкі місця у своїх опонентів. Часто діючи просто безрозсудно, провокуючи цим дошкульні відповіді, каже політолог: «Тому, коли президент Литви Гітанас Науседа говорить про невикористаний арсенал засобів тиску на Росію, мова може йти не тільки про енергетичне ембарго, чи відключення від SWIFT».

Пан Каспрук звертає увагу на те, що Росія технологічно відстала країна, і це є Ахіллесовою п’ятою Москви. «РФ гостро потребує тих високотехнологічних товарів, які виробляти сама не здатна», – каже він.

В першу чергу, може йтися про комплектуючі для комп’ютерів, космічного обладнання і вироби електронної промисловості. Про сучасне обладнання для видобування газу і нафти – відомо давно. «Електронна промисловість, як і машинобудівний сектор, сьогодні є одним із факторів конкурентоспроможності держави в глобальному масштабі, інструмент забезпечення розвитку її економіки та двигун економічного зростання для інших галузей промисловості. Проте тут у Кремля великі проблеми», – наголошує політолог.

Тому якщо Європа перестане торгувати з Росією товарами електронного та механічного хай-теку, то це завдасть по Москві значно більшого удару, ніж навіть відключення від SWIFT. «Економіка Російської Федерації і без торгівельного ембарго не є конкурентоспроможною, а після такого ймовірного нововведення європейців, ні про яку конкурентоздатність Росії на світовому ринку мови йти взагалі не може», – додав Каспрук.

Санкції щодо Росії, каже він, наносять непоправну шкоду не тільки російській економіці. Вони, перенапружуючи РФ економічно, обмежують можливість уряду модернізувати російську армію.

«Це означатиме, що Путін не зможе кинути достатньо ресурсів на чергові військові дії в Україні, Сирії чи ще деінде. А також втратить фінансову здатність оплачувати свої подальші авантюри з участю армії і провокувати нові геополітичні конфлікти, – стверджує політолог. – Наразі санкції несуть ще одне дуже важливе смислове навантаження, вони мають очистити Росію від ілюзій, що у неї є шанс стати наддержавою. Відсутність в російських еліт початкових геополітичних знань стало причиною того, що в Кремлі вирішили, що вся світова політика крутиться навколо Москви, і що вона є столицею світу».

Від самого початку було очевидно, що Москва відступить тільки під наростаючим міжнародним тиском, вагу якого вона витримати буде не здатна. Якщо Путін не відмовиться від своїх намірів стосовно України, то, наголошує Віктор Каспрук, потрібно без зволікань запроваджувати наступні санкції, які перекриють Росії можливість вести далі зовнішню торгівлю.

Також потрібно бути готовими до того, що Кремль може піти на конфіскацію іноземних активів у Російській Федерації, тому Європа вже зараз мала б підготуватися до замороження російських фінансових вкладів у західних банках і російської нерухомості за кордоном. «При цьому санкції не мають залишати путінському режиму жодної шпаринки щоб вислизнути. Дозволяючи водночас економікам західних держав мінімізувати втрати від розриву фінансових та господарчих зв’язків із Росією», – акцентує Каспрук.

Експерт погоджується з тим, що не всі країни ЄС мають щодо РФ таку позицію, як от Литва, але, вважає, що в разі чергового загострення відносин з Росією, Європа могла б наважитися на радикальні кроки впливу на Москву. «Хоча, очевидно, що такі держави, як Франція, Німеччина чи Угорщина, а ще, можливо, і Італія та Австрія спробують утримувати Євросоюз від занадто різких кроків щодо Росії, в котрий раз наголошуючи на тому, що ЄС мусить дати шанс Кремлю порозумітися з ними», – вважає політолог.

«Арешт фінансових активів. Цього правлячий клас і оточення Путіна боїться навіть більше, ніж відключення від SWIFT»

Політолог-міжнародник Максим Ялі частково погоджується з попереднім спікером. Санкції, які можуть мати серйозний негативний вплив на російську економіку і зменшити апетити Кремля, нагадує він, були перераховані в недавно прийнятій резолюції Європарламенту. «Головні з них дійсно стосуються призупинення покупки російських енергоресурсів, які становлять левову частку експорту РФ не тільки в ЄС, але й в цілому. В першу чергу, це стосується нафти, від експорту якої як і раніше залежать виплати бюджетникам і переозброєння армії. Військовий бюджет і так був скорочений в останній рік через коронакризу й падіння цін на енергоресурси, а «національне надбання» кооперативу «Озеро» Газпром так взагалі продемонструвало рекордні збитки», – каже політолог.

Але ще більш дієві санкції – це блокування коштів російських олігархів з оточення Путіна і сімей «верхівки» правлячого режиму. За словами Ялі, вони цього дійсно бояться, навіть більше, ніж відключення від SWIFT.

Утім, він не плекає жодних ілюзій щодо реалістичності введення жорстких економічних санкцій проти Кремля: «В цьому ми вже могли переконатися впродовж останніх семи років російської агресії в Україні. Крім вираження «крайньої стурбованості» і певних санкцій проти російської економіки після збиття малайзійського боїнгу, на борту якого летіли в основному громадяни Нідерландів (і тільки тому їх (санкції) і ввели, щоб уникнути критики власних громадян та електоральних втрат), ні на що більше керівництво ЄС виявилося не здатне».

Більш того, наголошує він, Німеччина вже після окупації Криму і ОРДЛО розпочала будівництво «Північного потоку-2», який вже практично завершений. І ніякий тиск, навіть їх головного військового союзника по НАТО Сполучених Штатів, який гарантує безпеку «економічного локомотива» ЄС, не змусило Меркель змінити своє рішення. Те ж стосується і Франції, у якої підписані серйозні контракти в атомній енергетиці з РФ.

«Крайній приклад – відмова лідерів ЄС вислати російських дипломатів на знак солідарності з урядом Чехії, після скандалу за участю російських спецслужб в підриві військових складів в цій країні у 2014 році. Вони бояться зайвий раз гнівати «російського ведмедя» і псувати з ним стосунки. Ось вам і демонстрація єдності в ЄС. Що вже говорити про підтримку України, яка самотужки 7 років воює на Донбасі з Росією. Давно пора вже зняти «рожеві окуляри» й реально дивитися на речі, й оцінювати можливості наших західних партнерів», – додає песимізму Максим Ялі.

Мирослав Ліскович. Київ