Україна першою серед країн-партнерів НАТО отримає оновлений пакет Цілей партнерства. Про це повідомляє пресслужба Міністерства оборони України. «Процес планування та оцінки сил є одним із найбільш дієвих інструментів наближення України до стандартів НАТО, посилення інституційних спроможностей оборонного відомства, розвитку спроможностей Збройних Сил України та набуття взаємосумісності», – підкреслив заступник голови Міноборони України Анатолій Петренко. Зазначається, що оновлений пакет Цілей партнерства для України містить завдання і заходи на період до 2025 року. У ньому також наведено сили та засоби, які Україна готує для участі у програмі «Партнерство заради миру», операціях та місіях Альянсу. Цілі партнерства підтримують інші завдання з реформування сектору оборони й безпеки, насамперед – проекти та заходи оборонної реформи.

Цю новину в Україні сприйняли по-різному. Одні вважають, що в такий спосіб у НАТО вирішили дещо «підсолодити пігулку», мовляв, ПДЧ Україні не дають, на саміт 14 червня не запрошують, утім, «процес не стоїть на місці». Інші, навпаки, вбачають у цьому важливий крок для розвитку та укріплення нашої обороноздатності. Насправді ж, як переконують військові експерти, тут немає чогось надзвичайного, зрештою, і поганого також.

Пакет Цілей партнерства Україна-НАТО: про що йдеться?

Ексзаступник начальника штабу з євроатлантичної інтеграції, капітан 1 рангу запасу Андрій Риженко каже, що з НАТО просто знову нагадали: якщо Україна прагне приєднатися до системи колективної безпеки – мусить продовжувати реформи. Зокрема, йдеться про впровадження стандартів Північноатлантичного альянсу. «Що таке оновлений пакет Цілей партнерства? Це плановий документ, в якому містяться завдання на найближчі чотири-п’ять років. Це звичайна рутинна процедура, яка постійно оновлюється. Попередній циклу участі України в Процес планування і оцінки сил (ППОС) завершився у 2020 році. Починається новий», – коментує пан Риженко.

ППОС є ключовим механізмом Альянсу для досягнення взаємосумісності збройних сил країн-новачків з ЗС країн-членів Альянсу, а також у реформуванні безпекового та оборонного сектору відповідно до євроатлантичних стандартів. «Висновок військових експертів НАТО щодо достатнього рівня взаємосумісності збройних сил береться за основу при ухваленні Північноатлантичною радою рішення про надання ПДЧ країні-аспіранту», – каже він.

«Оновлений пакет Цілей партнерства, варто наголосити, стосується не лише України, а й інших держав, з якими співпрацює НАТО. Проте Україна, мабуть, стане першою такою країною. Наразі весь цей алгоритм знаходиться в роботі. Фінального рішення немає. Наскільки мені відомо, обговорення заплановано на осінь», – доповнив ексміністр оборони Андрій Загороднюк.

За словами генерального секретаря Незалежного антикорупційного комітету з питань оборони (НАКО) Олени Трегуб, пакет Цілей партнерства можна розглядати, як рух у напрямку до ПДЧ, але поза межами надання офіційного статусу країни-кандидата у межах ПДЧ. «Цілями партнерства передбачається досягнення до кінця 2025 року Україною стандартів НАТО на всіх рівнях сектору оборони (стратегічному, оперативному та тактичному). Окремо слід підкреслити, що досягнення цілей ставиться не тільки перед Міністерством оборони України, а й перед усіма “силовими відомствами”», – каже пані Трегуб.

Водночас, продовжує вона, у НАТО продовжують наголошувати, що попередні програми партнерства Україною у повному обсязі не виконані. Йдеться про сили і засоби, які Україна має підготувати для участі у програмі «Партнерство заради миру», операціях та місіях альянсу. «Під час засідання робочої групи щодо проекту пакету, наші міжнародні партнери наголосили на важливості продовження реформ в оборонній сфері, зокрема – побудови системи дієвого демократичного цивільного контролю, підпорядкуванні військових складових сектору оборони цивільному міністерству, реформи системи управління ЗСУ, досягнення взаємосумісності з країнами НАТО», – наголосила генеральний секретар НАКО.

Своєю чергою, аналітик центру «Нова Європа» Маріанна Фахурдінова зазначила, що Україна станом на початок 2021 року впровадила 292 стандарти і документи НАТО, що становить 19 відсотків і загалом відповідає рівню країн, які нещодавно стали членами Альянсу. «Ми вирішили порівняти кількість стандартів в Україні і в країнах-членах НАТО. Так, у відсотковому співвідношенні Україна запровадила 19% угод із стандартизації НАТО. І ми помітили, що ця цифра дуже близька до стандартів, які впроваджені в тих державах-членах Альянсу, які вступили нещодавно, в останні 10 років. Так, наприклад, в Албанії ця цифра становить 29%, в Чорногорії – 22%. Північна Македонія, яка стала членом Альянсу минулого року, ще навіть не вийшла на рівень 1%», – акцентує пані Фахурдінова.

Дослідниця також навела приклади країн з високим рівнем впровадження стандартизації, а саме: Німеччини з 91%, Великої Британії, Франції і Норвегії – близько 80%. «Це ті держави-члени, які, власне, стояли біля витоків створення Альянсу або приєднались у перші роки… Але, знову ж таки, ми бачимо, що жодна держава 100% впровадження стандартів не досягла», – зауважила вона.

За словами експертки, Україна демонструє «дуже пристойний поступ», незважаючи на те, що є партнером Альянсу, а не державою-членом. «Останній пакет цілей партнерства, розрахований на 2018-2020-ті роки, передбачав опрацювання 219 стандартів, і Україна, власне, на початок цього року опрацювала приблизно 90% цих документів», – пояснила процедуру Фахурдінова, наголосивши, що впровадження стандартів НАТО Україною свідчить, що наша держава виконує взяті на себе зобов’язання в конкретні терміни.

Своєю чергою директорка центру Альона Гетьманчук наголосила на необхідності ще більшого пришвидшення впровадження стандартів НАТО. «Ми у центрі “Нова Європа” вирішили порахувати, скільки часу буде потрібно Україні за подібних темпів, які були останні півтора-два роки, щоб вийти якщо не на 100%, то на 90%, як, скажімо, є в Німеччини, впроваджених стандартів НАТО. І вийшло — 13-14 років. Тобто, якщо ми хочемо швидше досягнути військової взаємосумісності з країнами-членами НАТО – треба ще пришвидшитись, попри те, що у нас хороші темпи», – зазначила Гетьманчук.

На цьому також наголосила Олена Трегуб: «Швидкість та якість реалізації цілком та повністю залежать від спроможностей та бажання України».

Про ПДЧ та чому Україну не покликали на саміт НАТО

За два тижні у Брюсселі відбудеться черговий саміт НАТО. І буде він тільки для членів Альянсу. «Тому що це порівняно короткий саміт ㅡ одноденний. Наступного разу, можливо, ми виділимо більше часу, і тоді, ймовірно, будуть зустрічі з партнерами на вищому рівні», – повідомив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг.

За його словами, НАТО продовжує роботу з країнами-аспірантами такими як Грузія та Україна. «Наш меседж: сфокусуйтеся на реформах, на посиленні збройних сил і служб безпеки, оскільки ми вважаємо, що це кращий спосіб для євроатлантичної інтеграції», – наголосив Столтенберг.

Водночас пан генсек не сказав, коли ж буде можлива зустріч високого рівня з партнерами. Ми ж нагадаємо, що очільників інших держав на саміти НАТО запрошували далеко не завжди. Приміром, на Лондонському саміті у 2019-му до 70-річчя Альянсу також були присутні лише (!) члени НАТО.

«Факт того, що ми не беремо участь в саміті на сьогодні, подається як велика трагедія. Однак, вважаю, нічого особливого тут немає. Цей крок точно не спрямований проти України. Саміт одноденний, на ньому планують обговорити питання трансформації НАТО, початок розробки нової стратегії. Зрештою, ми маємо розуміти, що поки не станемо членами Альянсу – деякі заходи проходитимуть без нас. І це нормально, – наголошує ексміністр оборони Андрій Загороднюк. – Разом із тим, чомусь було запущено в маси марні очікування, що, мовляв, саме на цьому саміті Україні дадуть ПДЧ. Але ніхто такого не обіцяв. Зрештою, не лише розмов, а й відповідної підготовки не проводилося. І всі служби, які співпрацюють з НАТО про це знали. Ну, не можна ж сюрпризом отримати ПДЧ. Нам ще треба низку законів ухвалити, інші домашні завдання виконати. Так, зроблено чимало, але попереду ще дуже багато кропіткої праці. Гадаю, ситуація з ПДЧ зараз драматизується набагато більше, ніж треба».

Крім того, пан ексміністр згадав про те, як Україна отримала в червні 2020 року статус партнера із розширеними можливостями НАТО. Такий же статус, до слова, на сьогодні мають Швеція, Фінляндія, Австралія, Грузія та Йорданія. «Це не означає, що ПДЧ ми ніколи не отримаємо. Отримаємо, але не зараз. Водночас ми повинні на повну використати попередні можливості, зокрема в межах програми «розширених можливостей». Що передбачає ця програма? Йдеться про політичні консультації з НАТО (зокрема на рівні міністрів оборони), більшу сумісність армій та більше спільних навчань (наприклад, доступ до навчань, у яких беруть участь лише члени НАТО), обмін інформацією та розвідданими («інформації спеціального характеру»), службу українських військових у штаті багатонаціональних органів управління НАТО, глибшу співпрацю з НАТО «у часи криз та підготовки операцій» Альянсу і так далі. Фактично, навіть не маючи ПДЧ, не будучи членом НАТО, Україна може отримати ті ж самі ресурси, що й повноправні члени Альянсу», – акцентує пан Загороднюк.

«Звісно НАТО зацікавлене підтримувати інтерес України до членства, але не готове його пропонувати. ПДЧ є геополітичним питанням», – доповнює Олена Трегуб.

За її словами, представники Болгарії, Великої Британії, Данії, Канади, Латвії, Литви, Польщі, Сполучених Штатів Америки та Франції уже відмітили прогрес оборонної реформи в Україні, а також зусилля, які докладає Україна для наближення до стандартів і принципів НАТО. «Але будь-яке рішення щодо запрошення країни-претендента розпочати з НАТО перемовини «доєднатися» до євроатлантичної «родини» прийматиметься в кожному конкретному випадку країнами-членами НАТО згідно з параграфом 8 Декларації Мадридського (1997 р.) саміту та Декларацією Вашингтонського саміту. І тут важливо, що такі кроки приймаються винятково консолідованим рішенням усіх членів Альянсу, – наголошує пані Трегуб. – Станом на сьогодні для України сумнівно отримати 100% підтримку всіх членів НАТО стосовно приєднання. Найбільш вірогідно, такі країни як Угорщина, Чехія, Франція, Німеччина, Нідерланди будуть проти. Хтось боїться Росії або досі мріє про її замирення (Франція, Нідерланди), хтось очікує на виборчі кампанії (Франція, Німеччина), хтось не вірить у щирість євроатлантичного вибору України (Нідерланди), хтось розчарований передусім темпами реформ. І ось якраз публічно усі держави-члени НАТО говорять тільки про останнє».

Зокрема, продовжує вона, «зачароване тріо» у складі реформи судової гілки влади, реформи СБУ та наявність реальних успіхів у боротьбі із корупцією – це саме те, чого передусім очікують від України партнери в НАТО. «Тобто будь-яке особливе партнерство з НАТО, окрім отримання ПДЧ, є фактично тим самим меседжем щодо бачення України в лавах Альянсу. В рамках такого партнерства наша країна може рухатися тим самим шляхом, що і в межах ПДЧ, але формально це дає НАТО «поле для маневру» з геополітичного погляду», – підсумувала пані Трегуб.

Поговорив Мирослав Ліскович, Київ