У стосунках між Києвом та Будапештом – чергове загострення. Цього разу причиною став довгостроковий (на 15 років з можливістю перегляду умов через 10 років, — Ред.) газовий контракт із «Газпромом», який набув чинності 1 жовтня. Згідно з документом, російський монополіст щорічно поставлятиме в Угорщину 4,5 млрд кубометрів блакитного за двома маршрутами: 3,5 млрд кубів через газопровід «Турецький потік» по території Болгарії і Сербії та 1 млрд кубів – через Австрію.

Що ж, на тлі завершення будівництва «Північного потоку-2» (наразі триває битва навколо його сертифікації) – це ще один цілком свідомий і спланований удар по позиціях України як транзитера газу і країни, яка веде уже семирічну війну з Росією.

Втрати і ризики для України

Чинний контракт між «Газпромом» і «Нафтогазом» передбачає щорічне транспортування й оплату щонайменше 40 млрд кубометрів газу до 2024 року. Але… Через альтернативні трубопроводи «Газпром» може скерувати весь додатковий обсяг експорту, позбавивши Україну й додаткового не лише заробітку, але й важливого фактору безпеки.

«Фактично, це нав`язування маршруту постачання та маніпулювання цінами зі сторони «Газпрому», — заявив 28 вересня в коментарі «Суспільному» генеральний директор ТОВ «Оператор ГТС України» Сергій Макогон.

Минулого року Україна транзитувала до Угорщини близька 10 млрд кубічних метрів газу.

«…весь цей транзит може припинитись, тому що ми бачимо, що починаючи з 1 жовтня «Газпром» не забронював потужності на вхід з України до Угорщини в угорського оператора. Ми можемо зробити висновок, що «Газпром» з 1 жовтня не планує транзитувати газ до Угорщини через Україну», — додав пан Макогон.

За його словами, для України, по-перше, це не лише втрата частини транзиту, що йде до Угорщини, це й те, що «Газпром» продовжує свою політику по створенню обхідних газогонів, перемикання постачання на «Турецький потік». Минулого року вони вже це зробили з Болгарією, Румунією та Грецією, коли Україна втратила в цьому році десь 15 млрд транзиту.

«Загальний безпековий ризик — повністю втратимо транзит, включаючи й той транзит, що зараз є через Словаччину. Зрозуміло, що у «Газпрому» з`явиться важіль і вплив на європейські країни, а у Кремля з`являться додаткові можливості, скажімо, «гібридного» впливу на Україну і посилення агресії на Сході», — наголосив глава Оператора ГТС України.

Отже, прогнози пана Макогона усе-таки справдилися: 1 жовтня з початку нової газової доби (07:00) «Газпром» зупинив транзит природного газу територією України у напрямку Угорщини. У пресслужбі «Оператора ГТС України» повідомили, що заявки на транзит газу так і не надійшли попри те, що потужності з України на вихід в Угорщину законтрактовані на весь газовий рік — з 1 жовтня 2021 року до 30 вересня 2022 року — у розмірі 24,6 млн куб. м на добу.

Реакція Києва: «Це удар, і ми будемо відповідати на нього»

У Міністерстві закордонних справ України жорстко розкритикували рішення Угорщини, скасувавши заплановане на 29-30 вересня засідання міжурядової комісії у Будапешті. За словами Дмитра Кулеба, це засідання було фактично скасовано ще до підписання угоди між Будапештом і «Газпромом».

«Ми знали, що вже летить туди російська делегація, що ця угода буде підписана. І вони, підписуючи цей договір, вже знали про нашу позицію», — зазначив міністр.

Відтак пан Кулеба пригрозив діями у відповідь.

«Це удар, і ми будемо відповідати на нього відповідно, тому що тут не повинно бути ніякого жалю і ніяких співчуттів», — зазначив глава українського МЗС, анонсувавши подальші заходи «для захисту національних інтересів України в цій ситуації».

Однак про що саме йдеться, не уточнюється. Логічно припустити, що, скоріш за все, мається на увазі звернення української сторони до Єврокомісії для оцінки: чи відповідає угода між Росією та Угорщиною європейському енергетичному законодавству.

Перевірка вищим органом виконавчої влади Євросоюзу вже розпочалась.

«Я вже попросив своїх колег перевірити, якими будуть наслідки», – сказав представник Єврокомісії Тім Макфі.

Реакція Будапешта: «Нападки на нас в Єврокомісії… Це вже занадто»

Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто назвав кроки України після підписання газового контракту «обурливими» і «недружніми». Будапешт викликав українського посла для консультацій. До слова, у відповідь і МЗС України запросило «на килим» посла Угорщини до Києва.

«Ми вважаємо серйозним порушенням нашого суверенітету та інтересів національної безпеки те, що вони (українці, — Ред.) хочуть запобігти безпечному газопостачанню в нашій країні», – заявив Сіярто.

Він також наголосив, що «атаки на його країну тільки тому, що це гарантує, що будинки і квартири угорських громадян будуть опалюватися, а промисловість буде працювати – це неприйнятно».

«Нападки на нас в Єврокомісії через забезпечення безпеки наших енергоресурсів, – це вже занадто. (…) Це суверенне право Будапешта підписувати контракти на поставку енергії з ким ми хочемо», — підкреслив глава угорського дипвідомства.

Україні треба змінювати свою політику, треба діяти, але як саме – питання  

Як бачимо, і без того непрості відносини між нашими країнами через скандал з роздачею угорських паспортів у Береговому, закиди до України щодо Закону про освіту та мову, відкритий шантаж нашої держави блокуванням просування України до ЄС та НАТО тощо, стали тепер іще більш непростими. Південно-західного сусіда важко назвати другом або, навіть, партнером, і контракт з «Газпромом» в умовах агресії РФ проти України – чергове цьому підтвердження. Але що таке сьогодні Угорщина?

«Це троянський кінь Росії в Євросоюзі і в НАТО. Чому так сталося? А тому, що для РФ розвал цих двох структур є, скажемо так, солодким сном і мрією, вони хочуть цього досягти будь-яким способом. І шукають ці способи в кожній конкретній країні. І от так сталося, що в Угорщині з паном Орбаном і паном Сійярто їм це вдається», — коментує Укрінформу міністр закордонних справ України у 2007-2009 рр. Володимир Огризко.

Які інструменти цього «вживаються» ми теж знаємо: це відома традиція та практика російських спецслужб купувати політичних діячів, причому як у роздріб, так і оптом.

«Якщо згадати біографію пана Орбана, то він раніше був одним із перших угорських єврооптимістів, тобто ярим прихильником усіх ліберальних європейських цінностей. Але потім… Мабуть, він став таким самим євроскептиком, і почав після того, як Угорщина долучилася до ЄС та НАТО, проводити політику, яка йде всупереч уьому тому, що має виконувати країна, коли вона стає членом цих структур. У мене немає сумнів в тому, що це результат планомірної роботи спецслужб РФ з теперішнім керівництвом Угорщини», — вважає дипломат.

Чи можна зараз разом із цим керівництвом щось змінити? Пан Огризко вважає, що ні.

«В даному випадку нашим союзником є час і загальна ситуація, яка складається в самій Угорщині. Там визріває реальна опозиція Орбану, і ця опозиція має непогані шанси відправити його в політичне небуття, — переконує він. — А що нам? А нам потрібно запастися терпінням і не робити жодних кроків, не приймати жодних рішень, які можуть нам у перспективі зашкодити».

Якщо говорити прямо, то, на думку дипломата, варто поки що всю цю ситуацію «покласти на лід». А після того, коли ситуація в Угорщині зміниться – повернутися до всіх питань, які накопичилися в наших двосторонніх відносинах.

«І повернутися до них на зовсім іншій правовій основі. Бо зараз про щось говорити з Орбаном або Сійярто, ну, це абсолютно безперспективно. Ви ж самі бачили, до чого вони дійшли – звинувачують нашу країну в порушенні їхнього суверенітету. Хоча їм просто кажуть, що Угорщина робить такі речі, які робити не те, що не етично, а – контрпродуктивно, причому в контексті не стільки України, скільки в контексті євросолідарності. Що тут скажеш – гарні учні своїх московських учителів», — підкреслив Володимир Огризко. 

Щодо політики України по відношенню до Угорщини, то, за словами політолога Олександра Юсупова, очевидно потрібно змінювати підхід на більш жорсткий та довгостроковий.

«Бо спроби нашого МЗС по швидкій нормалізації відносин з Будапештом, шляхом мінімізації критики недружніх кроків та інших поступок, включаючи долучення угорських чиновників до втілення українського закону про освіту, не дали результату», — каже експерт.

Більш того, дії Угорщини стали ще менш конструктивними. Але…

«Угорщина є членом ЄС та НАТО, і це звужує Україні простір для відповіді. Тому Києву слід зосередитися не на конфронтації з Будапештом в міжнародних організаціях, а на системному зменшені його впливу на Закарпатті, де чимало політиків, бізнесменів та ЗМІ відверто працюють в інтересах Угорщини, допомагаючи мобілізувати голоси для авторитарного прем’єра Віктора Орбана», — зауважив пан Юсупов.

Щодо реакції ЄС, то каже політолог, навряд чи реакція Брюсселя на поглиблення кризи у відносинах між Угорщиною та Україною вийде далеко за рамки традиційної фрази про «неможливість втручання у двосторонні відносини» двох країн.

«Тим більше, що ЄС зараз зайнятий більш значними проблемами як, наприклад: різке зростання цін на газ, перемовини із США в сфері торгівлі, афганські біженці», — додав Олександр Юсупов.

«Підписувати угоди будь з ким – це, справді, суверенне право Угорщини. Втім, коли йдеться про таке чутливе для України питання як газ, причому російський газ, то в даному ключі не може бути й мови про виключно економічний контекст двосторонніх відносин», — наголошує політолог Дмитро Тужанський.

Будапешт нарешті повинен не просто усвідомити, а почати враховувати у своїх діях те, що газове питання, зрештою, як і мовне, освітнє тощо – може бути використано РФ як проти України, так і проти самої Угорщини.

«Я певен, що Угорщина не прагне війни у Європі, не прагне нових загострень. Але для цього потрібно діяти відповідно. Угорщина разом зі Словаччиною та Польщею мають стати гарантами включення України в усі енергетичні проекти Євросоюзу. Важливо — щоб вони мислили як інфраструктурно частина Центральної Європи буде жити в умовах «Північного потоку-2», — наголошує експерт.

Йдеться, перш за все, про питання реверсу газу, який Україна і так, власне, здійснює, з 2014 року.

«Ключова реверсна країна — це Словаччина, але Угорщина також може і має нею стати. Друге — гарантували реверс газу. Це, крім того, що справді якраз дешевше і вигідніше для Угорщини та Словаччини — власне далі отримувати газ транзитом через Україну».

Тобто має бути справді  щось на кшталт «добросусідства». Хай не публічно, бо це Угорщині, мабуть, не вигідно, але на ділі, у відвертих розмовах…

«Угорщина має щиро відповісти, ким вона бачить Україну – своїм партнером, просто сусідом суверенної держави чи… розмінною монетою, якою грає або намагається грати на імперських планах Кремля і Путіна. Або – або. Без цієї щирої розмови в стосунках між Україною та Угорщиною нічого не вийде. І ці суперечки, ці конфліктні ситуації – мовні, освітні, паспортні, зрештою, газові – виникатимуть і надалі», — підсумував Дмитро Тужанський.  

Мирослав Ліскович. Київ