У вівторок, 8 лютого, Управління навігації та океанографії Міноборони РФ (УНО МО) повідомило, що збирається закрити обширні акваторії Чорного і Азовського морів під приводом проведення військових навчань зі стрільбами. Площа та розташування закритих акваторій робили практично неможливим судноплавство по торгових шляхах України в обох морях.

Керівник Інституту чорноморських стратегічних досліджень та головний редактор BlackSeaNews Андрій Клименко заявив у Facebook, що «це дуже схоже на підготовку морської блокади українських портів. Це є безпрецедентним кроком Москви». МЗС України одразу заявило РФ «рішучий протест»: «Україна працюватиме спільно з партнерами, насамперед країнами Чорноморського регіону, для того, щоб такі дії російської сторони отримали належну оцінку та відповідь». А ВМС України наголосили, що «вказані дії є черговою загрозою суверенітету України у її територіальному морі та суверенним правам у виключній морській економічній зоні».

Практично дві доби поспіль це було темою №1 в інфопросторі, причому не лише українському. Наприклад, США назвали економічною війною проти України нові «навчання» Росії. І остання… дещо відступила, прийнявши рішення скасувати блокаду Азовського моря.

Андрій Клименко вважає, що це можна пояснити кількома причинами: або Росія злякалася розмахів прецеденту, який змогла створити Україна зусиллями експертів, військових, дипломатів, представників влади та бізнесу, або на позицію Росії вплинув візит глави МЗС Британії Елізабет Трасс, або РФ готує якусь нову гидоту Україні.

Отже, маємо проміжну перемогу. Щодо блокади Чорного моря – без змін. Доступною для судноплавства лишається лише зона територіальних вод України, ширина якої складає 12 морських миль. Через близькість такого маршруту до берега, необхідними стають обмеження за осадкою суден. «Порти Чорного моря – це 95% українського експорту», — підкреслив головред BlackSeaNews.

Цікавимося в експертів, як це оцінюється і співвідноситься з міжнародним морським правом? Чи може Україна якось «вдарити» по РФ у правовій площині, вимагаючи пришвидшеного розгляду цих позовів?

Правові та інші механізми: які шанси?

«Я спілкувався із багатьма фаховими правниками, і вони мені розповіли, що, на жаль, така ситуація не прописана в документах з морського права. Ми ж розуміємо, що є різні юридичні формулювання. У прямих формулюваннях чітко сказано, що, наприклад, ось це і ось це заборонено робити. А є такі формулювання, в яких усе зашито в настільки складних конструкціях, що сам чорт голову зверне. Ну, так уже виписана морська конвенція, бо її приймали сотні країн, і треба було знайти консенсус. Тож оці військові питання в явному виді, тобто, що можна робити, а що ні… Їх там немає», — коментує Укрінформу Андрій Клименко.  

Практично те саме каже юрист-міжнародник Борис Бабін.

«Росія, по суті, нічого не порушує, але зловживає механізмами, встановленими згідно Міжнародної конвенції про пошук та рятування на морі. Ці механізми зобовязують держави повідомляти про небезпеки, пов’язані, наприклад, із навчаннями. Але відповідні перекриття районів не мають шкодити судноплавству. Що робити? Нагадаю, що Україна у 2017 р. подала до міжнародного арбітражу позов щодо порушення РФ Конвенції ООН з морського права на Азовському та Чорному морях. Теоретично питання нинішніх обмежень можуть бути згадані у тому провадженні, але воно нешвидке…»  — зауважив пан Бабін.

Тим часом у Мережі також почали розмірковувати над тим, як ще можна юридично «вдарити» по РФ. Зокрема, колишня народний депутат Вікторія Войціцька пише на своїй сторінці у Facebook таке: «Відповідно до Резолюції ООН 3314 — дефінція/визначення агресії: блокада портів або берегової лінії однієї держави військовими силами іншої держави, не зважаючи на проголошення (чи відсутність проголошення) війни, є актом агресії. Сьогодні ми уважно слідкуємо за діями Росії на морі, адже ці дії, у відповідності до Резолюції ООН, класифікуються як акт агресії РФ проти України. І такі дії можуть призвезти до блокади країни».

Питаємо юриста, чи може наша держава використати ще такий механізм – чому б не звернутися до Міжнародного кримінального суду?

«МКС?.. Маю не надто приємну новину – Україна досі не ратифікувала Римський статут. Чому? Це питання точно не до мене. Однак скажу лиш, що всі формальні перепони для ратифікації давно усунуто. Куди ще стукати? В Радбез ООН? Можемо спробувати, звісно, але не забуваймо, що, по-перше, до кінця лютого там головує Російська Федерація, а по-друге, вона має право вето», — каже Борис Бабін.

Отже, все зводиться до міжнародного арбітражного суду…

«Але це довго – на роки. Нам же потрібна швидка реакція. Потрібно залучати Євросоюз, треба ставити питання перед окремими країнами-членами ЄС, перед великими морськими державами, як от США і Велика Британія, тощо. Гадаю, світова спільнота морально дозріла до чогось більшого за традиційне «занепокоєння» по відношенню до Кремля. А Вашингтон і Лондон це роблять системно. Таке нахабне посягання на порушення свободи судноплавства зі сторони Росії – це безпрецедентна річ. Завтра РФ може спробувати перекрити не лише Азовське і Чорне моря», — переконує пан Клименко.

Керівник Інституту чорноморських стратегічних досліджень каже, що на рівні свого законодавства Росія вирішила, що має право використовувати власні збройні сили для захисту російської власності за кордоном.

«Тобто є Північний потік-1, Північний потік-2, Турецький потік, Блакитний потік… Мало того, що на цих газопроводах базується їхня спеціальна військова апаратура для контролю за морським простором, вони можуть піти ще далі. Наприклад, заявити: «До нас поступила важлива інформація, що підводний спецназ українських націоналістів-бандерівців хоче підірвати Північний потік-2. Задля попередження ймовірній диверсії беремо цей газопровід під охорону». – моделює ймовірну ситуацію експерт. — І це не жарт, такий закон в РФ справді існує. Лишень уявіть собі ситуацію, коли росіяни візьмуть 1,5 кілометри праворуч, 1,5 кілометри ліворуч, стягнуть туди свої військові кораблі і будуть пів Балтійського моря «охороняти»…»

Подібним чином росіяни вже давно діють в Азовському морі: перевіряють судна під приводом того, що, мовляв, на борту може знаходитися вибухівка або диверсійна група, щоб підірвати Керченський міст…

«І про це потрібно відкрито сказати нашим європейським партнерам. Мовляв, якщо ви зараз ніяк не зреагуєте на ситуацію в Чорному та Азовському морях, то зовсім скоро можете отримати такий же геморой. Під абсолютно надуманим приводом РФ візьме і перекриє морський район уздовж всієї траси ПП-2 в Балтиці. І нікого туди не пускатиме. Тож потрібна швидка, консолідована і різка реакція», — наголосив Андрій Клименко.

Зрештою, 11 лютого на РНБО мають затвердити Стратегію морської безпеки України.

«Це ініціатива президента. Ця стратегія була розроблена всього лиш за три місяці. Робоча група була високого рівня – на рівні перших заступників міністерств, відомств, спецслужб і так далі. Ми з групою недержавних експертів до цього долучалися. Це інноваційний документ, який має на меті ліквідувати ті прогріхи в нашому законодавстві, які існують і ніхто їх не виправляв протягом 30 років незалежності», — наголосив пан Клименко.

На засіданні РНБО також розглядатиметься як невідкладне питання ризиків для морського судноплавства України через блокаду РФ частини акваторії Чорного та Азовських морів.

«Це безпрецедентна швидкість наших державних органів. І це не може не радувати», — додав він.

Нарешті, український бізнес протягом останніх днів активно працює по своїх каналах – ставить до відома міжнародні бізнесові асоціації, різні морські організації, тощо.

«Всі розуміють, які це можуть бути катастрофічні наслідки для економіки нашої держави, для портів, для судноплавних компаній і так далі», — підкреслив головний редактор BlackSeaNews.

Не лише блокування – слід бути готовими й до набагато гіршого сценарію: що стягнула в море РФ та які наші можливості опору?

Про підготовку до «великих планових навчань ВМФ в лютому» російська сторона заявила наприкінці січня, коли з Балтійська в Атлантику направилася велика група десантних кораблів Північного і Балтійського флотів – практично усі їх амфібійні сили, а з Владивостока в Індійський океан – корабельна ударна група на чолі з ракетним крейсером «Варяг». Вже тоді експерти припустили, що мета обох загонів бойових кораблів – Середземне море, і що, враховуючи обстановку, десантники в Середземці довго не затримаються, а рушать до Чорного моря, де посилять спроможності Чорноморського флоту на випадок подальшого загострення ситуації довкола України. Так і склалося.

Що ми маємо на сьогодні?

«В Середземному морі залишаються корабельні ударні групи «Варяг» (ТОФ) і «Маршал Устинов» (ПнФ). Вони «нависають», створюють загрозу, авіаносній групі авіаносця США «Гаррі Трумен», яка здійснює в СЗМ стабілізаційні дії під проводом НАТО, спостерігає за ситуацією в Чорному морі. Слідом за балтійськими і північнофлотськими десантними кораблями до Чорного моря повертається фрегат «Адмірал Григорович», а разом з ним – гість з півночі, фрегат «Адмірал Касатонов». Фактично, в Чорному морі збирається більше угруповання сил, ніж те, що було там під час попереднього загострення навесні минулого року», — розповідає капітан I рангу в запасі, керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук.

«На окупованому півострові знаходиться комплексне угрупування ЗСУ РФ, яке включає в себе військово-морський компонент, авіаційний і сухопутний», — доповнює колегу заступник директора Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь.

За його словами, найбільшу небезпеку для нас становить саме флотський компонент.

«В складі ЧФ РФ є підводні ракетні човни і ракетні кораблі, які мають на озброєнні крилаті «Калібри». Загалом йдеться про 100 ракет в одному залпі. Це дійсно велика загроза, причому не лише для України, а й для всього регіону. Дальність польоту «Калібра» — 2,5 тисячі кілометрів», — наголошує військовий експерт.

Далі – морський та повітряний десанти. Як відомо в акваторію окупованого Севастополя зайшов загін із шести великих десантних кораблів.

Крім того, Росія концентрує в окупованому Криму повітряно-десантні війська. Навесні минулого року з Камишина Волгоградської області на півострів почали перекидати 56-у бригаду ВДВ, на базі якої формують 56-й десантно-штурмовий полк з базуванням у Феодосії.

Також в окупованому Криму перебуває 7-а десантно-штурмова дивізія.

«Ну, і базується авіація, але, в порівнянні з вище переліченими компонентами, це не головна загроза. Повертаючись до флоту… Росіяни стягнули фактично все, що мають. Вони демонструють, що налаштовані серйозно», — підкреслив Михайло Самусь.

І це дійсно небезпечно. Втім, українські військові теж не сиділи рік склавши руки:

«А уважно вивчали характер діяльності противника в регіоні, напрацьовували варіанти відсічі, тренували війська берегової оборони. Морська десантна операція, насправді, дуже ризикований крок для нападника. Якщо берегова оборона підготовлена. А ми маємо вже крім потужної берегової артилерії ще й сучасні системи залпового вогню, на бойове чергування заступає протикорабельний ракетний комплекс «Нептун», — каже пан Лакійчук.

 «Щодо здатності чинити опір… Так, флот у нас поки умовний. Лише у 2020 році Україна почала активну фазу будівництва турецьких корветів, британських та американських катерів, військово-морські баз… Так само з «Нептунами». Якби в нас їх було під сотню – росіяни нічого не могли б зробити. Їхні крейсери були б чудовою мішенню. 300 кілометрів — це достатня дальність, аби тримати ворожі крейсери, які зайшли в Чорне море, в постійному страху. Поки з цим всім не дуже склалося», — зауважив Михайло Самусь.

Але відбити десантний напад ми точно зможемо. А цього вже немало.

«Висадка морських і повітряних десантів — це дуже складна справа. На непідготовлений театр зробити «висадку» не можливо. Але в нас є потужні ППО. Протидіяти десанту теж зможемо. Але з нашого боку треба рішучість. Якщо росіяни побачать, що перша хвиля, наприклад, вісім вертольотів з повітряних десантом без жодних вагань нами збивається, що загинув перший загін, то десантна операція на цьому припиниться», — переконує заступник директора ЦДАКР.

На питання, яку б допомогу ми могли отримати від наших партнерів, Павло Лакійчук відповів, що в першу чергу – це оперативна розвідувальна інформація, яка б дозволила нам своєчасно здійснювати маневр силами, які поки що у нас досить обмежені: «Хотіли б ми і допомоги протикорабельними ракетними комплексами, засобами протиповітряної оборони тощо, яких у нас обмаль».

«Зараз на тлі загострення ситуації навколо Україні в Чорному морі немає жодного корабля НАТО», — нагадує Андрій Клименко.

Останній корабель НАТО, який входив до Чорного моря, був ракетний фрегат Франції «Auvergne» і за останній місяць жодний корабель НАТО не входив до акваторії моря.

«Треба кораблі! Коли літають літаки-розвідки – це розвідка, а коли перебувають в Чорному морі ракетний корабель НАТО – це стримування. Росіяни розуміють, що якщо в Чорному морі знаходиться той же американський есмінець і на його борту 102 крилаті ракети, це більше ніж весь ракетний залп всього ЧФ РФ, то вони не підуть на загострення», — стверджує керівник Інституту чорноморських стратегічних досліджень. 

Адже може ракета не туди полетіти та потрапити на американський чи іншій корабель і буде міжнародний конфлікт. І в такому випадку це може трактуватися як напад, а напад на військовий корабель НАТО — це, як відомо, напад на всі країни НАТО.

Ну і ще одна пропозиція від шанованого експерта…

«У нас є катери, які, якщо дозволять погодні умови, можуть патрулювати рекомендовані так звані маршрути, тобто основний шлях з Босфора на Одесу для того, щоб російські військові кораблі нічого не робили з тими комерційними судами, що йдуть. Як це робиться? Коли перекривається район морський, то по краях цього району, зазвичай, виходять і чергують кораблі берегової охорони. До гадалки не ходи – вони там будуть, і будуть попереджувати комерційні судна різних країн, які сотнями йтимуть в напрямку Одеси, Південного, Чорноморська, портів Херсону та Миколаєва… Так от, вони будуть попереджати, що райони закриті, що «будут проводится артиллерийские ракетние стрельби – измените маршрут». Отже нам треба публічно попередити судноплавні компанії, морських операторів, і сказати, що військово-морські сили України самі або в координації з нашими чорноморськими сусідами будуть забезпечувати операцію зі свободи судноплавства», — підсумував Андрій Клименко.

Мирослав Ліскович. Київ