До дітищ французького автопрому ставлення у більшості автомобілістів не дуже: 50% відносяться до них байдуже, а решта 45 і зовсім вкрай негативно. І лише п’ять відсотків автомобілістів, хто їздить на Пежо, Сітроенах та нових Опелях, просто обожнюють свої авто.

А в чому, власне, різниця? Чим французький автомобіль принципово відрізняється від японського, німецького, американського чи іншого?  Відмінностей справді чимало…

Перше та найголовніше, чим полонять машини серця франководів – це дизайн.

Хто б як не ставився до фірмового стилю Пежо-Сітроена, але назвати його ординарним точно не вийде. Плавні лінії кузова в поєднанні з хижою решіткою радіатора і футуристичними фарами створюють цей неповторний вигляд французького автомобіля сьогодні.

Будемо відверті, якби ми вибирали машину виключно керуючись її зовнішнім виглядом, то взяли б або Пежо, або Сітроен. У стилі “французам” не відмовиш точно!

Друге, чим приваблюють французькі авто – це продуманий до дрібниць інтер’єр.

У плані ергономіки не знаємо, який інший виробник авто пропонує такий самий рівень в аналогічній ціновій категорії. Хіба Шкода з її рішеннями Simply Clever, і то не факт.

Купа якихось ніш, скриньок, асиметричне торпедо, класне промальовування графіки на сенсорних екранах – це все відмінні риси, за які люблять і купують “французів”. Скажете, у німців не гірше? У плані матеріалів салону може бути, але саме за зручністю і стилем французи попереду.

Але це були позитивні моменти. А за що тоді так не любить Пежо-Сітроен величезна кількість водіїв?

Тут досить сказати одну фразу – не для України вони. Машини класні, але в Україні мало хто розуміє відсутність повного приводу повноцінного сімейного кросовера. Навіщо він взагалі тоді потрібний, якщо на ньому навіть із сім’єю після дощика на пікнік не виїхати?

Багато конструкторських рішень теж мало зрозумілі українським автомобілістам. Взяти хоча б останню генерацію міського кросовера 2008 року від Пежо. Повного приводу немає – та й бог з ним, купують ж люди передньопривідний Спортейдж.

Натомість замість традиційного для кросоверів такого класу дволітрового атмосферного двигуна у Пежо коштує трициліндровий 1.2 турбо. Чому? Навіщо? Заради економії палива? У Європі це, ймовірно, актуально, але у нас покупці швидше віддадуть перевагу простому і надійному атмосфернику, нехай він буде й трохи ненажерливішим. А три циліндри – це взагалі окрема тема. Ну, не люблять у нас такі мотори…