Невідомі автомобілі ЛАЗ: 5 унікальних машин українського заводу
Автобуси Львівського автобусного заводу в уяві більшості громадян – це ті самі симпатичні ЛАЗи, що під м’яке гурчання V-подібної “вісімки” рухалися по маршрутах у наших містах та навколишніх селах. Але не меншої шани гідні і деякі з тих ЛАЗів, про які сьогодні мало хто пам’ятає. З багатої модельної гами львів’ян Auto24 відібрав п’ятірку найнезвичайніших машин.
Першим ЛАЗом був не ЛАЗ
Першою самохідною продукцією Львівського автоскладального заводу були не автобуси. З 1951 року тут випускали уніфікований автокран АК-32 на шасі тритонної вантажівки ЗІС-150.
Це була єдина для кількох заводів конструкція – еталон простоти та доцільності. І для руху будь-якими дорогами, і для підіймання та перенесення вантажів використовувався єдиний 8-циліндровий двигун – той, що під капотом машини. Він же правив за гальма при опусканні вантажу за командою “Майна!”.
Трохи згодом після модернізації кран отримав власне ім’я – ЛАЗ-690. З особливостей, які мали на той лише львівські автокрани – цілком металева задня кабіна, з якої водій-кранівник керував стрілою та лебідками. До речі, в цій кабіні був другий акселератор – ним водій “газував”, піднімаючи вантаж та повертаючи платформу. А ось керма тут не було: керувати цим ЛАЗом в режиму руху по дорозі можна було лише зі стандартної тримісної кабіни.
ЛАЗ, якому аплодувала Європа
Модельна політика львів’ян згодом стала самостійною: завод відмовився від готового проекту автобуса ЗІЛ-155 і поставили на потік модель власного проекту – міський ЛАЗ-695. Він мав прогресивну конструкцію, зручний як на ті часи салон та комфортну ходову. Але і цього ЛАЗу було замало: на заводі взялися будувати концепти.
Першими концептуальними автобусами були «Україна-1» та «Україна-2» (1961 р.). Вражаючою була не лише їхня зовнішність, а й конструкція: пневмопідвіска, гідропідсилювач керма, V-подібний 180-сильний двигун, синхронізована 5-ступенева коробка передач, яка керувалася джойстиком… У пасажирському салоні – розсувний дах, система вентиляції без протягів, гардероб, туалет.
Ще один концепт – ЛАЗ “Україна-67” – влаштував фурор на модному автобусному шоу у Франції. З XVIII Міжнародного автобусного тижня у Ніцці ця “Україна” привезла цілий пакет трофеїв та нагород. Хоча участь у цьому заході брали 133 автобуси від найвідоміших виробників.
Як і належить правильному концептові, ЛАЗ “Україна-67” передав частину своїх “родзинок” серійним машинам зі Львову: V-подібну “вісімку”, трансмісію, принципи оформлення інтер’єра та цілі його елементи.
Електромобілі ЛАЗ
Наприкінці 1940-х заводу випало щастя зазирнути у майбутнє – тут випустили дослідно-промислові партії натуральних електромобілів. Це були розвізні фургончики двох класів – 0,5 і в 1,5 тонн. Вони були розроблені в інституті НАМІ і відповідно називалися НАМІ-750 та НАМІ-751. Машини мали прогресивну конструкцію: каркас і оббивку з особливого алюмінієвого сплаву, залізо-нікелеві акумулятори (80 – 84 В), зарядний пристрій на борту, електродинамічні гальма.
Пробіг від однієї “заправки” становив 80 км для порожнього і до 65 км для завантаженого. Показник, на перший погляд, невеликий, але річ у тому, що всі машини були укомплектовані батареями лише частково – місця під підлогою для них було з великим запасом. Повна зарядка від стандартної мережі 220 В через бортовий пристрій займала 4 годин для півтонної машини і 6 годин – для півторатонки.
Випущені у 1951 р. двадцять львівських електромобілів випробовували у напруженому режимі – вони возили пошту у великих містах. Причому протрималися в експлуатації аж до 1958 року. У промислову серію львівські електромобілі не пішли, бо виявилися надто дорогими у порівнянні з бензиновими аналогами (знайома проблема, чи не так?).
Не автобус – космос!
Усіх космонавтів СРСР на старт вивозили на львівських автобусах. Певно, найбільш цікавою була космічна версія з власною назвою ЛАЗ-699П (1974 – 2008 рр.). Автобус на шасі довгої туристичної моделі 669Н “Україна” отримав всередині три герметичні відсіки.
На вікнах було подвійне скло, у системі вентиляції – кондиціонер. Подібні конструктивні заходи знадобилися, бо в ту пору космонавти вже відправлялися у довготривалі багатомісячні експедиції, і екіпажі потрібно було захищати від земних вірусів та бактерій.
У першому відсіку сидів водій та офіційний супроводжувач. У другому, головному відсіку розмістили три крісла для космонавтів (по правому борту) і три крісла для лікарів, які до самої ракети контролювали стан здоров’я членів екіпажу.
Скафандри космонавтів підключалися для спеціальних бортових систем автобуса. В третьому, кормовому відсіку їхали дев’ять супроводжуючих осіб, які з карантинних міркувань не мали права контактувати з космонавтами. Тут же був бар-холодильник, туалет і гардероб. Між задніми салонами облаштували шлюз, де спеціальна система очищувала тих, хто заходив до автобуса.
ЛАЗ-гібрид
У середині неспокійних 1990-х років на ЛАЗі активно експериментували з моделями різних розмірних класів. Але мало кому відомо, що у Львові тоді ж народилася і передова технічна конструкція – автобус з гібридним приводом. У кузові міської моделі ЛАЗ-5252, яка попутно отримала до назви приставку “Електро”, змонтували електричну трансмісію та батарею тягових акумуляторів. Головною частиною гібридної силової установки був дизельний двигун, який приводив у дію генератор. Той своєю чергою давав струм тяговому електродвигуну.
Електропривід мав режим рекуперації – збереження енергії руху при гальмуванні. Акумулятори, які були на борту, заряджалися енергією, яку подавав на них тяговий двигун, що перетворювався в такому режимі на генератор. Автономний хід львівського гібрида на електроприводі становив 10 км, що вважалося достатнім для подолання автобусом певних зон, де не можна використовувати ДВЗ: центр старого міста, паркова зона тощо.
Подальша доля цього автобуса невідома, як, на жаль, і перспективи львівського автобусного.
autotheme.info
