Нерідко буває, що поліцейські складають протокол ніби-то за сп’яніння водія безпідставно. Як діяти в такій ситуації?

Стаття130 Кодексу України про адміністративні правопорушення використовується поліцейськими для документування керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або відмова від проходження огляду на стан сп’яніння.

Покарання це правопорушення, якщо воно вчинене вперше протягом року, передбачає штраф у розмірі 17 000 грн з позбавленням на рік права керування транспортними засобами. Повторення протягом року цього правопорушення матиме більш суворі наслідки.

Така суворість покарання абсолютно обгрунтована, адже керування авто у стані сп’яніння досить часто призводить до ДТП, нерідко – з тяжкими наслідками. Але якщо водій був абсолютно тверезий, а недобропорядні поліцейські склали на нього протокол за “130-ю” безпідставно (наприклад за те, що водій намагався обстоювати свої права під час зупинки – що буває нерідко) – неодмінно потрібно доводити в суді свою невинуватість.

Якщо цього не зробити, суд, який розглядатиме такий протокол, може формально підійти до вирішення справи і у випадку відсутності обгрунтованих пояснень водія притягнути його до передбаченої відповідальності.

“У своїй адвокатській практиці я неодноразово стикався з незаконно складеними протоколами на водіїв за статтею “130”, – говорить адвокат Ігор Тетеря. – Однак треба пам’ятати, що вимога поліцейського щодо проходження огляду на стан сп`яніння може бути пред`явлена не будь-якому водію, а лише тому, в якого встановлені ознаки сп`яніння”.

Відмова проходити огляд на стан сп’яніння

Відмова водія проходити огляд на стан сп’яніння сама по собі є правопорушенням, яке карається на рівні зі встановленням у водія стану сп’яніння. Тому поліцейський має проводити огляд за допомогою апарату Drager або направити водія у лікувальний заклад лише у випадку, якщо він помітив ознаки сп’яніння.

Встановленими законодавством ознаками алкогольного сп’яніння є:

• запах алкоголю з порожнини рота;
• порушення координації рухів;
• порушення мови; виражене тремтіння пальців рук;
• різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
• поведінка, що не відповідає обстановці.

Ознаками наркотичного чи іншого сп’яніння, є:

• наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп’яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);
• звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
• сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
• почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Отже, у разі відсутності у водія жодної з наведених ознак сп’яніння потрібно акцентувати увагу судді на цьому. В більшості випадків, якщо в поданих поліцейським доказах не буде очевидним наявність хоча б однієї з необхідних ознак сп’яніння, відмова від вимоги поліцейського пройти огляд не буде вважатись правопорушенням і справу може бути закрито.

Також часто поліцейські самі провокують водія на відмову від проходження огляду і тільки дочекавшись неоднозначної чи емоційної відмови, одразу ж беруться складати протокол. На це також потрібно звертати увагу судді при перегляді відео з нагрудної камери поліцейського, яке повинно бути наявне в матеріалах справи.

Для усунення сумнівів у судді щодо того, чи перебував водій у стані сп’яніння і чому відмовився проходити огляд, бажано невідкладно після складення протоколу звернутися до медичного закладу, який проводить лабораторні дослідження на предмет наявності стану сп’яніння. Висновок з такого закладу про не перебування водія у стані сп’яніння буде гарним доказом відсутності у його діях ознак правопорушення.

Як показує практика, навіть за наявності чіткої відмови водія на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп’яніння за відсутності у нього ознак сп’яніння і за наявності у подальшому зробленого висновку медичного закладу про не перебування особи у стані сп’яніння, суд нерідко закриває таку справу.

Встановлення у водія стану сп’яніння

Якщо ж водій був тверезим, але після огляд ніби-то виявилось, що він перебуває у стані сп’яніння, то стратегія захисту у суді залежить від обставин такого огляду.

Водію необхідно довести судді, що результати огляду є недостовірними, зокрема в результаті проведення його з порушенням встановленої законодавством процедури.

Так, проведення огляду з порушення встановленої законодавством процедури зумовлює недійсність результатів такого огляду. Обставин, що свідчать про порушення процедури проведення огляду і є підставою для його недійсності, може бути багато.

Якщо огляд проводили поліцейські на місці зупинки, то такими обставинами можуть бути:

• проведення огляду на стан алкогольного сп’яніння без залучення свідків;
• не направлення водія у медичний заклад для проведення огляду після відмови водія визнавати результати огляду проведеного поліцейським;
• відсутність сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, яким здійснювався огляд тощо.

Якщо огляд здійснювався у медичному закладі, такими обставинами можуть бути:

• проведення огляду неуповноваженим державою медичним закладом на проведення таких оглядів або лікарем, який не пройшов спеціального навчання для їх проведення;
• неналежне відібрання зразків біологічного матеріалу для огляду;
• недоліки у складених лікарем документах за результатами огляду;
• проведення огляду неналежними засобами та у неналежний спосіб тощо.

Наприклад, спірним у судовій практиці є та обставина, яким чином має проводитись огляд на стан наркотичного сп’яніння водія. Медичні заклади часто проводять такі огляди за допомогою експрес-тестування. Хоча законодавство передбачає, що для визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов’язковим є проведення лабораторних досліджень. Чи є проведене у медичному закладі експрес-тестування лабораторним дослідженням чи ні – однозначної відповіді, ані законодавство, ані судова практика не дає – одні судді вважають, що є, а інші, що ні.

Щоб породити сумніви у судді у належності проведеного огляду, бажано перевірити сертифікат відповідності експрес-тесту, долучити до матеріалів справи інструкцію для використання експрес-тесту, у яких часто зазначається, що він є попереднім і його результат може бути помилковим та потребує додаткової перевірки тощо.

Разом з тим, для повного розвіяння сумнівів у судді бажано заявити клопотання про проведення повторного дослідження відібраних біологічних зразків, які при проведенні огляду відбираються у дві ємності, одна з яких має зберігатися у медичному закладі протягом 90 днів.

Якщо при повторному дослідженні буде встановлена відсутність відповідних речовин у біологічному матеріалі, або якщо такі біологічні зразки не збереглись – справу буде закрито.