Як і попередній рік, 2021-й був непростим: пандемія, складна економічна ситуація, постійна загроза широкомасштабного російського вторгнення… Але чи знайшлося в ці 12 місяців місце для чогось хорошого?

Укрінформ поцікавився в політичних експертів, які найвизначніші позитивні події в Україні-2021 вони могли б назвати, і чому?

Спорт, вакцинація, велике будівництво

«Якщо казати про позитивні події року, то їх доведеться шукати поза політикою. Бо те, що стосується політики, завжди розколює українців. Те, що є позитивним для одних, сприймається негативно іншими. Але не буду суб’єктивним, пошлюсь на дані соціології», – коментує керівник Центру політичного аналізу «Пента» Володимир Фесенко.

За даними опитування соцгрупи «Рейтинг» українці в першу чергу пишаються спортивними досягненнями – український боксер Олександр Усик став чемпіоном світу у важкій вазі, наші паролімпійці успішно виступили на Паралімпійських іграх, а футбольна збірна України вийшла в чвертьфінал Чемпіонату Європи з футболу.

«Цілком доєднаюсь до таких оцінок», – додав пан Фесенко.

«Дійсно, спортивні події у 2021 році залишили приємний післясмак і подарували українцям багато позитивних емоцій. Успіх нашої футбольної збірної на чемпіонаті Європи – це важливий момент, тому що футбол у нас завжди відігравав об’єднуючу роль. Виступ паралімпійців в Токіо… Україна посіла шосту сходинку, здобувши в загальному заліку 98 медалей, з яких 24 золотих, 47 срібних і 27 бронзових», – перелічує керівник політико-правових програм ГО «Український центр суспільного розвитку» Ігор Рейтерович.

Далі – експерти згадали про вакцинацію: це приклад того, як доклавши зусилля, українці добиваються прогресу.

«Старт масової вакцинації подарував нам обережну, але все-таки відкладену в часі надію на те, що рано чи пізно ми ковід переможемо, що у 2022 році наша держава подолає негативні наслідки пандемії. Без вакцинації цього зробити не можливо, і чим довше ми з цим затягували, тим більше скочувалися в клуб країн, які знаходяться далеко за обріями цивілізації», – стверджує Рейтерович.

Політичний аналітик Валентин Гладких також звернув на це увагу: «Думаю, всі пам’ятають, що було на початку року. Що ж, вакцини є, темпи вакцинації наростили – процес іде».

В цьому ж ключі, він згадав і про рішення щодо виплати 1 тисячі гривень за повний курс вакцинації.

«Це плюс. Сфери, на які можна витратити ці кошти, на мою думку, підібрано правильно, адже це саме ті сегменти, які найбільше постраждали від карантинних обмежень. Дехто бідкається, що, мовляв, бабусі в селі краще за ці кошти заплатити за комуналку, ніж купити книги чи піти в театр… Ну, скажу так, що ми не РФ, тайги в нас немає – таке поняття як глибинка, по суті, відсутнє. На сьогодні чи не в кожному населеному пункті є відділення Нової пошти. А відтак кожен, якщо захоче купити книжку, зможе це зробити. Окрім того, давайте не будемо забувати, що для певних вікових категорій також передбачили й купівлю ліків за ці гроші», – зауважив політолог.

«32% опитаних позитивно оцінили програму «Велике будівництво», розширення послуг додатку «Дія», масову вакцинацію. Також погоджусь і з цими оцінками. По цих подіях є чимало проблем і підстави для серйозних критичних зауважень. Але все це, безумовно, позитивні тенденції і кроки вперед, які відповідають суспільним інтересам», – доповнює колег Володимир Фесенко.

Наприклад, звертає увагу експерт, ми почали масову вакцинацію із суттєвим запізненням, але вакцинували вже більше 40% дорослого населення.

«Як для умов нашої країни, то це, вважаю, досягнення. Ми наздогнали за масштабами вакцинації Росію, у якої є власні вакцини, і яка почала масову вакцинацію набагато раніше нас, – наголошує пан Фесенко. – Додам до досягнень року і рекордний врожай – понад 100 мільйонів тонн (зернових та зернобобових зібрали понад 84 мільйони тонн, олійних культур понад 22 мільйони тонн)».

Мовний закон, книговидання, санкції проти проросійських медіа

«Хотів би відзначити реальний старт змін до законодавства, які стосуються питань функціонування української мови як державної», – зазначає Ігор Рейтерович.

В сфері обслуговування було чимало історії – веселих і не дуже – про те, як цей перехід відбувався. Але воно працює, акцентує політолог, ситуація потрошку змінюється.

«Зокрема, на ринку книговидання. Справді, не все так однозначно, адже, з одного боку, кількість книжок скоротилася, багато видавництв закрилося, проте, з іншого боку, після впровадження цих змін, після вступу в дію цього закону – була надана потужна підтримка українському книговиданню, що призвело до позитивних наслідків: розширився асортимент, почали з’являтися світові новинки тощо, – звертає увагу пан Рейтерович.

Ці зміни в будь-якому разі матимуть довгограючі наслідки, вважає політолог: «Це важливо з точки зору формування нації, ідентичності та розуміння того, хто ми є і куди рухаємося».

«А я б хотів нагадати про запровадження санкцій, як українських, так і американських, що призвели до усунення з українського інформаційного простору групи проросійських інформаційних майданчиків», каже політолог, активіст Руху опору капітуляції (РОК) Дмитро Сінченко.

Передусім, це група телеканалів, пов’язаних із Віктором Медведчуком, а також санкції проти Олександра Дубінського і його ютюб-каналу.

«Ліквідація цих телеканалів дозволила суттєво оздоровити український медіапростір і припинити зростання рейтингів проросійських політичних сил», – підкреслив експерт.

Внутрішня і зовнішня політика

«Перший позитив – це інавгураційній саміт «Кримської платформи», вважає політичний експерт, дипломат Вадим Трюхан.

Незважаючи на шалену протидію росіян, він усе ж відбувся, причому за участі восьми іноземних президентів, чотирьох прем’єрів і двох голів парламентів. Загалом представники 47 держав та міжнародних організацій взяли участь.

«Раніше такого рівня івентів Україна не проводила. А започаткування роботи самої платформи матиме довгострокові наслідки», – додав він.

«Ця подія сприяла зміцненню міжнародної коаліції на підтримку України і дозволила збільшити подальшу підтримку нашої держави у війні з Росією», – запевняє Дмитро Сінченко.

На думку експертів, до позитивів можна віднести конкретизації і поглиблення відносин стратегічного партнерства України з Великою Британією та Туреччиною.

«Започатковані програми переозброєння сучасною військовою технікою української армії, в тому числі, ВМСУ, які будуть здатні вже за декілька років змінити розклад сил в регіоні. І це обнадіює», – наголошує Вадим Трюхан.

А ще – започаткування роботи «Асоційованого тріо» у складі Грузії, Молдови і України.

«Цей формат, ініційований Україною, є першим кроком до завершення участі в реалізації політики «Східного партнерства», якою європейці хотіли підмінити політику розширення ЄС. Той факт, що лідери ЄС проковтнули такий «фінт» України, який підтримали Кишинів і Тбілісі, вселяє оптимізм. При належній дипломатичній роботі з партнерами по Євросоюзу та повному виконанні Угоди про асоціацію, подання заявки на членство і подальше відкриття відповідних переговорів про вступ вже не в виглядатимуть як щось фантастичне», – переконує дипломат.

Політичний аналітик Валентин Гладких, своєю чергою, згадав і про візит української делегації на чолі з президентом Зеленським до США, і про підписання угоди між оборонними відомствами обох країн, і про оновлення великої Хартії щодо стратегічного партнерства, і про візит глави Пентагону Ллойда Остіна до України, і про візит глави нашого МЗС Дмитра Кулеби до США тощо.

«Все це є ланками одного ланцюга, все це дає підстави говорити про пожвавлення і поглиблення взаємин між Києвом та Вашингтоном», – зазначив він.

У цьому ж ключі слід – саміт Україна-ЄС.

«На цьому саміті, крім усього іншого, було підписано важливу угоду про відкрите небо, яка, вважаю, є реальним поступом на шляху до євроінтеграції нашої держави. Через те, що діють карантинні обмеження ця угода навряд чи дасть швидкий результат вже сьогодні і зараз, однак, певен, вже найближчим часом кожен українець зможе відчути на собі її позитивні наслідки».

«Ця подія суттєво спростила контакти між Україною та країнами ЄС, сприяла як економічній, так і політичній та культурній інтеграції наших держав», – погоджується з ним Дмитро Сінченко.

Ну і, загалом, експерти відзначили зміну тональності нашої дипломатії.

«Україна чіткіше і різкіше почала формулювати свої запити і питання, і вимагати конкретних відповідей, більше не вдовольняючись загальними обіцянками про ілюзорне колись, за певних умов, можливо, двері відкриті тощо. Варто згадати ініціативу президента Зеленського щодо підписання двосторонніх декларації з країнами-членами ЄС про європейське майбутнє України», – каже пан Гладких.

На сьогодні таких декларації підписано уже сім. Зрозуміло, що коли їх накопичиться достатня кількість, то Євросоюзу буде складніше ігнорувати прагнення України стати частиною спільної Європи та шукати формальні приводи, щоби не звертати на це уваги.

«Нарешті, беззмістовно до ефективності та якості, але попри всі виклики, які мали місце, все ж вдалося зберегти монобільшість в парламенті, зберігся уряд, бюджет вчасно проголосований. Тобто, як констатація факту, вдалося зберегти внутрішньо-політичну стабільність в державі. Власне, як і економічну. Сказати, що все прекрасно – звісно, не зовсім правильно, але, думаю, що нічого апокаліптичного також не сталося. Якщо ми подивимося на курс гривні, на показники інфляції, то, у принципі, все у межах прийнятного», – підсумував Валентин Гладких.

Мирослав Ліскович. Київ