Через глобальну пандемію COVID-19 міжнародні відносини протягом останніх двох років перебувають у дещо хаотичному стані. Більшість країн світу зосередилися на власних проблемах й звертали значно меншу увагу на ситуацію довкола. На цьому тлі Канада та Україна мусили разом давати раду катастрофі літака МАУ в Тегерані, одночасно підтримуючи родичів жертв та проводячи перемовини й розслідування.

Про виклики та здобутки пандемічного року Укрінформ поговорив із послом України в Канаді Андрієм Шевченком. 

УКРАЇНА І КАНАДА КРАЩЕ ВІДЧУЛИ ОДНА ОДНУ 

— Минулий рік, на жаль, почався з поганих новин: літак МАУ зазнав катастрофи в Ірані. Як ця ситуація відобразилася на відносинах між Канадою та Україною?

— Дружба випробовується у складних ситуаціях й за цей час ми краще відчули один одного. Повернімося у січень 2020-го року. Поблизу Тегерана збивають літак, на борту якого перебувають 167 пасажирів, з яких 138 прямує через Київ до різних канадських міст. Канада не має посольства в Тегерані й розуміє, що її експертів, спроможних провести належну судово-медичну експертизу, на місце катастрофи не допустять. Окрім цього зрозуміло, що Іран не буде охоче ділитися інформацією. У тій ситуації вкрай важливою була допомога, яку надавала Україна, адже ми стали для Канади очима, вухами, руками і ногами. Україна мала з Канадою багато спільних радісних епізодів, але останній рік нагадав, що іноді доводиться разом сумувати та вирішувати складні проблеми. Це було серйозне випробування, яке нас дуже зблизило.

— Після авіакатастрофи розпочалася глобальна пандемія COVID-19, яка вплинула на всі сфери життя, в тому числі дипломатію. Що вона привнесла в українсько-канадські відносини?

— Пандемія дуже боляче вдарила як по українських, так і по канадських родинах, а також по контактах між нами. Канада ще в березні минулого року закрила кордони для туристів й не відкрила їх досі. Ця розлука переживається непросто. Утім, ми все одно шукали способи, як Україна може допомогти. Зокрема, можна пишатися тим, що український літак “Мрія” виконав минулої весни кілька рейсів до Монреаля й Торонто, доставляючи конче необхідні медичні товари. Наш літак міг за один рейс доставити до 60 млн масок, забезпечивши кожного канадця щонайменше однією. Під час пандемії ми постійно радилися й намагалися допомогти один одному, узгоджуючи політику. Ми вважаємо, що з цієї біди треба вибиратися разом, – і це одна з наших багатьох точок дотику.

ВЗАЄМНА ТОРГІВЛЯ ВПАЛА НА 9%

— Ще один аспект, який серйозно зачепила пандемія, – це угода про вільну торгівлю між Канадою та Україною, яка щойно відзначила свій четвертий ювілей. Чи виправдала вона надії, які на неї покладали у Києві та Оттаві?

— Угода про вільну торгівлю пом’якшила удар, який пандемія завдала по нашій торгівлі й економікам. У голих цифрах минулий рік виглядає невесело, адже обсяг міждержавної торгівлі зменшився на 9%. Утім, це співмірно як із загальними показниками падіння економік обох країн, так і зі скороченням глобальної торгівлі.

Водночас, якщо детальніше розглянути статистику, то є дуже цікаві показники. Наприклад, експорт українських послуг до Канади у 2020-му знизився всього на 0,7%, що на фоні загального економічного падіння можна вважати дуже непоганим результатом. Утім все це – трамплін для стрибка, на який ми розраховуємо у найближчі роки. На наше переконання, Україну та Канаду ще чекає час, коли ми сповна скористаємося перевагами вільної торгівлі.

— На якому етапі перебуває процес розширення дії Угоди на сферу послуг та інвестицій?

— Вже повністю завершені технічні консультації між двома країнами, які проводилися у віртуальному форматі. Тепер все готове для переходу до заключного етапу перемовин.

— Минулого місяця стало відомо про створення підприємства “Антонов-Канада”, яке має забезпечити вихід українських літаків на північноамериканський ринок. Розкажіть детальніше про цей проєкт.

— Можу підтвердити наявність у Канаді значного інтересу до роботи із “Антоновим”, зокрема до чудового літака АН-74, який за натівською термінологією ніжно називається “Чебурашка”. Цей невибагливий до злітної смуги транспортний літак спеціально розроблено для роботи у складних погодних умовах, зокрема у північному кліматі, через що він якраз і цікавий Канаді. На цьому я б і зупинився у своїх прогнозах та оцінках, аби не злякати потенційні проєкти, які намічаються. Підсумую таким чином: нам надзвичайно цікаво разом із Канадою розвивати авіацію і я певен, що дві наші авіаційні держави зможуть це успішно робити.

— Як би ви загалом оцінили рівень економічної співпраці між Канадою та Україною, та на яких напрямах є найбільші перспективи її розвитку?

— Поки що українсько-канадська торгівля – це крихти на тлі великого потенціалу, що існує між нашими двома сорокамільйонними державами, одна з яких входить до переліку найпотужніших економік світу. Оскільки навіть перші роки роботи угоди про вільну торгівлю виявили певні сюрпризи, у наших майбутніх торговельних відносинах слід керуватися принципом “очікуй неочікуваного”. Наприклад, за минулорічними даними кожен четвертий літр яблучного соку в Канаді походить з України. Ще кілька років тому ми би дуже здивувалися, якби хтось сказав, що яблучний сік може стати такою могутньою статтею експорту до Канади. Також у 2020-му Україна обійшла Японію серед лідерів за купівлею канадської риби та морепродуктів. Це теж багатьох здивувало, оскільки ми рідко дивимося на себе, як на великих споживачів морепродуктів. З огляду на це, я би дуже обережно робив ставки на різні сектори економіки й торгівлі, оскільки потенціал – колосальний. Українці й канадці, які шукають цікаві прибуткові проєкти, мали б уважно придивитися до можливостей, що з’являються між нашими країнами. 

УСІ ПЕРЕПОНИ НА ШЛЯХУ ТОРГІВЛІ ЗБРОЄЮ ПРИБРАНО 

— Ситуація з наданням Канадою Україні зброї, зокрема летальної, залишається непевною вже тривалий час. Якого прогресу було досягнуто у цьому питанні?

— Ми розчистили адміністративні завали й перешкоди для спільної роботи та торгівлі зброєю. Кілька років тому ми добилися включення України до переліку держав, з якими Канада може торгувати стрілецькою зброєю. Ми також створили умови для налагодження спільного виробництва. Тому я очікую, що у нас обов’язково будуть спільні історії успіху. Дипломатична та адміністративна робота зроблені й далі все повинно визначатися потребам й можливостями Збройних сил України.

— Іншою гарячою темою вже багато років залишається візове питання. Чи є чим похвалитися на цій ниві?

— Цієї весни було створено Українсько-канадську робочу групу з питань мобільності, яка працює над полегшенням взаємних подорожей. Канада має такий інструмент для роботи лише з трьома іншими державами: США, Мексикою та Бразилією. При чому американці та мексиканці мають право безвізового в’їзду до Канади, а для бразильців діє полегшений режим перетину кордону. Така група створена також із ЄС. Це свідчить, наскільки серйозно в Оттаві ставляться до пропрацювання кращих умов подорожей між Україною та Канадою. Чи означає це, що у нас завтра буде безвізовий режим? Ні. Чи це означає, що ми в цьому напрямі рухаємося? Однозначно. Важливо, що створюються інституційні інструменти роботи, які не залежать від прізвища міністра, посла, президента чи будь-кого. Ми запускаємо поїзд, який рано чи пізно повинен нас привезти до бажаного результату.

— Цього результату, вірогідно, доведеться чекати роками. Що можна зробити у ближній перспективі для полегшення міжособистісних контактів?

— Є два практичні завдання, над якими ми продовжуємо працювати. Перше – це відновлення повноцінних подорожей після коронавірусу. У зв’язку із цим хочу нагадати, що Канада сьомого вересня відкриє кордон для вакцинованих іноземців. Друге велике завдання – це зменшення кількості відмов у візах. Минулого року цей показник дещо знизився, склавши 23%. Це – менше, ніж майже 30% протягом минулих років, але досі – надто багато. Ця цифра не відповідає нашим потребам і, на мою думку, не підкріплена реальним станом справ. Тому ми продовжуємо переконувати канадських партнерів, що нам потрібно знайти механізми, які дозволять українцям вільніше подорожувати. 

УКРАЇНА ДОБИВАЄТЬСЯ ВИЗНАННЯ КАНАДОЮ СВОЇХ СЕРТИФІКАТІВ ВАКЦИНАЦІЇ  

— Канада, дійсно, у вересні відкриє кордони для туристів, які пройшли повний курс щеплень від COVID-19, але лише затвердженими тут вакцинами (Pfizer, Moderna, AstraZeneca та Johnson & Johnson). Як діяти українцям, щепленим CoronaVac?

— Це не лише українсько-канадське, а глобальне питання, адже кожна країна по-своєму сертифікувала вакцини. Попереду нас чекає проблемний період пошуку загальних правил, які охоплять різні вакцини та запропонують безпечний алгоритм дій. Україна та Канада якраз опинилися не в найгіршій ситуації, оскільки затвердили значною мірою ідентичні вакцини. Це створює хорошу базу, аби ми вийшли на зрозумілий алгоритм подорожей наших громадян. Робота нас як дипломатів полягатиме у тому, аби цей алгоритм та ясність з’явилися швидко й максимально враховували українські реалії.

— Україна домовилася про визнання своїх сертифікатів про COVID-вакцинацію із ЄС, однак із Канадою такої угоди не уклала. Чи прийматиме Канада видані Україною посвідчення?

— Це – наша ціль і для мене відповідь очевидна: мала б приймати. Зрозуміло, що вакцина Pfizer, використовувана в Україні, жодним чином не відрізняється від Pfizer, яким користувалися в Канаді або інших країнах. Те саме стосується й AstraZeneca. Скажімо, своє перше щеплення я отримав AstraZeneca, як і прем’єр-міністр Джастін Трюдо. Це та сама вакцина, якою вакцинувалася велика кількість українців. Тому ми розраховуємо, що зможемо з Канадою вийти на зрозумілий механізм взаємного визнання вакцин. 

КАНАДА ТВЕРДО ПІДТРИМУЄ КРИМСЬКУ ПЛАТФОРМУ  

— Незважаючи на певне затишшя у міжнародній сфері, пов’язане із пандемією, Канада не забувала регулярно розширяти й оновлювати свої санкції, в тому числі проти Росії. Чого нам чекати у цій сфері?

— Ми можемо розраховувати на те, що Канада й далі зберігатиме дуже тверду позицію стосовно російської агресії в Україні. Канада – наш справжній союзник, однодумець й партнер. Ми вправі очікувати, що вона й надалі залишатиметься одним із лідерів міжнародної коаліції на підтримку України. Однак, не слід сприймати це як даність. За цю дружню політику нашого партнера слід бути вдячними та постійно нагадувати, що зупинка російської агресії й примус Росії до гри за міжнародними правилами – наш спільний інтерес.

— Що думають у Канаді про ініціативу Кримської платформи ?

— Ми розраховуємо на активну участь Канади в інавгураційному саміті Кримської платформи. Канада однією з перших чітко і публічно підтримала цю нашу ініціативу, надіславши офіційного листа на адресу нашого МЗС, що дипломатичною мовою є серйозним знаком. Утім, у нас є одна технічна складність, пов’язана із вірогідним наближенням парламентських виборів у Канаді, які можуть пройти восени. За канадськими правилами для всіх політиків, які балотуються, діє жорстка заборона на кроки міжнародного характеру. Якщо виборча кампанія припаде саме на той час, коли проходитиме саміт Кримської платформи, нам доведеться шукати креативні рішення стосовно участі Канади. Ми, можливо, не побачимо провідних канадських політиків, але це не повинно перекреслити цілковиту підтримку цієї ініціативи Канадою.

— Наступного року закінчується мандат канадської військової тренувальної місії в Україні UNIFIER. Чи буде його продовжено?

— Ми розраховуємо на продовження цієї місії, адже вона цінується як в Україні, так і в Канаді, дозволяючи не лише українцям вчитися у канадців, а й навпаки. Ми маємо досвід ведення війни проти другої за потужністю армії планети, за що платимо дуже високу ціну й важливо, аби наші найближчі союзники теж могли скористатися цим досвідом. Через UNIFIER пройшло більш як 26 тисяч українських бійців, які отримали доступ до спеціально для них підібраних знань, здатних рятувати життя. Ці тренування роблять нашу армію сильнішою та наближають її до перемоги.

— Раніше Україна регулярно просила Канаду відновити доступ до супутникових зображень RADARSAT. Чи залишається це прохання актуальним?

— Нам важлива якісна розвідувальна інформація, і Канада, як авторитетний гравець у світі розвідки, може бути в цьому дуже цінною. Утім, що стосується конкретного технічного рішення, то, за словами моїх військових колег, життя вже пішло вперед, і тепер нам слід ставити амбітніші цілі в контексті обміну інформацією. Зараз нам потрібні карти більшої роздільної здатності та більшого масштабу, ніж ті, що ми отримували на початку війни. Тому відповідь на це запитання така: нам дуже потрібна допомога, але ми б хотіли її відкоригувати, аби вона краще відповідала нашим актуальним потребам.  

РОСІЙСЬКА ПРОПАГАНДА В КАНАДІ НЕ ДІЄ  

— Канада нещодавно назвала Росію та Китай відповідальними за більшість кібератак на демократичні процеси у світі. Для України це, звісно, не новина, але чи можемо ми щось винести з канадського досвіду протистояння цим нападам?

— Головний урок, який ми могли б взяти у Канади, – філософського характеру. Російська пропаганда й інформаційні спецоперації на канадському ґрунті не мають великого успіху передусім тому, що це – сильне, здорове й згуртоване суспільство, яке дуже важко розхитати. Російська пропаганда ефективна там, де вирують конфлікти й немає єдності. Якщо ділитися уроками, я би в першу чергу звертав увагу на цей: суспільство із високим рівнем довіри та розумінням спільних цінностей й цілей дуже важко дестабілізувати. При цьому Канада все одно уважно ставиться до російських атак й дуже цікавиться нашим досвідом боротьби із гібридними пропагандистськими загрозами.

— Яким є головний здобуток українсько-канадських відносин останніх двох років?

— Не візьмуся сказати щось одне, але виділив би три основні досягнення. По-перше, наша співпраця щодо трагедії PS752, адже українська дипломатична позиція була дуже високо оцінена. Ми від самого початку вели дуже важкі перемовини з Іраном від імені п’яти країн, і були спроби Ірану розхитати цю єдність, затягнувши нас у сепаратні переговори. Західні партнери дуже високо оцінили нашу твердість, відданість слову та професійну дипломатичну силу. Другим важливим здобутком я би назвав створення робочої групи з питань мобільності, яка прокладатиме шлях для вільних подорожей між Україною та Канадою. За цими бюрократичними словами стоять долі людей, подорожі, можливості для бізнесу – те, від чого ми ще десятиліття отримуватимемо значну користь. І по-третє, ми запустили угоду про спільне аудіо-візуальне виробництво, знайшовши досить несподівано ще один сектор економіки, де можемо бути взаємно корисними. Тепер залишається дочекатися українсько-канадського Оскару.

Максим Наливайко, Оттава.