Безпрецедентний марафон Президента України. За 36 годин Володимир Зеленський відвідав столиці ключових європейських країн-партнерів – Лондон, Париж, Рим та Берлін, – де мав переговори з першими особами: прем’єр-міністром Великої Британії Кіром Стармером, президентом Франції Еммануелем Макроном, Головою Ради міністрів Італії Джорджею Мелоні та канцлером Німеччини Олафом Шольцем.

Першочергова мета цих візитів – представити українську стратегію перемоги. А ще обговорити шлях України до НАТО, подальшу військову допомогу, захист українського неба, дозвіл на удари вглиб території РФ, надання Німеччиною ракет Taurus і розвиток оборонної промисловості, зокрема, шляхом залучення технологічних і фінансових інвестицій, що допомогло б нашій державі самостійно виготовляти озброєння.

Про конкретні результати цих візитів говорити ще рано. Але що ці візити означають на тлі скасування зустрічей 12 жовтня – саміту у форматі «чотирьох» (США-Німеччина-Франція-Велика Британія) та засідання «Рамштайну» на рівні глав держав та урядів?

«Саміт «чотирьох» і засідання «Рамштайну» переносяться, але не війна. Тож Зеленський вирішив не чекати, а негайно діяти»

Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента», в коментарі Укрінформу зазначив, що бліц-турне Президента Зеленського по європейських столицях – це його відповідь на скасування (або перенесення) зустрічі високого рівня під час засідання Контактної групи «Рамштайн», яке планувалось на 12 жовтня.

«На цій зустрічі планувалась презентація «Плану перемоги» Президента, дискусія з цього приводу з метою формування спільної стратегії підтримки України і тиску на Росію, щоб примусити Путіна на переговори про завершення війни. Оскільки візит Байдена в Європу не відбувся внаслідок стихійного природного лиха в США і запланована зустріч в «Рамштайні» також не відбулася, Володимир Зеленський вирішив не чекати, а негайно діяти. Це особливість його політичного стилю, його темпераменту. Він не любить довго чекати, він прихильник швидких і рішучих рішень та дій», – каже пан Фесенко.

Але й нинішня воєнна ситуація в Україні, а також міжнародна ситуація й дипломатичний процес навколо війни між Росією й Україною не дозволяють відкладати на невизначений час формування спільної стратегії на підтримку України.

«Тому Президент вирішив зробити 10-11 жовтня під час свого бліц-візиту до європейських столиць те, що він планував зробити 12 жовтня в «Рамштайні». Він презентував провідним європейським лідерам свій «План перемоги» і провів з ними перший раунд політичних консультацій з цього приводу. Дехто запитує: а де рішення, де реакція наших партнерів на цей план? Відповідь проста: це та ситуація, коли не може бути негайної відповіді», – додав політолог.

За його словами, партнери мають ретельно вивчити пропозиції Зеленського й узгодити свою спільну позицію.

«Рішення про стратегію подальших дій на підтримку України має бути колективним, зокрема разом з президентом Байденом. Можливо, у Вашингтоні найближчим часом визначаться з тим, коли відбудеться перенесений «Рамштайн», де й коли можуть відбутися зустрічі з європейськими партнерами, які планувалися в Європі 10-13 жовтня. Ось тоді, ймовірно, з’явиться і спільна реакція західних лідерів на пропозиції Зеленського», – переконує Володимир Фесенко.   

Дипломатичні «експрес-побачення» з чотирма ключовими європейськими лідерами – це дійсно українське ноу-хау

«Воєнна ситуація потребує нестандартних підходів, і українська дипломатія намагається максимально використати кожну можливість, яка відкривається. Ясно, що у лідерів раптово звільнилися графіки через те, що Джо Байден скасував свою поїздку в Європу через буревій у США, – коментує політолог Олег Саакян. – Тому, на мою думку, українська сторона намагається скористатися цим моментом, щоб «закинути капелюха подалі», мовляв, «а там ще огірки посадимо». Таким чином, спробувавши докрутити ситуацію й, можливо, ще трішечки посунути в бік рішучості позицію наших західних партнерів».

І хоча порядок денний засідання «Рамштайну», яке все одно відбудеться, вже узгоджений, кожна нова зустріч дає шанс підсилити аргументацію для більш рішучих дій з боку наших партнерів.

Експерт підкреслює, що не слід очікувати миттєвих результатів від цих візитів, але їхній вплив буде відчутним у довгостроковій перспективі: «Ці зустрічі точно зміцнять дипломатичні позиції України. Паралельно з цим ми спостерігаємо ще й активність з боку новопризначеного генсека НАТО Марка Рютте, а також інших лідерів, які входять до так званої «коаліції рішучих»».

Саакян припускає, що зараз відбувається, як казав Черчилль, «битва бульдогів під килимом»: «Коли публічна активність Зеленського супроводжується кулуарними розмовами та дзвінками з метою «затягнути гайки» там, де це наразі можливо».

За словами політолога, Зеленський намагається зараз використати сутнісно це вікно, з користю для України, але при цьому жодним чином не приватизовуючи публічний стіл, залишивши його Байдену, і залишивши можливість подати домовленості, які, зокрема, досягаються зараз, як перемогу Байдена.

«Я впевнений, що ці візити координуються зі США, які, хоч і непомітно, але присутні на них. Мені слабо уявляється, щоби зараз Вашингтон не інформувався партнерами про результати розмов із Зеленським, а також, щоб Україна не попереджала США й не обговорювала з ними свої кроки в розмовах з європейськими лідерами», – наголосив Олег Саакян.  

«Мета цих візитів – консолідувати позицію України з ключовими європейськими партнерами перед їхньою тимчасово відкладеною розмовою з Байденом»

«Символічно, що тур розпочався саме з Великої Британії, одного з найпослідовніших союзників України серед країн-членів НАТО», – каже політолог Петро Олещук.

У ході візиту з’явилася інформація про можливе відправлення британських інструкторів до України для підготовки військових. На його думку, це може означати зміну підходу, адже раніше США та союзники намагалися уникати кроків, які могли б спровокувати Росію на ескалацію.

«Цікаво буде побачити, як ця ініціатива розвиватиметься і як на це відреагують у Вашингтоні», – додав пан Олещук.

Щодо Франції, то, за словами політолога, ця  країна також залишається послідовною у своїй підтримці. Макрон неодноразово пропонував нові формати участі НАТО в підтримці України, і, ймовірно, його розмова із Зеленським була продуктивною, хоча деталей мало.

«Щодо Німеччини… Ця країна для нас є однією з проблемних, але водночас й однією з найважливіших з-поміж європейських партнерів. Як відомо, днями канцлер Шольц навіть збирався говорити з Путіним і він принципово виступає проти надання Україні ракет Taurus. Усе це сумно насправді. Але, тим не менше, з Шольцем треба вести пряму дипломатію, говорити тет-а-тет, зокрема в контексті майбутніх рішень».

Таким чином, ця серія візитів, вочевидь, спрямована на те, щоб узгодити єдину позицію європейських партнерів перед зустріччю з Байденом.

«На відміну від Байдена, який тимчасово поставив зовнішньополітичні процеси на паузу, заглибившись у процеси внутрішньополітичні (що, в принципі, цілком логічно на тлі виборів), Володимир Зеленський не може дозволити собі паузу в дипломатичній активності, оскільки кожен день має свою ціну. Поїздка слугує можливістю представити «План перемоги» не лише як українську ініціативу, а як такий, що має підтримку всієї Європи», – підкреслив Петро Олещук.

«Ці візити мають на меті убезпечити країни Заходу від коливання їхніх позицій у бік миру ціною визнання втрати Україною територій»

«Зараз, в умовах політичного напруження у зв’язку з непростою ситуацією на фронті (втрата Вугледару, бої в Торецьку, загроза Кураховому, Часовому Яру та Покровську), Офіс Президента повинен мати ініціативу хоча б на тій «ділянці» війни, якою можна перекрити внутрішньополітичні ризики», – вважає політтехнолог Олег Постернак.

Такою «ділянкою» є зовнішня політика.

«Президент, у відповідності до Конституції, представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво усією зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України. Тобто, зовнішньополітичні проєкти, успіхи тощо стають засобом утримати суспільство від сповзання у прірву вразливих настроїв поразки, безвиході та катастрофи. Тому й реалізовуються «саміти миру», «Кримської платформи», «плани перемоги», – каже він. – З одного боку, Президент хоче такими діями тримати в оптиці постійної уваги до російської загрози західні столиці, максимально утримувати проукраїнський порядок денний у громадській думці».

З іншого боку, за словами пана Постернака, візити Зеленського до Британії, Італії, Франції та Німеччини з представленням «Плану перемоги» мають на меті убезпечити країни Заходу від коливання їхніх позицій у бік континентального миру ціною визнання втрати територій.

«Це правильно, що Президент використовує час, аби звірити годинники з ключовими лідерами Європи»

Політичний експерт Юрій Богданов розцінює це так: «Зустріч, яку планували в «Рамштайні», все одно відбудеться. Коли – інше питання. А поки Президент використовує час, щоб звірити годинники з ключовими лідерами Європи і погодити спільну позицію по ключовим для нас питанням – і щодо допомоги Україні, і щодо позиції сторін по перемовинам, тиску на Росію».

Тобто щоби в результаті підійти до зустрічі, яка рано чи пізно відбудеться, з більш сильною позицією у ключових країнах-союзницях.  

«Наскільки це вдасться/вдається Зеленському? Я думаю, що всюди ми щось додатково отримаємо – і в Лондоні, і в Парижі, і в Римі. Крім Берліну, бо там все ще глибока політична криза», – вважає пан Богданов.  

Мирослав Ліскович. Київ