Останніми днями журналісти разів десять питали про вступ України до Євросоюзу, і я придумав таку метафору, щоб пояснити картину

Уявіть собі, що ми давно хотіли вступити до елітної школи. Але нас туди не приймали, бо ми з поганого району, з поганої сім’ї, маємо погані звички та (чого вже там ховати правду) погану репутацію. Прогулювали школу, хуліганили, а головне — постійно обманювали, коли брали на себе зобов’язання і не виконували.

І тут раптом ми зробили героїчний вчинок на районі, який вразив викладачів тієї елітної школи. В нас побачили сильну непересічну особистість. І вирішили відчинити перед нами двері тієї елітної школи.

Так от, це не кінець, а лише початок. Бо тепер треба вчитися в цій школі, сідати за парту (скоріше за все, за останню), робити всі без виключення домашні завдання, складати іспити, переходити з класу в клас… і лише наприкінці ми отримаємо атестат зрілості.

Так і з Євросоюзом: це початок, а не кінець. Це шанс, а не лавровий вінок. Це можливість виконати всі домашні завдання (до речі, отримуючи оцінки у конкретних мільйонах євро). Це школа, в яку ми нарешті можемо поступити. А раніше це була лише нездійсненна мрія.

Валерій Пекар

Fb

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства