Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди рф за 17-19 березня.

1. Перший крок путіна до Гааги
2. Полювання на «кремлівського вовка»
3. «Нічний бомбила» в окупованому Маріуполі
4. Про «героїзм» російських підводників

Перший крок путіна до Гааги

17 березня трапилося те, що й мало трапитися набагато раніше – Міжнародний кримінальний суд (МКС) видав ордери на арешт путіна та російської уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової. Їх оголосили у міжнародний розшук.

І все через депортованих до рф і «усиновлених» там дітей. 

Чому МКС почав переслідування путіна саме з «дитячої справи»? 

НАСПРАВДІ, тому що за міжнародним правом діти мали бути евакуйовані або на безпечну територію України, або до третьої країни, але тільки не на територію країни-агресора». Саме тому, це – депортація, тобто міжнародний злочин.

До того ж його процесуально швидше довести, ніж, наприклад, обстріли мирного населення. Адже, в останньому випадку потрібно буде провести балістичні експертизи, з’ясувати, хто віддавав наказ щодо кожного з об’єктів, хто його виконував тощо. Тому це все попереду.

А тут просто: фактично підставою для видачі ордерів стала розмова, широко оприлюднена федеральним ЗМІ, де Путін доручив Львовій-Бєловій організувати на території рф усиновлення дітей, вивезених з України.

Далі до справи долучаються чисельні задокументовані факти. 

При цьому МКС через саме «дитячу справу» може оминути ту перепону, що ні рф, ні Україна не ратифікували Римський статут, на якому засноване правосуддя МКС.

Під юрисдикцію МКС підпадають кілька категорій злочинів: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини. За тяжкістю вони не відрізняються і різниця між ними пов’язана з певними юридичними нюансами кожної країни та взагалі міжнародного права. (Саме тому зараз активно ведуться розмови про створення додаткового Спеціального міжнародного трибуналу).

Але ця перша «дитяча справа» вже не лише фактично, а й юридично підвісила Путіна на гачок і зрештою призведе до подальших, зовсім не дитячих, вердиктів стосовно нього.

У цьому контексті окремої уваги заслуговує Львова-Бєлова, яка першою серед путінських поплічників склала йому кримінальну гаазьку компанію. Саме вона:

• є тією людиною, яка фактично відповідає за вивезення українських дітей до росії; 
• організовує маршрути їхньої депортації (які Москва називає «евакуаційними») з тимчасово окупованих територій;
• влаштовує українських дітей у російські сім’ї. (У рф існує таємниця усиновлення, тому згодом знайти дітей буде досить важко);
• займається «інтеграцією» маленьких українців в російське суспільство, направляє їх до спецтаборів на перевиховання.

Для розуміння масштабів злочину: Київ наразі підтвердив депортацію понад 16 тисяч (!) українських дітей, що були вивезені з окупованих територій.

Отже,  ця «депортаційно-дитяча справа» вже стала офіційним приводом для депортації самого Путіна – до Гааги. А буде це МКС чи Спецтрибунал, Гаага чи, наприклад, Маріуполь – покаже час.

Полювання на «кремлівського вовка»

Досить показова була й реакція пропаганди на рішення МКС. російські телеканали лише побіжно згадали про нього, а вже до ранку 18 березня взагалі забули.

На «Першому каналі» згадка про ордер на арешт Путіна з’явилася лише на 20-й хвилині вечірніх новин. Лейтмотив: «саме так у Гаазі намагаються представити світовій спільноті допомогу дітям, яких російська влада рятує від обстрілів з боку українських націоналістів». Загалом на тему ордера на арешт президента рф «Перший канал» витратив 70 секунд. У ранковому випуску про це вже не згадували.

Ще менше уваги приділили рішенню МКС у програмі «Вісті» на «росії 1»  – 50 секунд. 18 березня у ранковому випуску тема з ордером теж вже не згадувалася. І взагалі проігнорували цю тему на третій телевізійній кнопці росії – НТВ.

На головній сторінці сайту ТАСС 18 березня інформацію про ордер можна було знайти лише в розділі «Популярне». У «російській газеті» в стрічці новин трохи повисів матеріал «Львова-Бєлова: В ордері МКС на мій арешт бачу підтвердження відсутності інших способів залякати росію».

Нічого про ордер на арешт російського президента не було і в улюбленій газеті Путіна «Комсомольська правда». Мовчали «Комерсант», «Ведомости» і «РБК».

Натомість істерично біснувалася Telegram- Zпільнота. Головну її думку сформулювала Маргарита Симоньян, яка заявила, що столиця будь-якої країни, яка спробує затримати путіна, не проіснує і 8 хвилин. «Чи скільки там становитиме підлітний час до неї».

НАСПРАВДІ, і режим мовчання федеральних телеканалів, і біснування Симоньян та інших пропагандистів пояснюється одним словом: «розпач». Ордер МКС (а згодом і Спецтрибуналу по Росії) – це та сама «червона лінія», яку натхненно увесь цей час пунктирами малювала Москва, але окреслила саме Гаага.  

Її рішення це:

• абсолютно новий показник докорінної зміни ситуації. Домовлятися з Путіним уже ніхто не буде не тільки в Україні, а й на Заході.
• надіслано чіткий сигнал російській еліті: поки Путін керуватиме, санкції з вас не знімуть.
• тепер не спрацює й теза «я просто виконував наказ». Після рішення МКС еліті не можна не усвідомлювати, що це накази людини, яку вже підозрюють у скоєнні кримінальних злочинів.
• у понад сотні країн світу Путін підлягатиме арешту. Прессекретар президента ПАР (привітної до росії) Вінсент Магвенья вже заявив, що «у світлі виданого МКС ордера, уряд країни усвідомлює свої юридичні зобов’язання щодо ймовірного візиту Путіна на саміт БРІКС у серпні цього року».

Отже, світове полювання на «кремлівського вовка» перейшло у практичну юридичну площину. Червоними прапорцями його вже обкладено. І вони значно надійніші за його горезвісні червоні лінії.

«Нічний бомбила» в окупованому Маріуполі

19 березня стало відомо, що Путін вперше офіційно відмітився на окупованій частині українського Донбасу. Зробив він це, як і належить «вовку», потайки, вночі. Офіційний представник Кремля Пєсков не став цього приховувати: «Поїздка Путіна до Маріуполя проходила у суботу ввечері та в ніч на неділю».

З «бункерного», навіть, намагалися зробити «відчайдуха». Зі слів Пєскова, усе відбувалося спонтанно: візит до окупованого Севастополя, в штаб «СВО» в Ростові-на-Дону, і нарешті до Маріуполя.

НАСПРАВДІ, вся ця нічна «спонтанність» вчергове підкреслила саме боягузтво Путіна. Адже не так він планував з’явитися на своїх «нових територіях». Тріумфатору не личить в’їжджати в підкорене місто під виглядом «таксиста». Так вчиняють хіба що «нічні бомбили» (хоча, з огляду на розбомблений ним Маріуполь, певний символізм у цьому є).

Це ж відзначили й в Офісі президента України. За словами Михайла Подоляка, «злочинця завжди тягне на місце злочину. Поки країни цивілізованого світу заявляють про арешт «режисера війни» у разі перетину кордону, організатор вбивств тисяч маріупольських сімей приїхав милуватися руїнами міста та братськими могилами».

І навіть тут московському «бомбилі» залишки міста представили у вигляді «потьомкінського села».  

Співрозмовниками Путіна виявилися мешканці мікрорайону «Невський». «Це маленький шматочок раю у нас тут», – сказала одна з жінок на прізвище Волосатова (давня місцева «русскомирка»).

Це обурило інших мешканців Маріуполя. «Невський» — свого роду візитна картка понівеченого міста, фактично, єдиний відбудований мікрорайон (декілька домів) у повністю зруйнованому місті.

Цікава й інша історія, пов’язана з путіним у Маріуполі. Віцепрем’єр Марат Хуснуллін показав філармонію, яку «відновили за три місяці». «Зручно, красиво», – прокоментував путін, після чого всі російські інформагентства дали новину про те, що президентові сподобалася відновлена філармонія.

Це називається «заміщення». Адже одним з найбільш емоційних і трагічних епізодів штурму Маріуполя стало знищення путінцями Драмтеатру, в якому ховалися мирні жителі. Точна кількість загиблих внаслідок авіаудару по ньому досі не встановлена.

Філармонія ж, яку показали путіну, майже не постраждала. Влітку 2022 року окупаційна адміністрація «ДНР» планувала саме в ній провести так званий трибунал над азовцями і навіть почала монтувати клітки для бранців.

«Будівлю філармонії на проспекті Металургів для  проведення трибуналу обрали тому, що вона найменше постраждала під час бойових дій. Житлові будинки навколо – зруйновані, а ця будівля вціліла», – пояснював ще у серпні 2022 року телеканал МО рф «Звезда». А вже у вересні  ТАСС радісно інформував, що косметичний ремонт філармонії взагалі завершено. З того часу минуло 5 місяців. 

Навіть в такій маленькій брехні не змогли домовитися. 

А запланований «трибунал над азовцями» так і не відбувся. Їх, нагадаємо, путін обміняв на свого кума Медведчука. 

Тепер ця «відновлена філармонія» – справжній пам’ятник путінської так званої денацифікації України. Але про це пропаганда, звісно, вже й не згадує.

Про «героїзм» російських підводників

І наостанок про День підводника, який відзначався в росії 19 березня. Цього разу – виключно на містечковому рівні. Навіть путін, перебуваючи в окупованому Севастополі, обмежився лише історико-архітектурними екскурсіями і жодного слова не сказав про підводний флот росії, який давно став його улюбленою «анімаційною» картинкою в стилі «аналоговнет».

НАСПРАВДІ, найголовніший підводний човен-символ епохи путіна «Курськ» вже затонув. 12 серпня 2000 року у Баренцевому морі.

Через 19 років на підводному апараті човна «Лошарик» загинули 14 моряків. Серед них — сім капітанів І рангу, три капітани ІІ рангу та два Герої росії. В обох випадках усе, як було оповито державною таємницею – так і залишається.

Зараз російські «герої-підводники» регулярно з’являються у новинах «росія тримає в Чорному морі 8 кораблів, серед яких 3 надводні ракетоносії та 2 підводних човни. На їх борту є ракети типу «Калібр». Тобто вбивство (або «калібровка» за цинічним визначенням пропагандистів) мирних українців відбувається за їх безпосередньої участі.

А примарну «велич» російського підводного флоту нещодавно можна було спостерігати під час спроби підйому з морського дна БПЛА США MQ-9 «Reaper», що впав внаслідок інциденту з Су-27.

Підйомом дрона (з якого американці дистанційно стерли всі дані), наполегливо займається «сучасний російський підводний робот», що занурився з борту «Рятувальника підводних човнів» – корабля 1913 року випуску «Волхов» (згодом перейменованого більшовиками в «Комуну»).

Ось такий він насправді «великий російський підводний флот». 

Зараз він мав би, наприклад, нишпорити у Балтійському морі в пошуках слідів диверсантів, що зруйнували газогін «Північний потік». Натомість він «калібрами» стріляє (і негайно тікає) в мирних українців із Чорного моря. Ось і весь «героїзм» російських підводників.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки