Тарас Кузьо

Підтримка президентa Януковича ідеї, щоб зробити російську другою державною мовою базується на неорадянському розумінні світу. Вона підкреслює його провінційність та неадекватність як лідера, і це все разом робить його непридатним президентом. Російська мова є мовою колишнього СРСР, в той час як англійська є мовою майбутнього для цілого світу. Чому ж тоді президент Янукович хоче зробити російську мову другою державною мовою в Україні? Яку користь дасть російська мова молодій українській генерації, яка все більшою та більшою мірою буде учасником глобалізації?

З точки зору президентa Януковичa з провінційного міста Донецька, можливо, не має іншої важливішої мови у світі ніж російська. Але Янукович дуже помиляється, оскільки саме англійська мова вже дуже давно виграла змагання за те, щоб бути офіційною мовою світу. Хоча найбільше людей говорять не англійською, але вона є головною мовою мережі Інтернет, для супутникового телебачення, Голівуду та для сфери бізнесу.

Завершення холодної війни та розпад СРСР спричинили три напрямки розвитку у мовній сфері. Насамперед, російська «підупала» як мова та стала непопулярною серед студентів на Заході. По-друге, німецька мова, яка до того була мовою ведення бізнесу — поступилася англійській як міжнародній мові бізнесу та торгівлі. По-третє, французька «занепала» у Європі після розвитку мережі Інтернет, супутникового телебачення та розширення Євросоюзу і НАТО у пост-комуністичні країни. Саме пост-комуністичні країни Східної Європи зробити англійську мову домінуючою поза межами ЄС та НАТО.

У країнах Євросоюзу англійську мову найчастіше вивчають як іноземну (близько 89% школярів), і далеко позаду залишаються мови французька (32%), німецька (18%) та іспанська (8%). Оцінка поширеності іноземних мов серед європейців наступна: 68% англійська, 25% французька, 22% німецька та 16% іспанська. Із числа неангломовних країн Євросоюзу про спроможність спілкуватися англійською зазначає високий відсоток населення у таких країнах як Нідерланди (87%), Швеція (85%), Данія (83%), Люксембург (66%), Фінляндія (60%), Словенія (56%), Австрія (53%), Бельгія (52%) та Німеччина (51%).[53] У Норвегії та Ісландії також значна частина мешканців можуть говорити англійською.

На сьогодні англійська мова домінує у Великій Британії, Канаді, Австралії, Новій Зеландії, на Карибах та у США (де вона має офіційний статус у 30 штатах). У деяких країнах англійська є офіційною мовою: у постколоніальних країнах Африки, Індії, Пакистані, Бангладеш, на Мальті, Філіппінах, Папуа Новій Гвінеї, Сінгапурі, Бахрейні, Брунеї, Об’єднаних Арабських Еміратах, Малайзії, Шрі-Ланці. Вона також є однією із 11 офіційних мов у Південноафриканській республіці та має напівофіційний статус у Ізраїлі.

Англійську зазвичай називають «світовою мовою», і вона є мовою, яку найчастіше вивчають у школах як другу мову в усіх куточках світу. Вона, за міжнародними договорами, є офіційною мовою для комунікації у повітряній та морській сферах. Англійська є офіційною мовою Організації Об’єднаних Націй та багатьох інших міжнародних організацій, включаючи Міжнародний Олімпійський Комітет.

Англійську зазвичай найчастіше використовують як мову науки. Індекс наукового цитування (Science Citation Index) показує, що 95% його статей написані англійською, хоча тільки половина включених у нього статей належить авторам із англомовних країн.

Чому ж тоді президент Янукович хоче зробити російську мову другою державною мовою в Україні? Яку користь дасть російська мова молодій українській генерації, яка все більшою та більшою мірою буде учасником глобалізації?

Цей парадокс доволі серйозно впливає на все через той факт, що більшість українців знають та розмовляють російською, і тому їм не потрібно вивчати нову мову, якщо вони подорожують до Росії чи інших країн СНД. Поки що частина українців, особливо тих, кому за 30 років, не знають англійську, і тому зустрічаються із труднощами під час подорожей закордон, при участі у процесах глобалізації, при користуванні Інтернетом, у міжнародній торгівлі та співпраці із зарубіжними бізнесменами.

У той час як нас може не здивувати те, що Янукович не може просто говорити будь-якою мовою, нас, натомість, дійсно дивує, що навіть серед так званої «прозахідної» політичної сили настільки мало людей, які знають англійську. Серед двох фракцій демократичної коаліції у парламенті можна знайти лише декількох, хто спілкується англійською.

Активісти партії «Наша Україна» їздили до Брюсселя для відвідування ЄС та НАТО, сподіваючись закріпити інтеграцію України у Європу, але завжди потребували перекладача, оскільки серед учасників цієї групи так званих «прозахідних» політиків було лише кілька осіб, які потурбувалися вивчити англійську мову.

Як ми можемо зображати Віктора Ющенка як прозахідного політика, якщо він ніколи не переймався тим, щоб вивчити англійську? Він же має дружину Катерину Чумаченко, яка говорить англійською. Чи це наслідок легендарних президентських лінощів та відрази до роботи?

«Прозахідна» політична сила в Україні може не чекати, що Брюссель серйозно їх сприйматиме, якщо вони не будуть вчити англійську. Особливо коли інші країни регіону, такі як Грузія, очолює генерація англомовних політиків – від президента та далі. У листопаді 2006 року я відвідав конгрес НАТО у Ризі, і бачив, як 20 грузинських політиків, включаючи тогочасного спікера парламенту Ніно Бурджанадзе спільними зусиллями лобіювали членство Грузії у НАТО – англійською мовою. Від України на конгресі НАТО було лише четверо людей, включаючи колишнього керівника президентського секретаріату Олега Рибачука, які могли спілкуватися англійською, і напевне, складали більшість із тих, хто говорить англійською в Україні.

Підтримка президентa Януковича ідеї, щоб зробити російську другою державною мовою базується на неорадянському розумінні світу. Вона підкреслює його провінційність та неадекватність як лідера, і це все разом робить його непридатним президентом. Російська мова є мовою колишнього СРСР, в той час як англійська є мовою майбутнього для цілого світу.

Зробити другою державною мовою в Україні англійську підготує українців до участі у процесах глобалізації та буде кроком на шляху інтеграції України у Європу.