Про це він сказав в інтерв’ю Укрінформу.

«Декларацію «Групи 7» загалом можна вважати безпрецедентний документом. Проте треба враховувати, що вона є двосторонньою. Так, у ній відображені напрями підтримки, але водночас ясно змальовані ті напрями роботи, за якими країни G7 очікують на подальші реформи з боку України. І це також можна зрозуміти», — зазначив Рієкстінш.

Усвідомлюючи всю умовність історичних паралелей між воєнним і мирним часом, він нагадав той шлях, який проходили східноєвропейські країни у 1990-2000-х. «Тоді з боку НАТО також чекали певних реформ у Латвії. Або в Естонії. Або у Чехії. І не тільки реформ у сфері оборони, а й у функціонуванні демократичних інституцій, наприклад підзвітності військових структур цивільним, норм збереження державної таємниці тощо», — зазначив дипломат.

Він нагадав, що в декларації G7 розписано, за якими напрямами чекають від України подальших реформ: правова, судова система, антикорупційні механізми, реформи у сфері економіки, у сфері безпеки тощо.

За словами Рієкстінша, «це потрібно розуміти правильно», оскільки Україну підтримують не лише політики країн G7, а й народи, які тих обирають. «Виборці ж, звісно, питають: «Ну, який результат цієї підтримки, що ми бачимо? Що Україна спромоглася зробити, чого не змогла?». Адже йдеться про великі суми. І знаходяться окремі політики, які кажуть: «А чому ми маємо витрачати багато мільярдів? Вони нам самим потрібні!». Щоб дати хорошу відповідь цим політикам, потрібно бачити результат, бачити, що ці гроші витрачаються належним чином», — резюмував він.

Як повідомляв Укрінформ, лідери країн «Групи семи» (G7) 12 липня погодили на полях саміту НАТО у Вільнюсі «Спільну декларацію про підтримку України». Пізніше, в неділю, міністри фінансів країн G7 вчергове підтвердили свою непохитну підтримку України на тлі триваючої агресії Росії.

Чинний латвійський дипломат Маріс Рієкстіньш має великий досвід і багатогранну дипломатичну кар’єру. Він був міністром закордонних справ Латвії (2007-2010), послом в США (2004-2006), в НАТО (2011-2015), а також – останнім послом Латвії в Москві, тобто до того моменту, як був понижений рівень стосунків з країною-агресором (2017-2023).