Віталій Портников
Путін сказав те, що менш за все хотів би почути Азаров: що всі претензії до контракту, який був укладений у період перебування у кріслі прем’єра Юлії Тимошенко, абсолютно надумані і можуть бути пояснені виключно політичними мотивами.

Чи можна було розраховувати на позитивний результат візиту українського прем’єра Миколи Азарова до російської столиці?

Напередодні поїздки складалося враження, що українська влада сама себе переконала в тому, що її аргументи будуть сприйняті російською стороною.

Микола Азаров написав листа російському колезі Володимирові Путіну, міністр енергетики Юрій Бойко попереджав Москву, що у разі її незгоди з вимогами Києва про зниження ціни за газ Україна почне купувати його у країн Центральної Азії.

Путін публічно висміяв Азарова

Словом, українські учасники переговорів вирішили триматися впевнено – і, ймовірно, були збентежені, коли Володимир Путін публічно висміяв Миколу Азарова і його аргументи.

Путін сказав те, що менш за все хотів би почути Азаров: що всі претензії до контракту, який був укладений у період перебування у кріслі прем’єра Юлії Тимошенко, абсолютно надумані і можуть бути пояснені виключно політичними мотивами.

Формула, яку публічно обговорюють у Києві і вважають невідповідною правилам, які прийняті при розрахунках з іншими європейськими країнами, також не здалася Путінові надуманою: він заявив колезі, що це стандартна формула для всіх.

І, нарешті, російський прем’єр сказав українському, що його країна все одно платить за газ менше, ніж інші європейські споживачі. А тому говорити нема про що.

Власне, саме такого результату візиту Азарова очікували в Москві – на відміну від Києва. У російській столиці переконані, що енергетична тема давно закрита, що Путін і Тимошенко свого часу прийшли до оптимального для обох сторін варіанту і його не потрібно переглядати. Зменшення ціни можливе лише у випадку, якщо впустити на ринок нових посередників із їхніми тіньовими схемами та контрабандними оборотами.

«Фірташів» залишили без надприбутків

Але домовленості Путіна і Тимошенко відбулися саме тому, що російській стороні більше був не потрібний Дмитро Фірташ. І якщо українська сторона зацікавлена ​​у процвітанні газотрейдера і його друзів, то російській стороні щастя Фірташа не цікаве.

Саме тому Москва і Київ не можуть ні про що домовитися. Усі реальні домовленості щодо газу досягалися саме тоді, коли була підґрунтя для кулуарних угод.

Контракт Путіна і Тимошенко фактично прибрав посередників: тепер у ролі і продавця, і посередника виступає «Газпром». Це не подобається Януковичеві, Азарову і Бойку. Проте це подобається Путіну.

Українська влада блефує, але не хоче реформ

Російська сторона просто не звертає уваги на пропозиції українських колег. У Москві чудово розуміють, що ніякої реальної можливості змінити угоди про газ у Києва немає.

Всі погрози почати закуповувати газ з Центральної Азії – тільки мрії. Цей газ має пройти по російських трубах і домовлятися про його постачання доведеться з Москвою, а не тільки з Ашгабатом або Ташкентом.

Україна могла б зменшити не ціну на російський газ, а кількість його споживання. Для цього країні потрібні економічні – і енергетичні – реформи. Для цього потрібно позбавлятися енергоємних виробництв, а не створювати для їхніх власників виняткові умови.

Словом, потрібно змінювати країну. Але саме цього українські керівники і не хочуть. Вони хочуть керувати країною з минулого й з дешевим газом.

Однак візит Азарова до Москви показав, що так більше не буде.

Джерело: http://www.radiosvoboda.org/articleprintview/24230724.html