Наразі одним із завдань, які стоять перед українською державою і світом, є отримання доступу до списків усіх депортованих у РФ і переміщених дітей для України та міжнародних організацій. Станом на зараз депортованими вважаються 19 546 дітей, повернутими, у тому числі з тимчасово окупованих територій – понад 669 дітей (державними органами та громадськими організаціями).

Ці числа є неспівмірними, і цю проблему та її наслідки важко осягнути. Але Україна бореться за повернення кожної дитини, попри те, що країна-викрадачка РФ не надає жодної інформації про цих дітей та жодним чином не сприяє їх якнайшвидшому поверненню до батьків чи законних представників. 

Публічною державою-посередником у питанні повернення українських дітей є Катар. Тож Укрінформ поспілкувався з уповноваженим Верховної Ради України з прав людини Дмитром Лубінцем, який нещодавно повернувся звідти.

— Дмитре Валерійовичу, розкажіть, будь ласка, як минув ваш візит до Катару. Про що ви говорили із державним міністром з питань міжнародного співробітництва Катару Лолвою Рашид Аль-Хатер? Чи варто сподіватися на хороші новини?

— Я вже не вперше зустрічаюся із держміністром Лолвою Рашид Аль-Хатер. Цього разу вели розмову не лише про повернення українських дітей, а й про повернення додому цивільних громадян, які стали жертвами насильницьких зникнень. Також ішлося про військовополонених та їх умови утримання. Якщо Катар знайшов важелі для того, аби бути ефективним на шляху повернення наших дітей, то сподіваюся, що важелі також знайдуться і для зрушення з місця питань щодо цивільних та полонених захисників.

Ми передали Катару список з іменами 561 української дитини, що їх депортувала РФ, щоб повернути дітей додому. 

Обговорили питання повернення так званих “статусних” дітей: дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування. Юридично між біологічними батьками й офіційними усиновлювачами чи піклувальниками немає різниці. Тому РФ зобов’язана повертати дітей, незалежно від їхнього статусу!

Також Катар погодився прийняти перший список дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і працювати над їхнім поверненням в Україну. За нашими даними, таких дітей може бути понад 3 600. 

—  Українські медіа із посиланням на російські цитували удостоєну ордера на арешт від МКС уповноважену з прав дитини РФ Марію Львову-Бєлову, яка сказала, що “Росія та Україна вперше провели очні переговори щодо дітей, що вони відбулися в Досі за посередництвом Катару, і що навіть була досягнута домовленість про те, що 29 дітей переїдуть в Україну, 19 – до Росії”. Чи можете ви підтвердити або спростувати інформацію про такі переговори?

— Прямих переговорів України з Росією не було! Повернення українських дітей та перемовини відбуваються за посередництва Катару і катарських дипломатів. Підкреслюю, що Україна веде перемовини з Катаром і у мене була зустріч із делегацією Катару.

Для нас повернення дітей – це не просто про возз’єднання з родиною. Тут ідеться про вчинення міжнародного злочину, який вчинила Росія, і про конкретних посадових осіб. За це вони мають понести відповідальність!

Усі проблемні питання, які ми хотіли б, щоб катарська сторона обговорила з російською, ми надіслали заздалегідь. Спочатку відбулася зустріч делегації катарських дипломатів і самої Лолви Рашид Аль-Хатер із російською стороною. Наша зустріч була другою. За результатами їхньої зустрічі вони вийшли до журналістів і тоді з’явилася ця інформація про буцімто переговори. У мене навіть не було можливості відреагувати на цю інформацію, бо я був на 2-годинних перемовинах, а після цього було спілкування з дітьми.

Я отримав інформацію про це близько 7-ї години вечора, коли в Україні вже була «зрада». Мене здивувало, як легко росіяни вкидають елементи пропаганди. 

І вони будуть це робити постійно. Нам треба не просто це розуміти, а усвідомити, що коли ми цю інформацію підхоплюємо, то ми підіграємо росіянам. Журналістам варто було б дочекатися української позиції з цього питання.

— Якщо повернутися до питання посередництва Катару, то чи можете ви розкрити бодай кілька карт щодо того, як відбувається повернення депортованих дітей? На якому етапі підключається Катар? Чи “веде” він справу дитини від початку до передачі в руки батькам чи опікунам?

— Після того, як наш Офіс отримав звернення від батьків чи законних представників дитини про те, що її хочуть віднайти і повернути, розпочинаються пошуки цієї дитини. Є чимало випадків, коли дитину вдається знайти своїми силами і засобами. Однак в інших випадках вже на цьому етапі доводиться “підключати” Катар. 

Після цього країна-посередник спільно з нами пропрацьовує методи, які дозволять якнайшвидше повернути дитину: обмірковується питання перетину кордону, супроводу, підтримки на різних етапах, які можуть передбачати бюрократичні моменти. Це найбільш складний етап і може займати тривалий проміжок часу. 

Коли все вдається – батьки, опікуни, наші працівники та дипломати Катару зустрічають дітей на кордоні. Коли ми бачимо очі дітей, то розуміємо, що спецоперація вдалася.

— Що зазвичай роблять діти після повернення на Батьківщину?

— Обіймаються із рідними, які їм обіцяють купити все, що вони захочуть (сміється – ред.). А потім діти розповідають, чого їм не вистачало, і в переліку часто є McDonald’s. Також вони розповідають, як сумували за батьками, друзями, однокласниками. Пригадую, як одна повернута дівчинка одразу вийняла російську сім-карту, погнула і викинула. Для неї це був момент прощання із минулим життям.

Повернуті діти з ТОТ розповідають, як до них приходили російські солдати, проводили обшуки, як били людей. Це діти – вони розповідають те, що бачили, чого боялися, про що мріяли.

— Від кордону ці діти одразу їдуть до місця проживання своїх батьків чи опікунів?

— Ні. Вони відвідують наш Центр захисту прав дитини. Там з ними спілкуються психологи, слідчі, їм надають допомогу державні органи та громадські й благодійні організації. Аби діти продовжували з комфортом здобувати українську освіту, вони одразу отримують у подарунок планшети. Це така гарна мотивація для них. 

Загалом у нашому Центрі консолідуються сили державних органів та благодійних організацій для того, аби сім’я, яка нарешті возз’єдналася, мала старт для нового життя – дітям допомагають з влаштуванням до школи, вибором гуртків, за потреби надають медичну, гуманітарну та соціальну допомогу. Держава піклується, щоб повернуті діти мали все необхідне.

— Окрім цього, Катар нещодавно також погодився оздоровлювати повернутих українських дітей, вірно?

— Так, ця країна організувала Програму Оздоровлення та Відновлення для сімей. Вже перші 16 повернутих українських діток із батьками чи опікунами мали можливість отримати закордонний медичний огляд, психосоціальну підтримку, а також познайомитися з Катаром та культурою цієї країни. Україна дуже вдячна за можливість покращити добробут цих родин усіма можливими способами, адже і батьки, й діти пережили велику розлуку та маніпуляції з боку Росії.

Ось, до прикладу, Богдана (імена змінені з міркувань безпеки, – ред.) повернули до рідної тітки, адже його мама перебуває у ворожому полоні. Ганнусю з ТОТ до батьків, які пройшли ворожий полон, не відпускали дідусь із бабусею, котрі мали проросійську позицію. Росіяни тримали її до останнього і погоджувалися відпустити, тільки якщо дитина впізнає свою маму на кордоні. А бабуся Оксана, можна сказати, врятувала маленького Сашка, адже в Росії щодо нього чинили насильство. На щастя, бабуся стала його опікуном та забрала його з дитбудинку, щоб виростити у любові й безпеці.

Державний міністр з питань міжнародного співробітництва Держави Катар Лолва Рашид Аль-Хатер повідомила, що Катар виділить 3 мільйони доларів на гуманітарні проєкти. Їх буде реалізовувати спільно. Тож я запросив пані Лолву відвідати Україну, щоб вона на власні очі побачила реальну ситуацію в нашій державі, яку спричинила російська збройна агресія. 

— Дмитре Валерійовичу, чи варто очікувати хороших новин щодо того, що депортованих дітей ми будемо повертати більше? Або що той, хто відповідальний за депортацію, отримає суворе але справедливе покарання? 

— Хороші новини неодмінно будуть!

А щодо відповідальності, то Україна постійно над цим працює і надає всю інформацію до МКС. Вірю, що світ не допустить безкарність за депортацію українських дітей і цього точно не допустять самі українці.

Марія Гончар, Київ

Фото надані пресслужбою Офісу Омбудсмана