Досвід 2004-го нам дуже знадобиться під час наступних «великих» виборів (спершу парламентських — як репетиція, а потім і президентських). Але слід уже нині пильнувати справу, що буде набагато важче, ніж у 2004. Янучари ж бо врахували досвід своєї тодішньої «м’якотілості».

Як суспільство реагуватиме, якщо результати місцевих виборів будуть спотворені і чи варто опозиційним партіям сподіватися у такому разі на адекватну реакцію міжнародних інституцій(ПАРЄ, ОБСЄ та інші)? У разі , якщо результати виборів будуть сфальсифіковані і належної реакції з боку суспільства і міжнародних організацій не буде, чи не означатиме це, що надалі в Україні сподіватися на чесні вибори не варто ?

З цими питаннями «Політична думка» звернулася до відомих українських та зарубіжних аналітиків та громадських діячів.

Андрухович Юрій, письменник

Якісь локальні виступи, звичайно, будуть (бо ж і вибори все-таки місцеві). Не може ж так бути, щоби повсюдно всі просто взяли і проковтнули нашу «нову виборчу реальність». Щодо міжнародних інституцій, то я все менше вірю в їхню адекватність. Принаймні в «українському питанні». Ось моя знайома-євродепутат пише, що вони відклали голосування резолюції про Україну, щоб не ставати ні на чий бік — ані Януковича, ані Тимошенко. Тобто їм цей хибний нейтралітет видається найправильнішим. І мені доводиться їй, досвідченому політикові, роз’яснювати, що така гра в об’єктивність є насправді грою на користь правлячого в Україні режиму. І що справа не в тому, щоб не підтримувати чи підтримувати Тимошенко, а в тому, щоб гостро критикувати Януковича, тиснути на нього і його оточення, змушуючи їх на ділі дотримуватися того, що вони декларують на зустрічах із європейськими політиками.

Сподіватися на чесні вибори в Україні так чи інакше вже не варто починаючи з лютого 2010 року, коли до влади прийшли фальсифікатори президентських виборів — 2004. Досвід 2004-го нам дуже знадобиться під час наступних «великих» виборів (спершу парламентських — як репетиція, а потім і президентських). Але слід уже нині пильнувати справу, що буде набагато важче, ніж у 2004. Янучари ж бо врахували досвід своєї тодішньої «м’якотілості».

Грабовський Сергій, політичний аналітик

По-перше, результати виборів уже зараз спотворені, точніше, вони апріорі не відповідатимуть суспільним настроям. Адже виборча кампанія розгортається таким чином, що в ній задіяні такі «технології», яких не було в Європі, мабуть, після другої половини 1940-х років (хвилі встановлення сателітних просовєтських режимів): арешти потенційних конкурентів на самих виборах та знакових діячів, створення фальшивих партійних осередків, заборони масових зібрань, зрив уже зібраних мітингів, відмова у реєстрації чи зняття вже зареєстрованих конкурентів тощо. Тобто масовий виборець – той, який до ПР неприхильний – не зможе проголосувати за тих, за кого хоче.

По-друге, голоси «правильно» порахують – і це повністю відповідатиме новітньому законодавству. Адже воно дає цілком легальну підставу для формування виборчих комісій по всій Україні під контролем трьох партій урядової коаліції, яка тепер зветься «більшістю». А в де-не-де вирішили не гратися з трипартійністю а ля підсовєтська Німеччина чи комуністична Польща, а одразу сформувати комісії виключно зі членів однієї партії, як-от у Донецьку. Забігли в майбутнє трохи хлопці, перестаралися, звісно, але нічого, головне, що всі вони вірні сталінці з міста Сталіно.

По-третє, на адекватну реакцію з боку міжнародних інституцій та «старих» демократій сподіватися годі. Бо ж єдиною адекватною реакцією мала б стати економічна блокада України, заморожування її членства у всіх можливих організацій, арешти статків лідерів держави і наближених до влади олігархів (власне, і їх самих у разі перетину кордону Євросоюзу) тощо. На це, та ще й у переддень зими (газ зі Сходу й далі транспортується через Україну…) ніхто не піде. Максимум – пожурять. Хіба що найбільш «відв’язані» міжнародні громадські структури скажуть щось серйозне. Але і то навряд. Надто вже впала у їхніх очах Україна на останнє п’ятиліття. Велике ніщо, окраїна Росії, — не більше. Вітати особливо не будуть з «перемогою демократії», як після президентських виборів, проте і лаяти – також. Влада Януковича наразі потрібна Європі, жадана нею. Бо ж це стабільність, прогнозованість (так вони вважають), це можливість якось розраховувати на десятиліття наперед.

Отож сподіватися на чесні вибори – справа безнадійна. Що зараз, що потім. Тільки другий тур Помаранчевої революції здатен змінити ситуацію на краще – з тим, щоб у країні нечесним політикам стало дуже складно жити. Але тільки Єлєна Бондаренко думає, що революції хтось планує заздалегідь…

Жданов Ігор, політичний аналітик

Підготовка до місцевих виборів уже дає підстави говорити про серйозні порушення, а отже про нечесні вибори. Уже зараз немає упевненості, що вибори пройдуть чесно і прозоро. Принаймні мене насторожило те, що правлячою командою свідомо закладалися можливості для фальсифікацій. Мова йде про нерівномірність представництва кандидатів у депутати у комісіях, зняття кандидатів з перегонів тощо. Приклад в Криму, де не реєстрували кандидата у депутати через те, що у нього була фотокартка не такого розміру, або інший не вказав, коли він пішов до першого класу, просто ще й вражає абсурдністю. І таких абсурдних ситуацій чимало. Чи реагуватимуть на порушення, які є і які, безумовно, будуть міжнародні інституції? Я сумніваюся, що вони будуть спроможні помітити усі зловживання. По-перше, вони запізно отримали запрошення спостерігати за кампанією і за виборами загалом, тому не встигнуть належно підготуватися. По-друге, їх буде дуже мало, а отже висновки робитимуть хіба –що з публікацій в українській пресі. Стосовно реакції на зловживання під час виборів українського суспільства, то я також сумніваюся, що люди масово кинуться захищати своє волевиявлення. Можливо будуть якісь локальні протести, але так як це було у 2004р, не буде. Єдиний вихід – об»єднатися українським опозиційним партіям і контролювати на всіх рівнях ці вибори. У разі ж, якщо порушення і фальсифікації будуть масові, то це треба розглядати як підготовку до подальших фальсифікацій парламентських і президентських виборів і намагання встановити Партією регіонів режим керованої демократії. Цього допускати не можна, але, на жаль, не всі громадяни це розуміють.

Кузьо Тарас, професор, старший науковий співробітник кафедри українoзнавства в Університеті Торонто

У разі фальсифікації виборів, українське суспільство має реагувати так, як це було в 2004 році шляхом масових акцій протесту. Опозиція повинна провести три етапи. По-перше, відмовитися від участі в недемократично обраних інститутів. По-друге, вимагати виконання обіцянки Президента Віктора Януковича покарати тих, хто здійснює фальсифікації виборів. По-третє, опозиційні юристи повинні збирати дані, які будуть використовуватися, коли вони повернуться до влади, щоб спровокувати кримінальну справу стосовно Партії регіонів, як політичної сили, яка прагне знищити демократію в Україні. Помаранчеві політичні сили забезпечили Україні чотири демократичні вибори, одні з яких дозволили Януковичу бути обраним, і підтримували демократичний стан медіа-середовища.

Медовий місяць закінчився з українським президентом. Міжнародне співтовариство все більше стає вельми критичним стосовно до адміністрації Янукович і більше не вважає, що він готовий відстоювати демократичні принципи, вільні вибори чи бажання вступити в ЄС. Два фактори – змінена в недемократичний спосіб Конституція, адмінресурс влади і тиск на опозицію під час виборчої кампанії до місцевих рад змусили Захід стати на більш критичну позицію.

Є велика ймовірність того, що Янукович буде втрачати міжнародний авторитет після виборів. Це тест, який з нього «демократ». А це буде означати, що Захід змушений буде згадати, що Янукович шахрай виборів у 2004 році. Freedom House майже напевно може знизити Україні позицію від «вільної» до «частково вільних» до наступного року.

Лосєв Ігор, доцент Києво-Могилянської академії

Якщо виходити з результатів соціологічних опитувань і тих фактів, про які говорить опозиція, то більшість громадян вважає, що вибори будуть сфальсифіковані і не вірить у те, що вони можуть бути чесними і справедливими апріорі. Через те виникає запитання, якою має бути реакція громадян, опозиційних партій, міжнародних спостерігачів? В ідеалі реакція має бути бурхливою, але насправді зараз ми переживаємо апатію українського народу. Як свідчить історія, українці довго накопичують енергію , а потім її дають у світ у вигляді виверження вулкану, вибуху. Це було на Майдані у 2004 році. Думаю, що потрібно ще три-чотири роки, аби це невдоволення владою перейшло у таке ж виверження вулкану. Але це не означає, що треба скласти руки і чекати, доки громадяни знову обуряться по-справжньому. Я б наприклад порадив опозиції взяти хоча б страшне інтерв»ю членкині Партії регіонів Олени Бондаренко , зі слів якої можна зрозуміти, що відтепер у нас головним фахівцем з питань свободи слова стануть спецслужби. Так ось це інтерв»ю можна взяти і показувати світові справжнє обличчя правлячої партії. І звісно опозиції треба працювати масово з народом, показувати і розказувати, що сталося. Упевнений, що реакція світової спільноти буде жорсткою, якщо опозиція не буде ледачою і пояснюватиме світові, що відбулося. Ми бачили, як, скажімо, БЮТівець Немиря гарною англійською загнав у глухий кут так званих американських аудиторів. На такому рівні треба працювати скрізь, на всіх громадських, культурних, політичних форумах як в Україні, так і в світі. Цього разу міжнародні інституції змушені будуть реагувати, причому жорстко. На президентських виборах вони проковтнули факти порушень і побігли вітати Януковича через погану роль і зраду Ющенка. Як може обурюватися світова спільнота, як вони можуть казати, що вибори були нечесними,коли президент України визнав вибори чесними і справедливою перемогу Януковича? І наші «противсіхи», які агітували за те, аби не приходити або голосувати проти всіх. Оце все відіграло трагічну роль для держави. Але тепер треба йти до народу, до міжнародної спільноти і відверто і дуже активно все пояснювати.

Мотиль Олександр, професор політології в Радґерському університеті(США)

У разі, якщо результати виборів будуть спотворені, то напевно будуть поодинокі протестні акції у тому чи іншому регіоні, але навряд чи це перетвориться у якусь велику хвилю протестів на зразок Майдану. Проте навіть такі поодинокі протести важливі, оскільки це свідчитиме про зростаючу недовіру до влади. Монополізація місцевої влади Партією регіонів теж посилить антирежимні настрої серед населення.

Міжнародним інституціям буде важко проігнорувати грубі порушення цього разу хоча б тому, що досі було багато інших порушень- у ділянці прав людини, свободи слова тощо. Але справа не в реакції міжнародних інституцій, головне щоб Німеччина, США та інші впливові західні держави відповідно зреагували. Америка може зреагувати. Чи зреагують європейці –невідомо.

Чесні вибори залежать від чесності влади. А оскільки ні Янукович, ні Партія регіонів не зацікавлені в чесних виборах, їх апріорі не буде.

Портников Віталій, журналіст

Запит на чесні вибори сформується одночасно з розумінням, що діюча влада не здатна поліпшити економічну ситуацію й знайти вихід з кризи. Так що не варто їх ховати. А зараз не варто чекати на якусь особливу реакцію — хоча б тому, що сама влада зацікавлена у перемозі , а опозиція — у покладенні на неї повної відповідальності за наслідки цієї перемоги й керування країною. Насправді у чесних виборах мала б бути зацікавлена саме влада…