…головна і найбільш ефективна технологія для опозиційних сил полягала б в тому, щоб не нав’язувати свою допомогу та підтримку протестуючим, а організаційно, медійно, можливо, фінансово сприяти тому, аби вони змогли захистити свої інтереси.

По всій Україні не вщухають масові акції протесту підприємців проти прийнятого парламентом Податкового кодексу. Очевидно, що думку громадськості у своїй діяльності повинні враховувати політики. «Політична думка» звернулися до відомих вітчизняних політичних експертів із наступним питанням: «Як на, Вашу думку, на даному етапі варто було б діяти опозиції, якщо вона прагне завоювати підтримку протестуючих: абстрагуватися від акцій протесту, допомагати організаторам, чи спробувати очолити рух?».

Олексій Гарань, науковий директор школи політичної аналітики НаУКМА:

Безумовно, не варто абстрагуватися. Вимоги підприємців співпадають з тим, що говорить опозиція, тобто про те, що влада орієнтована на захист інтересів великого бізнесу.

Але якщо буде прагнення очолити цей рух то це, на даному етапі, не відіграє позитивної ролі. У суспільстві є певна недовіра до політиків в цілому. Раніше була велика кількість розчарованих «помаранчевими» політиками; зараз є велика кількість розчарованих діями Партії регіонів. За цих умов прагнути очолити цей протест рух буде не сприйнято самим підприємцями і більше того це буде використано владою. Як тільки виникає протест проти влада вона каже «бачите, це невдоволені політики». Влада не розуміє, що це протест проти її політики і йде процес самоорганізації суспільства.

У відносинах протестувальників та опозиції має буди дуже гнучка позиція підтримки: подекуди, координація, поради, допомога у встановленні наметів тощо. Опозиція може також допомогти у розповсюдженні інформації, як в Україні так і до міжнародної спільноти і давати експертну оцінку (в рядах опозиції багато фахових економістів, юристів), запобігати спробам влади розколоти рух протесту. Думаю, що така ось ненав’язлива форма співпраці, на даному етапі, це, очевидно, було б найоптимальніше. А в подальшому час покаже, які будуть віднайдені нові форми співпраці.

Михайло Погребинський, директор Київського центру політичних досліджень та конфліктології:

По- перше, я хочу сказати чого опозиції точно не потрібно робити, якщо вона хоче досягнути для себе сприятливого результату. При взаємодії із протестувальниками не треба торкатися тем, які розділяють суспільство. Я слухав представників опозиції, в тому числі тих, що виступають на Майдані, і вони говорили проте, що не можна допустити закон про мови, засуджували Харківські угоди із Росією і т.д. Це те, що точно не корисно, а може, навпаки, відштовхнути протестувальнкиів від політиків.

Я думаю, що варто пропонувати не політичну, а професійну підтримку. Позиція «давайте вибори в 2001-му», тобто чисто політичні питання будуть лише відштовхувати і працювати «проти».

Тарас Березовець, директор компаній персонального та стратегічного консалтингу «Berta Communications»:

Громадянські акції протесту, які сколихнули країну багато кого здивували, але, очевидно, не тих, хто справді цікавився процесом ухвалення репресивного Податкового кодексу. Експерти попереджали: середній і малий бізнес уже інституціональну структуру і готовий відстоювати свої інтереси навіть шляхом масових акцій непокори. Тому, коли навіть дані акції зазнають поразки, процес консолідації малого та середнього бізнесу є невідворотнім.

Водночас протестувальники чітко заявили про свою недовіру політикам різних мастей, включаючи провладним і опозиційним. В таких умовах головна і найбільш ефективна технологія для опозиційних сил полягала б в тому, щоб не нав’язувати свою допомогу та підтримку протестуючим, а організаційно, медійно, можливо, фінансово сприяти тому, аби вони змогли захистити свої інтереси. В жодному випадку це не має відбуватися таким чином, щоб політики намагалися очолити цей рух.

В будь-якому випадку, те, що мітингувальники не мають чітких політичних вимог, мені здається, це, на жаль для них, призведе до поразки. Поразки достатньо умовної, якщо вважати те, що кодекс в цілому не буде скасований. Але акція є дуже важлива з точки зору того, що вперше, по суті, середній та малий бізнес продемонстрував готовність до об’єднання задля захисту своїх інтересів.

Ігор Жданов, президент аналітичного центру «Відкрита політика»:

Думаю, що спроба очолити рух протесту ні до чого хорошого не призведе. Повинен бути постійний діалог політиків із протестувальниками. І тут політики повинні поступитися своїми інтересами в цьому питанні , а більше приймати позицію мітингуючих. Саме в такому процесі визначилася б найбільш ефективна взаємодія тих людей, що вийшли на Майдан, і політиками, які виступали проти прийняття Податкового кодексу.

Володимир Поляков, директор ГО «Інститут соціальних технологій «Соціополіс»:

В першу чергу, слід зауважити, що підприємці вийшли на Майдан із власної ініціативи, тож намагатися очолити їх рух з боку політиків не буде сприйнятий мітингувальниками, та дасть владі можливість для політичних спекуляцій. У той же час опозиційні сили не повинні абстрагуватись від подій, що відбуваються навколо Податкового кодексу та акцій протестів викликаних ним. Тому оптимальним варіантом для опозиції було б організувати допомогу учасникам акцій та координувати свої дії по відстоюванню їх інтересів в органах влади.

Поки що ми бачили спроби деяких опозиційних сил або ігнорувати акції на Майдані, або спроби створити з підприємців нові політичні проекти. У намаганні налагодити певний діалог з Майданом можна виділити лише ВО «Батьківщина». Зважаючи на пасіонарність Юлії Тимошенко, це виглядає як нова методика взаємодії між політичною опозицією та громадянським суспільством; коли не політики виводять людей на протести, а лише допомагають суспільству самоорганізуватись.