Про справу колишнього очільника Верховного Суду Всеволода Князєва, затриманого за одержання неправомірної вигоди, голова Вищої ради правосуддя Григорій Усик говорить: “Це той удар, від якого ми будемо довго ще відходити”.

“Мене колись питали на інтерв’ю, що ще треба зробити, щоб унеможливити такі випадки? Від цього ніхто не застрахований. Але має бути чітка система невідворотності покарань”, – переконаний Усик.

Власне, про покарання заговорили на засіданні Ради національної безпеки і оборони України, за підсумками якого заявили про необхідність внести зміни до Кримінального кодексу України у частині посилення кримінальної відповідальності за корупційні кримінальні правопорушення у сфері правосуддя, зокрема – позбавлення волі на строк від 10 до 15 років із конфіскацією майна.

Також передбачається проведення Вищою радою правосуддя перевірки всіх суддів Верховного Суду на предмет можливого вчинення ними дисциплінарних проступків або грубого чи систематичного нехтування обов’язками судді, підтвердження законності джерел походження майна.

Із Григорієм Усиком ми говорили за кілька днів до указу Президента, яким це рішення РНБО введене в дію. Під час розмови він кілька разів наголошував на необхідності “побачити текст” документу, проте своїми міркуваннями щодо ефективності окремих ініціатив поділився.

Чи спрацюють нововведення та як на них реагують у суддівській спільноті, яка доля суддів ліквідованого Окружного адміністративного суду міста Києва, коли ВРП почне розглядати дисциплінарні скарги щодо суддів на інше – в інтерв’ю Укрінформу.

КОРУПЦІЙНИЙ СКАНДАЛ ІЗ КНЯЗЄВИМ – НЕСПОДІВАНКА І ДЛЯ МІЖНАРОДНИХ ПАРТНЕРІВ, І ДЛЯ НАШИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ

— Як ви оцінюєте пропозиції Ради національної безпеки і оборони щодо посилення відповідальності суддів?

— На засіданні було озвучено кілька позицій. Що стосується посилення кримінальної відповідальності, це, мабуть, передбачуваний захід. Мабуть, у цій ситуації з точки зору законодавчої та виконавчої влади воно обґрунтоване, але я завжди говорю про те, що саме по собі посилення чи кримінальної відповідальності, чи адміністративної, як правило, не дає очікуваних результатів.

Більш вагомим, на мою думку, є те, що кожному допущеному дисциплінарному порушенню чи проступку має бути надана оцінка й передбачена за нього відповідальність.

Можливо, посилення відповідальності, як запропонували на РНБО, зіграє позитивну роль, але головне – невідворотність покарання за проступки.

Звичайно, коли ми говоримо про кримінальні правопорушення, як у випадку з колишнім головою Верховного Суду Всеволодом Князєвим, таке взагалі недопустимо. У цій ситуації я схвалюю запропоновані кроки РНБО щодо посилення відповідальності.

— Зі своїм баченням подолання корупційних ризиків у системі правосуддя публічно виступив і голова комітету ВР з питань правової політики Денис Маслов, котрий заявив, що коли в будь-якому суді комусь із суддів вручене обґрунтоване повідомлення про підозру, то має бути імплементований механізм, за яким, відповідно до рішення ВРП, всі судді такого суду підлягатимуть перевірці на предмет вчинення дисциплінарних порушень, невиконання обов’язків чи джерел походження їхнього майна. На ваш погляд, як спрацює така ініціатива?

— Це мені нагадує щось у кращих традиціях радянського минулого. Чесно кажучи, якщо суддя допускає такі корупційні правопорушення, то чи є необхідність перевірки всіх суддів, якщо немає додаткової інформації про причетність будь-кого із складу цього суду до корупційного правопорушення? Мабуть, це буде свого роду “страшилка” для суддів, щоб не допускали подібного. Моє бачення, що це виглядає як запровадження колективної відповідальності всього суду за дії конкретного судді.

Чи спрацює? Такої відповідальності я давно вже не зустрічав. Та і в практиці європейських країн, на яку ми часто посилаємося, такого немає.

У першу чергу має бути індивідуальна відповідальність, індивідуальне покарання. Якщо ж з’ясується, що хтось із колективу був причетний до справи, то перевірка вже має проводитися щодо цієї особи чи осіб.

— На євроінтеграційному шляху Україна мала виконати сім рекомендацій Єврокомісії. Частина з них стосувалася судової реформи. На вашу думку, очікуваний перезапуск судової реформи відбувся? І чи може свідчити справа Князєва про те, що ми не впоралися з цими завданнями?

— Ні, не думаю, що ми не впоралися. Робити такий висновок я не можу.

Нещодавно делегація членів Вищої ради правосуддя, яку я очолював, відвідувала Раду Європи. У нас були зустрічі з директоратом Ради Європи, з представниками Венеційської комісії, з представниками Консультативної ради європейських суддів (КРЄС), то жоден з них не висловив сумнівів у правильності проведення реформ, жоден не сказав, що Україна не виконала своїх зобов’язань.

Більше того, на засіданні Генеральної асамблеї Європейської мережі рад правосуддя, яка відбулася 8-9 червня в Любляні, Вищій раді правосуддя надали статус спостерігача. А надання цього статусу ВРП я б прирівняв зі вступом України до ЄС. Це визнання роботи Вищої ради правосуддя, але й велика відповідальність перед суспільством і суддівською спільнотою.

На зустрічах я звертав увагу Венеційської комісії, представників КРЄС, що Вища рада правосуддя у контексті справи Князєва не лише висловила нетерпимість, а й продемонструвала це своїми діями, надавши згоду на утримання екссудді ВС під вартою. Також була позитивно відзначена діяльність наших антикорупційних органів. І мені здалося, що європейські колеги позитивно оцінили і роботу Вищої ради правосуддя.

— Тобто ви вважаєте, що корупційний скандал із Князєвим не стане перепоною на шляху до євроінтеграції?

— Не стане. На зустрічі з європейськими колегами обговорювалися питання здійснення правосуддя, функціонування органів суддівського врядування, зокрема, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів. І саме конкретні рішення Вищої ради правосуддя вселяють у наших європейських колег переконання, що Україна виконує свої зобов’язання та завдання у сфері реформування судової системи. Наразі вони ще не закінчені.

Так, цей удар (справа ексголови ВС Князєва – ред.) звичайно вплинув і на авторитет, і на довіру до судової влади як всередині країни, так і наших міжнародних партнерів. Це однозначно. Князєв у їхніх очах був молодим реформатором, який говорив правильні речі, а тут – такий провал.

Ця подія для нас стала дуже великою несподіванкою. Князєв був членом ВРП, разом з нами працював, і ми не бачили жодних його дій чи висловлювань, які б вказували на те, що така ситуація можлива. Упевнений, що це була несподіванка і для міжнародних партнерів, і для наших органів влади.

— ВРП надала згоду на взяття Князєва під арешт, а чи надходило клопотання відповідних органів про його відсторонення від здійснення правосуддя?

— Ні, не надходило. Але ж це не від нас залежить. Члени ВРП не можуть самі ініціювати це питання.

— На вашу думку, чому не подають до ВРП таке клопотання, адже воно позбавляє права суддю на отримання суддівської винагороди?

— Важко відповісти, не можу сказати. У мене навіть немає часу за всім цим стежити.

На час відсторонення від здійснення правосуддя суддя отримує чистий оклад без доплат, допоки суд не встановить його вину. Коли до нас надходить відповідний вирок суду, такі судді підлягають звільненню. А якщо вони перебували у відставці, ми її припиняємо, позбавляючи суддю довічного грошового утримання.

Що ж стосується відсторонення від посади, то це питання належить до повноважень Пленуму Верховного Суду, який оперативно зібрався та вирішив його. Хоч і звучала критика щодо поспішності обрання нового голови ВС, але, на мою думку, такі дії абсолютно правильні.

Це говорить про те, що, не залежно від посад та імені, будь-яка особа може бути притягнута до відповідальності, а її діям буде надана належна оцінка. Своїми діями і Верховний Суд, і Вища рада правосуддя саме це й продемонстрували, і трішки заспокоїли суспільство.

УСІ ПОГОДЖУЮТЬСЯ, ЩО РІК НАВЧАННЯ ДЛЯ СУДДІ – ЦЕ ЗАБАГАТО

— Наприкінці травня Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроєкт щодо розблокування дисциплінарної функції ВРП. Ним, зокрема, пропонується надати ВРП повноваження тимчасово, до створення Служби дисциплінарних інспекторів, розпочати розгляд дисциплінарних скарг та здійснювати дисциплінарну функцію у повному обсязі.

Своєю чергою у ВРП заявили про наміри найближчим часом провести інвентаризацію дисциплінарних скарг та напрацювати критерії пріоритетності їх розгляду. На якій стадії ця робота?

— Фактично, питання відсутності у Вищої ради правосуддя дисциплінарної функції – тобто здійснення провадження стосовно суддів за дисциплінарними скаргами, тягнеться з серпня 2021 року.

Майже два роки Вища рада правосуддя не здійснює дисциплінарну функцію. За цей час накопичилося понад 9 тисяч скарг на суддів.

Як ви думаєте, якщо відсутні повноваження в органу, який здійснює цю функцію, чи може це сприяти навіть гіпотетично тому, що судді можуть більш вільно себе поводити, не боятися бути притягнутими до відповідальності? Думаю, так.

Неможливість ВРП здійснювати дисциплінарну функцію, імовірно, теж сприяє виникненню ситуацій, коли судді фігурують у корупційних справах.

Про свою готовність розглядати дисциплінарні справи ми заявляли ще на онлайн-зустрічі з членами Комітету ВР з питань правової політики, яка відбулася одразу після сформування повноважного складу ВРП.

Згаданим вами законопроєктом передбачається, що на період до створення Служби дисциплінарних інспекторів повноваження дисциплінарного інспектора передаються члену дисциплінарної палати. Це дало б можливість до створення самої служби зменшити кількість дисциплінарних скарг.

Секретаріату ми дали вказівку ще раніше зробити інвентаризацію всіх “дисциплінарок”, щоб відстежити і проаналізувати тривалість їх перебування у ВРП, тяжкість дисциплінарних проступків, суспільне значення, тощо, аби визначити пріоритетність розгляду.

— Почали роботу? Які результати?

— Так, почали. Близько 1700 скарг складають ті, що надійшли до ВРП і не були розглянуті до 21 серпня 2021 року. А строк притягнення що дисциплінарної відповідальності судді складає три роки.

— Які прогнози щодо ухвалення законопроєкту в другому читанні?

— Немає жодних, тому що не маємо тексту законопроєкту. До другого читання він мав розглядатися в прискореному режимі. Голова комітету ВР з питань правової політики Денис Маслов говорив: “Очікуйте, на середину червня цей закон буде прийнятий”.

Але зараз обговорюються зміни до нього на стадії підготовки до другого читання. Зокрема, Програма США USAID з Європейським проектом Pravo-Justice та ІДЛО (Міжнародна організація права розвитку – ред.) запропонували інший варіант процедури добору дисциплінарних інспекторів. Вони пропонують створити незалежну конкурсну комісію за участю трьох членів ВРП і трьох членів, рекомендованих міжнародними іноземними організаціями, які понад три роки надають технічну й правову допомогу в проведенні судової реформи в Україні.

Ця комісія проводитиме конкурс у період дії воєнного стану на посади дисциплінарних інспекторів, кваліфікаційні вимоги до яких теж пропонується змінити. Якщо в первісному варіанті законопроєкту була передбачена вимога про наявність стажу роботи в галузі права 15 років, то нині пропонується його зменшити до 5 років. Мені здається, саме ця зміна збільшить кількість охочих обійняти ці посади.

Пропозиції до ухваленого в першому читанні законопроєкту надіслані нам у письмовій формі, але їхнє обговорення, зрозуміло, ще відтягує в часі вирішення питання “дисциплінарок”.

Зараз мені навіть важко передбачити з урахуванням кардинальних змін до цього законопроєкту, як після першого читання комітет його розглядатиме.

Бо ж ідеться не про точкові правки, а про досить істотні зміни.

— Раніше ви висловили думку, що процедура призначення суддів занадто тривала і її потрібно змінювати. Як ви бачите ці зміни?

— Нинішня процедура підготовки суддів ще й досить обтяжлива й затратна. Якщо ми проводимо тестування суддів і стверджуємо, що пройшовши його та виконавши практичне завдання суддя готовий/готова здійснювати повноваження, то чи є необхідність додатково проводити спеціальну підготовку в Національній школі суддів тривалістю 12 місяців?

На мій погляд, більше уваги треба зосередити на практичному навчанні, можливо, передбачити стажування у судових процесах.

В умовах наявного дефіциту суддів 12-місячне навчання – це досить довго. До того ж, ми передбачаємо, що після рішення РНБО і подання відповідних законопроектів на розгляд парламенту, дефіцит стане ще більший. І хоча ВККС, яка займається добором суддів, призначена, треба час, щоб вона запрацювала на повну.

Для зміни процедури добору суддів треба внести зміни до закону “Про судоустрій і статус суддів”. Це не потребує багато часу, але залежить від того, наскільки оперативно спрацює законодавець, зважаючи на критичну ситуацію з кадрами в судовій системі.

Наприклад, для розуміння, зараз в Україні у трьох судах відсутні судді з повноваженнями: Апостолівський районний суд Дніпропетровської області, Лугінський районний суд Житомирської області, Устинівський районний суд Кіровоградської області.

— Чи відбуваються обговорення щодо зміни добору в суддівській спільноті, на рівні парламенту?

— Так, це не просто наміри та розмови у вузьких колах. Це і позиція наших західних партнерів, і парламентського комітету з питань правової політики. Абсолютно всі погоджуються, що рік навчання для судді – це забагато. Тому зміни у доборі суддів однозначно будуть. А як швидко – вже залежить він нашої спільної роботи з Комітетом ВР з питань правової політики та ВККС. Наскільки я зрозумів з виступу голови ВККС, зараз комісія зосереджена на закінченні первинного кваліфікаційного оцінювання і процедурі перевірок суддів-«п’ятирічок».

УРІВНЯТИ ДИСБАЛАНС МІЖ ЗВІЛЬНЕНИМИ І ПРИЗНАЧЕНИМИ СУДДЯМИ МОЖНА ПРОТЯГОМ РОКУ

— Станом на початок червня Вища рада правосуддя звільнила у відставку 168 суддів. Свого часу ви говорили, що в Україні щодня збільшується кількість вакантних посад суддів, у зв’язку з поданням заяв про відставку або звільнення за власним бажанням…

— Уже 189. Із них 175 – у відставку, а решта – за власним бажанням.

— Що спонукає суддів залишати посади, зважаючи на критичну ситуацію з кадрами?

— Цифра, яку ви назвали, була зафіксована до засідання РНБО. Тобто пересторог, що судді чогось бояться, немає. Судді втомилися.

— Але ж ви раніше сказали навпаки, що після рішення РНБО прогнозуєте збільшення заяв суддів про відставку…

— Думаю, що на рішення РНБО буде реакція суддів, бо чи захочуть вони повторно проходити кваліфоцінювання та додаткову перевірку? Тому ми прогнозуємо, що судді, які мають достатній стаж, підуть у відставку. Але я б сказав, що це питання комплексне. Багато суддів подали у відставку ще до рішення РНБО. Знаю, ще багато збираються це зробити, бо втомилися.

Зрозумійте, навіть якби не війна, то на суддів нині дуже велике навантаження – до трьох тисяч справ на кожного. Повірте, це нелегко. Тим більше, якщо працювати, як належить, це дуже виснажує.

Зараз на кожному засіданні ми розглядаємо по 4-5 заяв суддів про відставку.

— Враховуючи тенденцію з відставками, чи зможе ВККС вирівняти кадровий дисбаланс і скільки часу знадобиться?

— Вона то зможе, тільки за який період? На мою суб’єктивну думку, урівняти дисбаланс між звільненими і призначеними суддями можна протягом року. Чому такий прогноз? Бо навіть якщо призначать понад 360 суддів-«п’ятирічок», письмові роботи яких зараз перевіряє ВККС, а за моїми прогнозами – ще десь 350 за цей час підуть у відставку, це нічого не вирівняє. А процедура призначення суддів, проведення нового конкурсу займуть як мінімум ще півроку.

ПОБОЮВАННЯ, ЩО СУДДІВ ЛІКВІДОВАНОГО ОАСК АВТОМАТИЧНО ПЕРЕВЕДУТЬ У НОВИЙ СУД, ДАРЕМНІ

— Які причини не включення у порядок денний питання про відставку судді Окружного адміністративного суду міста Києва судді Євгенія Аблова? Що не так з його матеріалами?

— Він вноситься в порядок денний, але виникає необхідність додаткової перевірки. Не знаю, чому всіх так цікавить питання Аблова. Чи то хочуть, щоб він звільнився у відставку, чи навпаки – щоб у відставку його не звільнили? Так от врахуйте, що у законодавстві передбачена єдина підстава, яка дає право зупинити розгляд питання про звільнення судді у відставку – це наявність дисциплінарної скарги, яка передбачає, в тому числі, можливе звільнення судді з посади. Це єдина підстава зупинення питання розгляду його відставки.

— На Аблова немає скарг?

— Є, вони зареєстровані, але провадження фактично не відкрите, тому що ВРП з 2021 року не здійснює функцію дисциплінарних проваджень.

— А в якому статусі перебувають зараз судді ліквідованого Окружного адміністративного суду міста Києва?

— Вони залишаються суддями, продовжують отримувати оклад, але не здійснюють правосуддя. До речі, заяву про відставку подала ще одна суддя ОАСК Альона Мазур. У неї аналогічна ситуація з Абловим.

— ОАСК ліквідували, натомість мали утворити Київський міський окружний адміністративний суд. Його зареєстрували, але він не почав роботу. Що гальмує процес?

— Із повідомлень Державної судової адміністрації відомо, що Київський міський окружний суд буде працювати в приміщеннях, які використовував ОАСК. Наступне питання – визначення Вищою радою правосуддя кількості суддів, які працюватимуть у новоствореному суді.

Ми його попередньо обговорили на нараді за участю голови та представника ДСАУ. На одному з найближчих засідань призначимо це питання до розгляду. Потім під цю визначену кількість відбуватиметься процедура призначення суддів. В будь-якому випадку, передбачено, що цей суд має запрацювати до грудня цього року.

— Чи правильно розумію, що судді, які будуть працювати в новоствореному суді, проходитимуть добір?

— Чесно кажучи, не можу вам відповісти щодо того, якою буде процедура добору, бо вона ніде не прописана. Можливо, будуть переведення до цього суду суддів, які вже пройшли перевірку та кваліфоцінювання, з інших окружних судів.

— А що буде з суддями ліквідованого ОАСК?

— Вони теж можуть подаватися на переведення, але стосовно них, мабуть, буде проводитися відповідна перевірка. В мене немає чіткої відповіді, хто її проводитиме. Ця процедура має бути прописана у законі. Тоді не буде жодних питань.

У будь-якому випадку думаю, що судді ОАСК без відповідної перевірки не потраплять до новоствореного суду, бо ж жоден із них не пройшов кваліфікаційне оцінювання, а без нього вони не можуть бути переведені до іншого суду. Тому побоювання, що їх автоматично переведуть у новий суд, даремні.

МАЄМО ТРУДНОЩІ З ОТРИМАННЯМ ІНФОРМАЦІЇ ПРО НАЯВНІСТЬ У СУДДІ ГРОМАДЯНСТВА РОСІЇ, БО ДЕРЖАВА АГРЕСОР НЕ НАДАЄ НАМ ТАКІ ДАНІ

— В одному з інтерв’ю ви говорили про плани налагодити співпрацю з правоохоронними органами щодо перевірок суддів під час виходу їх у відставку. Які успіхи в цьому питанні?

— Налагодили тільки співпрацю зі Службою безпеки України, яка надає нам інформацію про наявність чи відсутність у судді громадянства іншої країни під час розгляду його заяви про відставку.

— Маєте випадки підтвердження подвійного громадянства суддів?

— Ні, жодного, згідно з інформацією, яку нам надавала Служба безпеки України. До речі, у цьому питанні теж є своя складність, бо не можна стверджувати, що надана нам інформація на 100% є достовірною. Такі дані отримати складно, оскільки на дипломатичному рівні не передбачено, щоб держава, яка надає громадянство громадянину України, повідомляла про це відповідні органи нашої держави.

І якщо ми звернемося із запитом до інших дипломатичних установ, держав, щоб нам надали відповідь на це питання, мабуть, вони її нададуть, а якщо до держави-агресора, то відповіді не отримаємо.

Пам’ятаєте історію із суддею Львовим? (5 жовтня голову Касаційного господарського суду Богдана Львова відрахували зі штату Верховного суду на підставі листа СБУ про наявність у нього громадянства РФ – ред.). Була інформація, що він має російський паспорт, але її не підтвердили офіційні джерела РФ. Тому маємо труднощі з отриманням інформації про наявність у судді громадянства Росії. Це об’єктивний фактор, пов’язаний з тим, що держава агресор, не надає нам такі дані.

— Чи не планує ВРП застосовувати подібний метод перевірки під час відряджень суддів до інших судів? Згадуємо приклад судді Лариси Богомолової з Бердянська, переведеної до Полтавського райсуду, обвинуваченої в співпраці з ФСБ…

— Зараз ВРП вже не вирішує питання про тимчасові відрядження суддів. Ці повноваження з формуванням ВККС повернуті їй. А на момент відрядження згаданої вами судді цей механізм ми не практикували.

Дійсно, приклад із суддею Богомоловою дуже яскравий. Відряджена у Полтавську область із Бердянська та ще й була обрана головою суду! Для нас теж було подивом, як у той суд, де були місцеві судді, обрали головою суду саме її.

— Якими відомостями володіє ВРП про співпрацю суддів із ворогом? Ви цікавитеся цим питанням?

— Минулого року за ініціативи ВРП був проведений круглий стіл, на якому члени ВРП висловили занепокоєння, що ми не володіємо такою інформацією, але потребуємо її. На жаль, такі дані до нас оперативно не надходить.

В процесі підготовки звіту про незалежність судової влади за минулий рік отримали інформацію, що слідчі Державного бюро розслідувань розпочали 12 кримінальних проваджень про кримінальні правопорушення, передбачених статтею 111 (ст. 111 Кримінального кодексу України (державна зрада) – ред.), вчиненими суддями під час воєнного стану. Всього було 27 таких кримінальних проваджень, 5 суддям повідомили про підозру, двох оголосили в розшук.

Більше інформації та конкретики по кожному з суддів у нас, на жаль, немає.

ВРП робила запити у відповідні органи щодо надання інформації про колабораційну діяльність суддів, але нам такої інформації не надали. Тут зрозуміло, оскільки до набрання вироком законної сили, особа не може бути визнана винною у скоєнні злочину. Взагалі довести причетність до колабораційної діяльності складно, оскільки дуже важко здобути прямі докази та підтвердження такої діяльності.

— Скільки судів лишилося на тимчасово окупованих територіях України? Чи маєте дані про кількість суддів, які не змогли покинути ТОТ, перебувають у полоні?

— За інформацією ДСА України, яка є в нашому розпорядженні, станом на зараз на тимчасово непідконтрольних українській владі територіях знаходяться 54 суди: 8 – у Донецькій області, 16 – у Запорізькій, 16 – у Луганській області та 14 – у Херсонській області. На жаль, ми не володіємо інформацією про суддів, які залишилися на ТОТ.

Юлія Гайдіна

Фото: Геннадій Мінченко