Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди за 5 липня.

1. Z – як символ абсолютного нуля
2. Ядерна «переможна» істерія захоплює росіян
3. Втомлені окупанти готові до здачі Бахмуту
4. Ніхто не хоче бути мільярдером в РФ

​Z – як символ абсолютного нуля

Підготовка до «єдиного дня голосування в Росії» (зокрема й на так званих «нових територіях»), що запланований на вересень, передвіщає чергову масштабну фальсифікацію. Вже озвучена одна з її майбутніх цифр – «21 мільйон, які зможуть проголосувати дистанційно».

НАСПРАВДІ, скільки з дистанційників «вільно волевиявляться» на тимчасово окупованих територіях України, навіть, не цікаво. Скільки потрібно – стільки й намалюють. Все одно ці вибори ніхто у світі не визнає і жодної легітимності вони не матимуть.

Здається, в них не вірять вже й в самій Росії. Це помітно навіть візуально. Сходить нанівець те, що у лютому 2022-го починалося переможно під знаком «Z». Наприклад, на оприлюдненому відео, де голова ЦВК РФ Памфілова озвучує Путіну цифри майбутнього підтасовування, видно, що вона вже позбулася значка Z на лацкані. А начепила вона його собі у лютому 2022-го. 

Ще один з «героїв СВО» Рогозін починав свою бурхливу Telegram-діяльність з «РогоZин», але останні три місяці він вже просто «Рогозин на фронте». Терорист Безсонов з початку війни був у Telegram «Неофициальный Безсонов Z». Тепер вже без Z.

Символічний кінець одного з символів путінської війни спостерігався вже за рік після її початку. З того часу занепад тільки посилювався. Навіть, на пересічному рівні. Графіки продажів на провідних  російських маркетплейсах свідчать, що на споживчому ринку популярність відповідних товарів з написами на кшталт «Zа праVду» з лютого 2022-го до червня 2023 стрімко падає до нуля. Пояснення просте: люди (навіть, публічні) вже не вірять ні в путінську перемогу, ні в її штучні символи. 

Ядерна «переможна» істерія захоплює росіян

Експрезидент РФ Медведєв після того, як розвінчав «брехню чистої води» Путіна, 5 липня впав у чергову ядерну екзальтацію, розмірковуючи про можливість завершити війну в Україні, згадавши «досвід Хіросіми».

НАСПРАВДІ, наратив «можна скористатися ядерним прецедентом в історії війн» просувається у РФ останнім часом досить жваво. Підживлюється він надіями, що «сита Європа» не ризикне своїм добробутом заради України, а США своєю чергою не ризикнуть Бостоном заради Познані. Особливо тривожні такі міркування на фоні можливої ядерної провокації окупантів на захопленій ЗАЕС.

Наприкінці червня соціологічне опитування компанії Russian Field показало, що майже кожен п’ятий росіянин не проти ядерного удару по Україні. За травневими даними (від «Левада-Центр»), майже третина (29%) опитаних громадян РФ вважали, що застосування ядерної зброї проти України можливе «за потреби».

Тож питання «хотят ли русские войны?» (тепер вже і ядерної) вже не таке риторичне. Поразка в Україні й, відповідно, посилення на цьому тлі ядерного шантажу від Кремля, помалу роблять свою справу. 

Єдине, про що забувають росіяни, – засоби ядерного стримування, попередження, та колективної відповіді від часів Хіросіми, м’яко кажучи, істотно посилилися. Та про це у РФ воліють мовчати, а поки ядерна істерія вже помалу починає нагадувати початкову стадію «Київ за три дні».

Втомлені окупанти готові до здачі Бахмуту

Пояснюється все просто. Те, що планувалося ледь не приємною прогулянкою із врученням квітів від «звільнених українців», вже затягнулося на 497 днів з жертвами у понад 200 тисяч, втратою крейсера «Москва», збройним заколотом ПВК «Вагнер» та рештою малоприємних речей.

Відчувають це і в Росії. 5 липня «воєнкор» Сладков поставив провокаційне питання: «Чому Україна, реально відчуваючи проблеми з людьми, проводить ротацію своїх бригад на лінії фронту, а ми відправляємо людей на війну назавжди?».

НАСПРАВДІ, втомою окупантів нехай опікуються ті, хто їх послав воювати, але подібні дописи від «воєнкорів» вчергове свідчать про те, що «спецоперація» вже давно йде ані за «планом», ані так бравурно, як про це звітують Конашенков із Шойгу.

До цієї окопної втоми додається й загальна – психологічна від безперспективності подальшої війни в Україні. На тлі обережного, але впевненого руху вперед ЗСУ, МО РФ вже півтора місяця не повідомляє про якісь територіальні «здобутки» на фронті. Останнім з них було «юридичне взяття Бахмуту», яке спаплюжили державні російські ЗМІ після пригожинського заколоту.  

Про це «взяття» той же Сладков (та решта «воєнкорів») протягом 5 липня розганяли паніку дописами типу «ми залишили Кліщіївку. Це під Бахмутом. Місто під вогневим контролем ЗСУ».

Потім, напевно отримавши стусана від МО, «вогневий контроль ЗСУ» було оголошено помилковим. Але «втрачений Бахмут» вже став головною темою усіх Z-ресурсів. Ось, наприклад, що писала «логіка Маркова»

Крім продовження вагнерівсько-міноборонівської колотнечі, тішить в усій цій історії те, що Сладков, Марков та інша Z-спільнота пишуть саме «Бахмут». 

Це означає, що на підсвідомому рівні вони ніколи не вважали його «Артемівськом» і психологічно вже готові до того, що незабаром він перейде не тільки під вогневий, а повний контроль України. 

Ніхто не хоче бути мільярдером у РФ

І наостанок новини з рубрики «хроніки негативного зростання Росії». Цього разу вони стосуються не простих росіян, а найзаможніших. Напередодні стало відомо, що Європейський суд загальної юрисдикції почав розглядати позов члена російського списку Forbes Михайла Фрідмана ($12,6 млрд), поданий до Ради ЄС через санкції, введені проти нього після початку війни в Україні.

Як повідомляє Bloomberg, один із його адвокатів заявив, що через санкції життя мільярдера «зруйноване». Сам Фрідман розповідав про труднощі, з якими зіткнувся після запровадження санкцій, і скаржився на те, що «не може оплатити послуги прибиральниці».

НАСПРАВДІ, попри труднощі, повертатися до Росії Фрідман (який з 2015 року живе у Великій Британії), чомусь й досі не поспішає. І він не одинокий такий «нещасний» російський багатій.

За відкритими даними підраховано, що 3/4 мільярдерів Росії пов’язали своє життя із закордоном. Серед 117 мільярдерів РФ на початок минулого року 46 з них вже мали іноземне громадянство. 65 з них, крім Росії, постійно проживали за кордоном. У 78-ми там жили члени сім’ї, а понад 88 там мали нерухомість.

Про офіційну відмову від громадянства РФ за останній час вже  заявили: Юрій Мільнер ($7,3 млрд), Микола Сторонський ($7,1 млрд), Тимур Турлов ($2,3 млрд), Рубен Варданян ($1,3 млрд) та Олег Тіньков ($0,6 млрд). 

Павло Дуров ($15,1 млрд), брати Ігор та Дмитро Бухмани (володіють по $8,1 млрд), Євген Швідлер ($3 млрд) офіційно попросили, щоб їх більше не асоціювали з Росією.

Сукупне багатство мільярдерів (або їх спадкоємців), пов’язаних із закордоном – $393 млрд. Для розуміння – саме стільки припадає на 113 млн пересічних мешканців РФ.

З цього приводу, навіть, цікаво, коли хоч один західний мільярдер відмовиться від свого громадянства на користь російського. Адже, в РФ, як переконують у Москві, така приваблива економіка.

Насправді, цю «привабливість» розвінчують дані  Центробанку РФ, за якими з 1 січня 2022-го по 31 березня 2023 року зафіксовано рекордну за останні 15 років втечу капіталу з Росії – майже $160 млрд. (Більше – $195,5 млрд було тільки у дефолтному 2008-му).

Хто як не мільярдери відчувають новий переддефолтний стан путінської Росії. Тому й тікають з неї. Хоча і на Заході вони вже нікому не потрібні.  

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки