Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди за 9 травня.

1. Головна парадна зброя – антидронова рушниця
2. путін розставив «ветеранські» акценти
3. пригожин вдарив по «щасливому дідусю»
4. Окупантів все більше лякає підпілля

Головна парадна зброя – антидронова рушниця

9 травня путін виступив із черговою «переможною» промовою, що (як і всі останні роки) не містила жодних сенсацій. (Хіба що торік напередодні було багато прогнозів оголошення мобілізації).

Промова виявилася найкоротшою за останній час. Якщо рік тому у виступі путіна було 957 слів, цього разу — 774. Але в них він вклав зміст усіх своїх «переможних промов»: про «загрозу відродження неонацизму» (2021 рік), про «боротьбу з тероризмом» (2002-2005 і 2016 роки) та «…екстремізмом» (2006—2007 роки), про «зовнішнє втручання» (2012—2013 роки), про «спроби створення однополярного світу» (2015 рік), про «спотворення історичної правди» (2019 рік). 

З побаченого на військовому параді впала в око повна відсутність танків. Був тільки один, і той – сучасник Другої світової Т-34. Не виїхали навіть парадні «Армати». І не дивно, більшість танків вже знищена.

Саме вони й стали головними символами не тільки параду, а й взагалі всіх досягнень так званої «СВО».

А щодо «великої перемоги», «славетних ветеранів», то вони вже давно стали просто конструктом, який путін цинічно підв’язує до перерахування своїх вищезазначених наративів, сенс яких наразі зводиться до: «українці – заручники держперевороту під керівництвом деградуючого Заходу, який веде їхніми руками війну проти росії». Тобто нічого нового і тут не з’явилося.

Хіба що хворий білоруський диктатор лукашенко, якого путін наказав доставити в москву. Він прибув, але самостійно пересуватися не міг, жодного слова не сказав і в супроводі швидкої допомоги негайно повернувся до Мінська. путінська «схема лукашенка» дихає на ладан вже в прямому етері.

путін розставив «ветеранські» акценти

9 травня була й звична протокольна розмова путіна з ветеранами війни. І нібито саме вони сиділи поруч з ним на трибунах.

НАСПРАВДІ, як з’ясувалося, жоден із них не воював проти нацистів. Праворуч від путіна сидів 98-річний Юрій Двойкін (у кепці). У 1942 році він записався в армію добровольцем, але на фронт так і не потрапив. Після закінчення школи снайперів, 1944-го року, його у складі НКВС відправили до Львівської області «виконувати операції з ліквідації націоналістичного підпілля на території Західної України».

«Ми зачищали весь регіон від націоналістів, ловили в лісах, занедбаних хуторах», — згадував сам Двойкін.

Ліворуч від путіна сидів Геннадій Зайцев (у кашкеті). Він народився у 1934 році і за віком не міг брати участі у тій війні. Лише 1953 року його призвали на строкову службу, після закінчення якої він залишився в армії, а в 1959-му почав службу в КДБ.

У 1968 році брав участь у вторгненні до Чехословаччини. Під його керівництвом було захоплено будівлю МВС у Празі.

Звісно, поява цих «ветеранів війни» – не прокол протоколу путіна. Це розстановка акцентів – кого він дійсно вважає за своїх героїв: карателя НКВС та душителя «Празької весни».

пригожин вдарив по «щасливому дідусю»

Усі в росії чекали 9 травня на провокації з боку України, але серію ударів по верховному головнокомандувачу ЗС рф несподівано завдав ватажок ПВК «Вагнер» пригожин. Він заявив, що:

–   «з боку вищого військового командування сьогодні робиться абсолютно все, щоб відбулося обвалення фронту»;

–    «газпромівські ПВК небоєздатні, їхні бійці відмовляються виконувати поставлені завдання через бездарне командування; 

 –   «створення подібних ПВК – безглузда витрата бюджетних грошей»;

–    влаштував черговий снарядний голодний бунт з погрозами «поки тримаємося в Бахмуті, але що буде далі – невідомо».

У запалі пригожин перейшов всі червоні лінії: «А щасливий дідусь думає, що йому добре. І що робити далі країні? Що робити нашим дітям, онукам, майбутньому росії і як виграти війну, якщо раптом випадково, я просто припускаю, виявиться, що цей дідусь закінчений мудак?».

Кажучи про «щасливого дідуся, який може виявитися закінченим мудаком», пригожин говорив, як людина, яка відчуває, що приречена. Він уже чудово розуміє, що не жилець. Тому йде, у ва-банк.

Навіть оксюморонами почав користуватися: «створення ПВК — безглузда витрата бюджетних грошей». Приватне – апріорі не може бути державним. Але в суцільному ідеологічному оксюмороні росія живе вже тривалий час. Вмирати буде значно швидше.

пригожин вперто не хоче вірити, що для путіна весь цей час він так і залишався виключно кухарем, командиром «гарматно-м’ясного штрафбату», «окувалдення» якого є лише питанням часу.

Здається, час потроху приходить. пригожин регулярно відкриває «вагнерівські» кладовища по всій росії. Обіцяний Бахмут з моменту «його ганчірно-юридичного взяття» так і не взято. Снарядів немає. Живої сили також. ЗСУ напоготові та працюють із західною точністю. Тому Пригожина зрозуміти можна. Пробачити – ні.

окупантів все більше лякає підпілля

Z-ресурси (не кажучи вже про офіційні ЗМІ) проігнорували «дідусевий» спіч пригожина. Не такі вони вже й віддані. Навіть, афілійовані з «Вагнером». Наприклад, Telegram-канал GREY ZONE 9 травня обмежився публікацією картини «Апофеоз війни» Василя Верещагіна із сакраментальним підписом: «Присвячується всім великим завойовникам – минулим, нинішнім і майбутнім».

Натомість усі поширили заяву Пригожина про те, що нібито ЗСУ з РСЗВ HIMARS завдали удару по Первомайську, де утримувалися полонені українські вояки.

Хоча, усе спочатку нагадувало повторення трагедії, яка сталася вночі з 28 на 29 липня.

Проте, в цій історії, крім спроби невдалої провокації, симптоматичним є те, що навколо неї одразу розпочалося обговорення Z-спільноти на тему «хтось повідомляє координати, де саме знаходяться наші штаби, склади, ремонтні майстерні».

росіян лякає не лише HIMARS (що давно не є таємницею), а й те, що про всі їхні рухи і місця дислокації вже відомо. Як завдяки розвідці, так і місцевому підпіллю. Цей страх свого часу був у нацистів, тепер у рашистів. І він небезпідставний. 

Про що свідчать й інші цифри цього московського параду. В ньому взяла участь мінімальна кількість військових із 2008 року. 

На бруківку красної площі не вийшли парадні розрахунки одразу кількох військових з’єднань, які були представлені минулого року. Серед них: 4-ї гвардійської танкової Кантемирівської дивізії, 2-ї гвардійської мотострілецької Таманської дивізії, 27-ї окремої гвардійської мотострілецької Севастопольської бригади, 45-ї окремої інженерної бригади та інших підрозділів. Де вони – зрозуміло. Що буде з їхніми залишками в Україні – так само. 

Тому вже зараз виникає цілком слушне питання: хто ж буде крокувати у наступному, останньому, параді в москві? 

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки