• Friday, 16 April 2010 16:44
• Hits: 4314
• 
• 

{jcomments on}…Якщо ми говоримо про опозицію, за яку проголосувало півкраїни, і якщо лідер опозиції хоче щось висловити в програмі, то журналіст зобов’язаний його запросити. В Україні , на жаль, медіа залишаються інструментом політичного впливу. Тому цілком можливо, що власник каналу через журналіста висловлює свої позиції і таким чином намагається вплинути на формування громадської думки в країні. Це цілком неприйнятна ситуація для демократичної країни і абсолютно типова для України…  

Днями опозиція звернулася з проханням до телеканалу Інтер запросити Юлію Тимошенко у п’ятницю на шоу «Велика політика». Листа було адресовано ведучому програми Євгену Кисельову. Опозиціонери наголосили, що після виборів «Тимошенко, яка на президентських виборах здобула підтримку понад 45% виборців, жодного разу не була запрошена до участі в програмі.

«З огляду на вищезазначене, просимо Вас розглянути питання участі лідера опозиції Юлії Тимошенко у найближчому випуску програми 16 квітня 2010 року як основного гостя», — йшлося в листі.

Ведучий програми Євген Кисельов відповів, що у нього немає запитань до Юлії Тимошенко та інших лідерів опозиції. Вимоги опозиціонерів він вважає тиском на засоби масової інформації.

Більшість експертів між тим переконані, що зникнення опозиції з телепрограм вказує на згортання свободи слова.

Своє занепокоєння станом українських ЗМІ висловила і міжнародна організація «Репортери без кордонів». Там вказують на погіршення свободи слова в Україні після приходу до влади президента Віктора Януковича.

У їхніх висновках мовиться, що в останні три місяці відбулось серйозне повернення до залякування та фізичних нападів на журналістів, а також перевищення повноважень щодо мас-медіа. «Репортери без кордонів» закликають Президента змінити своє ставлення до медіа і відновити тенденцію кількох останніх років щодо зростання свободи слова.

«Політична думка» попросила українських медіа- та політичних експертів прокоментувати питання про те, чи має право опозиція на висвітлення своїх позицій незалежно від симпатій ведучих та власників телеканалів і наскільки вмотивованою є відповідь журналіста Євгена Кисельова стосовно можливості участі у телепрограмі лідера опозиції Юлії Тимошенко?

Валерій Іванов, директор Академії Української преси:

Без сумніву, опозиція у будь-якій демократичній країні має таке ж саме право на присутність в телепрограмах, як і влада. Але це в демократичних країнах. Відверто кажучи, я не вважаю Україну зараз демократичною. Формально вона так називається, але є дуже багато авторитарних традицій. Стосовно конкретної програми, то звичайно ведучий може обходитися у конкретній програмі і без думки опозиції. Але якщо ми говоримо про опозицію, за яку проголосувало півкраїни, і якщо лідер опозиції хоче щось висловити в програмі, то журналіст зобов’язаний його запросити. Він може звичайно у програмі спитати у неї, чому вона так хоче в телеефір, це його право. І це інформаційний привід, до речі. Зараз є дуже чітка спрямованість телеканалів до влади. Це було і раніше, а зараз особливо. У будь-якій демократичній країні власника цікавить прибуток. В Україні , на жаль, медіа залишаються інструментом політичного впливу. Тому цілком можливо, що власник каналу через журналіста висловлює свої преференції і таким чином намагається вплинути на формування громадської думки в країні. Це цілком неприйнятна ситуація для демократичної країни і абсолютно типова для України. На жаль за роки попередньої влади не було створено захисних механізмів свободи слова, таких як роздержавлення медіа, прозорість медіа власності, суспільне мовлення. На жаль, політики продовжують демонструвати у такий спосіб свою зневагу до глядачів і права громадян на інформацію.

Олексій Гарань, політичний експерт:

Якщо говорити про ситуацію в мас-медіа, то , на жаль, ми бачимо дуже загрозливі тенденції. Деякі програми просто зникають, а окремі журналісти заявляють про повернення минулих часів. Те, що «регіонали» не готові віддати Комітет зі свободи слова і інформації опозиції є дуже показовим. Зараз справді існує небезпека повернення у старі часи. Ситуація в мас-медіа пов’язана із загальною ситуацією в країні, «регіонали» монополізували владу цілковито. Безумовно опозиція має право на присутність у програмах. Я згоден з матеріалами Отара Довженка, де йдеться про ситуацію на телеканалах. У мене був конкретний випадок, коли з моїх коментарів висмикнули потрібну їм інформацію. Такі речі відбуватимуться і в телепрограмах. Одні опозиціонери будуть запрошуватися, а інші не будуть. Тобто висмикуватимуть те, що їм потрібно.

Сергій Таран, політичний експерт:

Насправді журналістика – це не просто звичайний бізнес, це суспільний бізнес і він має суспільну вагу. І тому в цій ділянці застосовуються дещо інші закони, ніж скажімо у виробництві машин чи у продажу пиріжків. Все, що сказано в ЗМІ має вагу для всього суспільства і тут є певні моральні закони, які є обов’язковими для кожного журналіста. Це передовсім журналістські стандарти, професійні, етичні, яких дотримуються в цивілізованих країнах. А ці стандарти якраз передбачають, що будь-який журналістський матеріал має супроводжуватися кількома точками зору. У політиці – це думка влади і опозиції. Відповідь Кисельова Тимошенко є лише коректною у тому сенсі, що він визнав, що не є професійним журналістом, а пропагандистом. Це його право. З точки зору професійності, то така відповідь некоректна. Кисельов мав би передовсім залишатися журналістом. Між тим він підтвердив, що на «Інтері» працюють певні політичні технології.

Березовець Тарас, політичний експерт:

За часів кампанії «Україна без Кучми» дії опозиції в Україні не показували, натомість показували у Росії, зокрема в програмі Кисельова»Итоги». Зараз ситуація повторюється навпаки. Тепер уже Кисельов є виразником думок українських олігархів, які за сумісництвом керують інформаційним простором, як це робить Валерій Хорошковський. Зрозуміло, що у будь-якій нормальній країні медіа зацікавлені у присутності в телеефірах опозиції. Після виборів Тимошенко не була жодного разу в програмах провідних телеканалів. А їй є що сказати, вона може професійно полемізувати з владою. Але влада не готова відповідати за свої дії, а опозицію не запрошують. Раніше Кисельов справляв вражененя людини, яка керується професійними принципами, то зараз він поводиться як чиновник від телебачення, який прислуховується передовсім до власників каналу.

Вікторія Сюмар, директор Інституту масової інформації:

Безумовно у демократичному світі позиція опозиції є важливим елементом і вона має бути представлена, якщо це медіа претендує на якийсь політичний баланс. Єдине, що, як на мене, українська опозиція мала б креативніше підходити у формулюванні своїх месиджів. Але це не означає, що опозиція немає бути в ефірі. Чи формулює свої позиції чітко влада? У нас взагалі побудований дискурс на рівні «сам дурак». Якщо говорити про конкретну суперечку Кисельова з опозицією, то я думаю, що сам ведучий мав би бути зацікавлений у присутності опозиціонерів, політиків першого ешелену. Ми уже маємо велику проблему з того, що не можемо спілкуватися з президентом і прем’єром країни, які не спілкуються з журналістами, не відповідають на запитання. Це не має робитися в політичних шоу, бо там своя специфіка. Влада має спілкуватися з журналістами на відкритих прес-еконференціях і звітувати за свою роботу. Зараз ми маємо якісь пояснення другорядних осіб про якісь там кроки, але не маємо прямого зв’язку з владою. Сподіваюся, що зникнення опозиції з ефіру не пов’язане з цим, але сьогодні ми можемо опинитися перед серйозною загрозою монополізації телепростору України взагалі. Нам не вдалося за останні 5 років ані створити суспільного мовлення, ані диверсифікувати систему власності медіа простору. Зараз основними власниками телеканалів є бізнесмени-політики. Тобто ті люди, які працюють в країні і залежні від влади або самі є владою. З іншого боку регулювати діяльність телеканалів має Нацрада з питань телерадіомовлення. Те, що там відбувається теж непокоїть. Цей орган зараз напівлегітимний, бо недоукомплектований. Ми знаємо, що очолюють Нацраду люди, які співпрацюють з Партією регіонів. Якщо призначать нових членів Нацради, то імовірно там будуть представники урядової команди. Таким чином ми матимемо державного регулятора роботи медіа нібито незалежною установою, але насправді ця установа політична залежна. І ці речі дуже непокоять і про ці загрози треба говорити. А відмова опозиції брати участь у програмі викликає зайві підозри у цьому контексті. Важливою тут є роль і самих журналістів. Вони мають виконувати професійно свою роботу, бути солідарними. Зараз виникли певні проблеми на телеканалі ТВІ і важливо, аби їх підтримали інші журналісти. Журналісти також мають пам’ятати, що їм платять зарплату не власники телеканалів, а український народ в першу чергу. Телеканали зараз прибуткові, там є реклама, і громадяни дивляться ці телеканали.

Color I Color II Color III Color IV Color V Color VI