Таку позицію голова MSC висловив під час спілкування з закордонними журналістами у вівторок, передає кореспондент Укрінформу.

Центральним завданням, звісно, є інструментами дипломатії не допустити війни, сказав Ішингер, який має 40-річний досвід дипломатичної служби.

Це означає, за його словами, окрім іншого, спроби за допомогою загрози санкцій змінити російські плани, наголошуючи, що ціна вжиття проти України військових заходів будь-якого ґатунку може бути занадто високою. Цьому має слугувати, зокрема, рішення федерального уряду підвищити військову присутність в країнах Балтії та Східній Європі.

«Ми хочемо і ми повинні не лише змінити розрахунки цивільних радників у Кремлі, але також плани російського Генштабу. Тому важливим є також те, щоб військові також робили свій внесок, я підкреслюю, з метою стримування», — заявив Ішингер. Політик назвав це «стратегією розумного стримування».

«Відводити очі та нічого не робити було б запрошенням для ведення війни», — додав він.

Ішингер особисто схиляється до думки, що «було б добре та правильно, якби Федеративна республіка Німеччина зробила б трохи більше, ніж поставила лише шоломи». Голова MSC вважає добрим і правильним, якби ФРН у своїх діях знаходилася всередині «конвою» союзників, а не позаду. Він назвав корисним, якби ФРН не «цілковито відокремлювала себе» він інших партнерів, але зробила свій внесок, «дещо більш вирішальний, ніж уже запропонований».

Німецький політик не виключив, що німецький уряд відгукнеться на нові запити з Києва.

Посилення оборонної міці України, з точки зору Ішингера, є важливою складовою. Це посилення, зауважив він, відбувалося протягом останніх років, і Німеччина, принаймні опосередковано, робила в це свій внесок, зокрема, фінансовою допомогою, що зробило можливим модернізувати українську армію і підвищити економічну силу.

П’ять тисяч шоломів, які були надані, не змінять баланс сил між арміями України та РФ, «але вирішальним є те, що в Москві підсилиться враження, що ЄС і НАТО в цьому питанні виступають єдиною силою», — підкреслив голова конференції.

Він також закликав не робити постачання зброї визначальним фактором відданості Німеччини НАТО та партнерству й солідарності з Україною. Німеччина, зауважив дипломат, зробила більше, ніж інші європейські партнери для України. І, врешті решт, у 2014-15 роках саме Німеччина, канцлер Ангела Меркель взяла на себе відповідальність за зупинку військового наступу, за нескінченні переговори з Путіним та підготовку Мінських домовленостей.

Говорячи про причини стриманої позиції Берліна в питанні надання зброї Києву, Ішингер назвав у якості можливої саме те, що Німеччина (разом з Францією) відіграє роль посередника в рамках Мінського процесу, тож «це може слугувати важливим аргументом, адже не можна становитися повністю на бік лише одної зі сторін».

Ішингер також торкнувся історичної відповідальності Німеччини та її «східної політики».

«У нас є особлива відповідальність за те, щоб Україна не стала знову полем війни», — підкреслив він. І назвав неправильним, як би німецька Східна політика звузилася би до того, щоб бути виключно «німецько-російською політикою». Фактом є те, що Україна та Білорусь втратили більше своїх жителів в роки Другої світової війни, ніж інші частини колишнього СРСР; Вермахт і СС не дійшли до Москви, але робили свої злочини на всій території України, зауважив дипломат.

Вольфганг Ішингер очолював Мюнхенську безпекову конференцію 14 років. За цей час щорічне зібрання політиків, бізнесменів і експертів у галузі оборони стало одним з провідних світових майданчиків для обміну думками з найгостріших безпекових питань.