На початку цього року уряд анонсував створення в Україні єдиної платформи відеоспостереження, яка міститиме понад півсотні тисяч відеокамер.

Ця ініціатива влади зумовила низку питань серед експертів і активістів про те, чи буде до цих записів жорстко обмежений доступ, яке програмне забезпечення застосовуватиметься для розбудови системи відеомоніторингу тощо.

Про це, а також про Реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Єдиний реєстр зброї, Електронний кабінет постраждалого для ветеранів та інші сервіси Міністерства внутрішніх справ у сфері цифровізації Укрінформ поговорив із заступником глави МВС Леонідом Тимченком.

— До скількох камер відеоспостереження наразі має доступ МВС, зокрема Нацполіція, і наскільки ефективно тепер працює ця система в Україні, на вашу думку?

— На сьогодні Нацполіція має доступ до майже 60 тисяч камер відеоспостереження, які розміщені на території України. Усі ці камери розподілені у різних структурах і об’єднані у різні системи регіонального і місцевого рівнів. На найвищому рівні камери об’єднані інтеграційною платформою Національної поліції.

У МВС планують об’єднати усі наявні рівні в один, який буде розміщений у міністерстві. До вказаної, верхньорівневої, платформи зможуть бути підʼєднані решта вже розгорнутих систем, що працюють тепер на території України. А їх на сьогодні вже понад 600.

— Деякі громадські діячі висловлюють побоювання щодо ймовірного серйозного перекосу в балансі права на приватність і безпеку щодо ініціативи уряду зі створення єдиної платформи відеоспостереження, яка міститиме понад 60 тисяч відеокамер. Наприклад, представник Центру демократії та верховенства права Ігор Розкладай вважає, що будь-яка надмірна концентрація цієї інформації є загрозою. Як ви можете це прокоментувати?

— Фахівці з інформаційної безпеки – і ми теж дотримуємося цієї думки – вважають, що має бути єдиний адміністратор. Тоді й адмініструвати легше, і легше визначити відповідального та впроваджувати єдині стандарти з інформаційної безпеки. Якщо стандартів немає, і якщо відповідальність розпорошена серед 600 адміністраторів наявних систем, то, звичайно, тоді вразливостей набагато більше.

Тому законопроєктом про єдину систему відеомоніторингу і передбачено впровадження єдиної системи, яка має бути об’єднана у Міністерстві внутрішніх справ. І МВС буде визначати права адміністраторів, терміни зберігання інформації, обсяги інформації, а також обов’язкове логування всіх доступів.

Співробітник зі свого автоматизованого робочого місця, яке дає змогу зайти і перевірити, наприклад, будь-який автомобіль, залишає свій «слід». І ми завжди маємо можливість подивитися, хто саме і з яких причин переглядав рух того чи іншого транспортного засобу або тієї чи іншої особи.

— Розкладай заявив, що є питання і до того, зокрема, якими будуть строки зберігання цих відеозаписів. Як ви можете відповісти на це питання?

— На сьогодні строки зберігання відео законодавством не передбачені. Але ми плануємо після того, як буде ухвалений відповідний законопроєкт, розробити рекомендації для різних структур, у яких буде прописано, скільки часу вони мають зберігати таку інформацію.

Є випадки, коли правоохоронці звертаються до адміністраторів тієї чи іншої системи, щоб отримати інформацію про рух транспорту або про дії певних осіб – можливих потерпілих або можливих злочинців. І адміністратор каже, що у них інформація взагалі не зберігається, що в них просто встановлена відеокамера. І це може бути або муляж, або виключно стрим, який постійно ведеться, але інформація не записується чи записується і зберігається, наприклад, тільки одну добу.

Ця доба минула, правоохоронці прийшли до адміністратора, кажуть, що їм потрібна інформація, а той відповідає, що ці дані у нього не зберігаються, бо інформація перезаписується через кожні 24 години.

Тому в цьому випадку будуть розроблені рекомендації щодо мінімальних термінів збереження даних, з урахуванням розуміння того, що це потребує значних капіталовкладень (зокрема, йдеться про вартість обладнання), щоб зберігати таку інформацію.

— Раніше ви казали, що потрібно встановити мінімальні терміни зберігання цих даних приватними структурами. Чи є розуміння того, яким має бути цей мінімум часу: тиждень, місяць, чи це питання ще опрацьовують?

— Це питання поки що не вирішене, але я думаю, що така інформація має зберігатися мінімум один місяць. Бажано, звичайно, щоб це було набагато довше. Якщо ми говоримо про розкриття злочинів, то такі дані мають зберігатися і до року.

— Програмним забезпеченням якої країни буде послуговуватися МВС для розбудови цієї системи відеомоніторингу?

— Ніхто однозначно не використовує програмне забезпечення та обладнання, яке виготовляють у РФ або має зв’язки з Росією. Так само ми не рекомендуємо послуговуватися ПЗ країн, які підтримують РФ. На сьогодні є достатньо продуктів від європейських, американських, українських виробників, якими можна послуговуватися, щоб розбудовувати ці системи.

Проте є й інша сторона цього питання. МВС – не  регулятор у цій сфері, тому ми не можемо забороняти використовувати певний програмний продукт.

Ми вже звернулися до Кабінету Міністрів України за роз’ясненням щодо встановлення єдиного регулятора, який буде визначати, яке саме програмне забезпечення точно не можна використовувати або яке рекомендовано використовувати.

— Як часто будуть перевіряти працівників, які мають відповідний доступ до системи відеомоніторингу, щодо можливого вчинення ними правопорушень? І наскільки ця перевірка буде детальною?

— Ми зараз можемо говорити лише про ті системи, які працюють у Нацполіції або у МВС. У нас вже напрацьований відповідний механізм: усі співробітники, які отримують доступ до такої інформації, підписують зобов’язання про нерозголошення. Вони відповідальні за можливе поширення цієї інформації не для службової мети.

Перевірку проводять щоденно, і вона є вибірковою. Один раз на місяць є відповідні огляди, інформацію щодо яких надають керівництву регіональних підрозділів та особовому складу – з приводу незаконного використання або використання не за незалежністю тієї чи іншої інформації з систем відеоспостереження.

Це – постійний процес, якщо ми говоримо про наші системи. Про системи, які використовуються не у МВС, ми наразі говорити не можемо.

— У ході реалізації проєкту з пошуку та ідентифікації осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, за кордоном в українців проводять забір зразків ДНК. Скільки людей уже надали свої ДНК-профілі у рамках цього проєкту?

— МВС, зокрема Секретаріат уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, співпрацює з Міжнародною комісією з питань зниклих безвісти (МКЗБ). Уперше можливість щодо відбору зразків у рідних зниклих безвісти, які пербувають за кордоном, була реалізована саме завдяки нашим колегам із МКЗБ.

Згодом ми забезпечували реалізацію процесу відбору ДНК-зразків за допомогою ДП «Документ» Державної міграційної служби, яке має філії на території Польщі, Чехії, Словаччини, Німеччини, Іспанії, Італії, а також у Туреччині.

Загалом можу зазначити, що за весь час сприяння МКЗБ у рамках цього проєкту Головне слідче управління Національної поліції отримало 751 ДНК-профіль, виведений із біологічного матеріалу, який був відібраний у громадян за кордоном. Із 751 опрацьованого ДНК-профілю було встановлено факт збігу у 107 родинах.

Тобто ми констатуємо, що 107 родин змогли встановити своїх рідних із тих тіл, які були невпізнаними на території України.

— Чи планується поширювати цей проєкт на інші держави?

— Плануємо впроваджувати його також у Швейцарії. Якщо буде така потреба, то ми розглядатимемо можливість відбору зразків ДНК і в інших країнах.

— Скільки людей загалом наразі перебуває у Реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин? Скільки з них – військові, скільки – цивільні і скільки там дітей?

— На сьогодні Реєстр містить інформацію про 55 тисяч осіб. Більшість із них – це військовослужбовці. Ця цифра є досить динамічною: коли місце перебування зниклих безвісти осіб встановлюють, у деяких випадках виявляється, що громадянин, наприклад, – у полоні. На жаль, встановлюємо і загиблих серед тих, кого вважали зниклими безвісти.

— На сайті МВС є електронний кабінет соціального захисту, який містить детальну інформацію про військового та його родину. Скільки працівників МВС, які є ветеранами, уже зареєстровані в цьому е-кабінеті?

— У системі Міністерства внутрішніх справ серед постраждалих є співробітники Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Національної поліції. Також є постраждалі й серед співробітників Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Упродовж чотирьох місяців роботи в цьому електронному кабінеті авторизувалися більше ніж 6 тисяч постраждалих та членів їхніх родин, із них 985 сформували свою потребу через супровідника.

Алгоритм дій щодо авторизації в е-кабінеті наші ветерани можуть отримати у соціального співробітника, який є в усіх регіональних підрозділах структур системи МВС.

Так, зокрема, у кожній військовій частині Національної гвардії є соціальний співробітник, відповідальний за спілкування з рідними постраждалих або зниклих безвісти і надання їм інформації про те, який соціальний пакет вони можуть отримати. Він пояснює, як авторизуватись в е-кабінеті й консультує з питань,що їх цікавлять.

Найбільш актуальними питаннями є отримання фінансових виплат, отримання статусу УБД, відновлення втрачених документів, надання довідок про поранення, подальше лікування та реабілітація.

— Чи планує МВС розширювати перелік послуг, доступних ветеранам у цьому е-кабінеті?

— Можливість займатися спортом є одним із елементів, який ми плануємо розширити в кабінеті соціального захисту. Наразі ми збираємо інформацію про всі спортивні об’єкти, які є в наших відомчих закладах вищої освіти. Також головні управління Нацполіції і Державної служби України з надзвичайних ситуацій мають свої спортзали і готові надавати ветеранам можливість проходити реабілітацію через спорт у цих установах.

Ми створили в цьому кабінеті інтерактивну мапу. Кожен постраждалий може зайти в е-кабінет, обрати регіон та побачити одразу на мапі, де є спортивні заклади на території регіону, в якому він перебуває. Ветеран має змогу обрати для себе необхідні умови і звернутися до відповідального співробітника та домовитися про проведення тренувань.

У картці такої установи має бути інформація про інклюзивність – тому що у нас є співробітники, які переміщуються на кріслах колісних, які мають вади зору. Ми всі ці елементи передбачаємо для того, щоб вони могли отримати кваліфіковану допомогу і проходити реабілітацію через спорт.

— Скільки транспортних засобів громадяни вже перереєстрували через «Дію»? Які транспортні засоби вони перереєстровують так найчастіше? І наскільки ця послуга, за вашими спостереженнями, є популярною серед українців?

— Ця функція стала доступною 20 грудня 2023 року. На сьогодні через «Дію» були перереєстровані 170 тисяч транспортних засобів. У цьому випадку ми можемо говорити, що 340 тисяч осіб вже не зверталися у сервісні центри, а зробили це онлайн.

Отож 170 тисяч успішно проведених операцій – це близько 12% від усіх операцій щодо перереєстрації транспортних засобів, які проводилися за весь період від початку запуску цієї послуги. Це насправді досить великий і суттєвий відсоток.

Ми плануємо збільшувати показник онлайн-перереєстрацій доти, доки не зможемо сказати, що ця послуга повністю автоматизована та у громадян відсутня необхідність спілкуватися з адміністраторами і відвідувати сервісні центри МВС.

— Скільки заяв на реєстрацію зброї українці вже подали до Єдиного реєстру зброї?

— На сьогодні до органів поліції подано 435 тисяч заяв на отримання різних видів дозвільних документів на зброю. Частина з них подається через Єдине вікно громадянина.

Коли ми запроваджували роботу Реєстру в червні 2023 року, говорили про те, що він повноцінно запрацює через три роки.

Наприклад, кожен громадянин, який продовжив дію свого дозволу до запуску Реєстру, отримав паперову книжечку, що діятиме три роки. Тобто три роки він не звертатиметься до органів поліції, бо в нього не буде такої необхідності. Відповідно до ЄРЗ оновлена інформація щодо цієї особи надійде тоді, коли вона прийде до правоохоронців, щоб продовжити свій дозвіл.

Отже, останній паперовий дозвіл втратить чинність через три роки після запуску реєстру, тобто в червні 2026 року. Коли це станеться, тоді ЄРЗ буде наповненим на 100%.

Коли Єдиний реєстр зброї запрацює повністю, більшість відповідних процесів перейдуть в онлайн-режим, і власники зброї зможуть працювати виключно через Єдине вікно для громадянина.

— Які новинки у сфері цифровізації своїх сервісів готує МВС?

— Плануємо новації щодо замовлення та видання довідок про наявність / відсутність судимості в особи. Тепер таку послугу можна замовити й отримати онлайн через «Дію» або через Єдине вікно для громадян.

У перспективі МВС планує створити сервіс із замовлення та адресного доставляння довідок про наявність / відсутність судимості, які потребують апостилювання. Наша мета – створення для людей можливості отримувати послуги онлайн і не звертатись безпосередньо до підрозділів системи МВС.

Крім того, до кінця поточного року ми плануємо завершити розгортання проєкту надання екстреної допомоги населенню за єдиним номером 112 на території всієї країни. Тепер тривають роботи для запуску південного макрорегіонального центру в Одесі, який покриватиме Одеську, Кіровоградську, Миколаївську, Херсонську області, а в перспективі і Крим.

— Дякую за розмову.

Марія Гончар, Київ

Фото Руслана Канюки