Питання внутрішньо переміщених осіб, зокрема забезпечення їх тимчасовим житлом, надання виплат та допомога у працевлаштуванні, залишається одним із пріоритетних для Української держави під час воєнного стану. Укрінформ поспілкувався з першим заступником голови Комітету Верховної Ради з питань прав людини, членом тимчасової спеціальної групи з питань захисту прав внутрішньо переміщених осіб, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій, нацменшин і міжнаціональних відносин, співголовою громадської організації «ВПО України» Максимом Ткаченком про надання вимушеним переселенцям житла, ефективність державних іпотечних програм для ВПО, інвентаризацію об’єктів для їхнього тимчасового проживання, а також про важливість законопроєкту щодо збереження виплат допомоги на проживання для цієї категорії населення.

ЗА РІК ПЛАНУЄМО НАДАТИ ТИМЧАСОВЕ ЖИТЛО ДЛЯ 200 ТИСЯЧ ВПО

— Нещодавно відбулося засідання Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради із захисту прав внутрішніх переселенців, на якому були присутні урядовці. Зазначається, що ТСК визнала роботу профільних урядових структур недостатньою. З якими, на вашу думку, завданнями не впоралися профільні держустанови?

— Дійсно, не так давно було засідання, де зібралися і народні депутати України, і представники Кабміну. Головне питання, яке ми обговорювали на цьому засіданні, – відсутність житла для внутрішньо переміщених осіб. І саме з цим завданням, на нашу думку, не впоралася держава.

Ми зробили такі висновки з того, що наразі держава не напрацювала чітку програму для забезпечення житлом ВПО, хоч тимчасовим, хоч постійним. 

Поки що 46 тис. осіб, а це менш ніж один відсоток від офіційно зареєстрованих ВПО, отримали від держави тимчасове житло за майже два роки повномасштабного вторгнення Росії на територію України. Хочу ще раз наголосити, що таких осіб менш ніж один відсоток. Ця статистика є дуже невтішною. Через брак підтримки від держави ВПО вимушені платити шалені гроші за оренду житла, значна частина ВПО змушена повертатись у свої домівки на тимчасово окупованих територіях, а деякі громадяни повертаються чи досі живуть у прифронтових містах, які перебувають під щоденними обстрілами, адже не мають фінансової можливості переїхати в більш безпечні регіони України.

Днями ми з ГО «ВПО України» відвідали Дніпропетровщину, побували у родини ВПО, яка 8 років тому змушена була переїхати з Попасної. Вони вже багато років не живуть в рідному місті, але залишаються в Україні, вірять в нашу країну, чекають на нашу перемогу, на відбудову, чекають на повернення додому. І таких людей дуже багато, а держава змогла надати тимчасове житло мізерній кількості родин. Тому ми і запросили урядовців, дотичних до цих питань осіб, щоб разом знайти можливі шляхи розв’язання цієї проблеми. Також ми як парламентарії, як члени тимчасової спеціальної комісії готові максимально доєднатися до цього процесу не лише на словах, а й діями. В рамках нашої ТСК створена робоча група з розв’язання житлової проблеми ВПО. Ми плануємо розробити Стратегію забезпечення житлом ВПО та створення фондів тимчасового житла для ВПО, а також долучитися до проведення системного аудиту та інвентаризувати усі потенційно придатні для проживання приміщення в Україні, залучати до цього наших міжнародних партнерів. 

Водночас на засіданні наша спеціальна парламентська комісія звернулася до уряду з пропозицією автоматично продовжити виплати допомоги на проживання для переселенців.

— Які заходи парламентарі доручили виконати урядовцям? 

— Разом з представниками Кабінету Міністрів, профільних міністерств ми маємо створити мапу об’єктів, які придатні до заселення в них внутрішньо переміщених осіб. 

Хочу зазначити, що наразі немає громад, де б не було багато переселенців. Всюди, від маленької громади, села до великого міста чи обласного центру, живе велика кількість внутрішньо переміщених осіб. Тому маємо інвентаризувати такі об’єкти по всій Україні. 

Також щодо кожного з об’єктів потрібно встановити стан використання, ступінь готовності, вартість приведення об’єктів до належного стану та розділити їх за категоріями: перші – які готові до заселення людей вже тепер. Об’єкти другої категорії потребують незначного ремонту, але в них через кілька тижнів-місяців уже можуть переїхати ВПО. До третьої категорії належать об’єкти, які потрібно добудовувати, перебудовувати й облаштовувати. Розраховуємо, що в останні родини ВПО зможуть заїхати максимум через рік. 

Тобто першочергове завдання політиків, очільників урядових структур та державних компаній – провести інвентаризацію будівель, приміщень в усіх регіонах України, які підпадають під сферу їхньої відповідальності, і створити своєрідну мапу таких об’єктів. Одразу після завершення цього етапу займемося поселенням внутрішньо переміщених осіб у їхнє нове тимчасове житло, а також будемо ремонтувати та добудовувати інші групи об’єктів.

— Під які критерії має підпадати приміщення, щоб його визнали придатним для проживання ВПО?

— Варто зауважити, що серед будівель, які держава планує виділити для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, – гуртожитки, санаторії, бази відпочинку, а також дитячі табори, які наразі не готові приймати через певні обставини наших дітей, саме тому ми готові віддати ці табори для родин внутрішньо переміщених осіб. Також важливо, щоб неподалік цих об’єктів була розвинена інфраструктура: магазини, зупинки громадського транспорту, місця для прогулянок, школи, дитячі садочки і так далі. Ми прагнемо, щоб умови для проживання людей були комфортними, проте, на жаль, не в багатьох таких об’єктах люди матимуть особистий душ або кухню. Та ми робитимемо усе можливе, щоб кімнати були затишними й охайними, були наповнені усім необхідним. У роботі над цим питанням маємо намір залучити ради ВПО по всій країні. Хочемо почути від них, чого саме вони як внутрішньо переміщені особи потребують у місцях проживання.

Після інвентаризації, щонайменше, будуть потрібні меблі, побутова техніка, сантехніка, мінімальні косметичні ремонти. Також було б добре облаштувати дитячі кімнати, зони відпочинку для дорослих. На це все потрібні немалі кошти, тому дуже сподіваємось, що нам вдасться залучити міжнародних партнерів, інвесторів, іноземні та українські волонтерські організації, громадські організації. 

Ми хочемо надати цим людям, цим родинам відчуття комфорту, щоб вони почували себе в безпеці, хоча б трішечки почували себе як вдома. Але ми з вами розуміємо, що так, як удома, не буде ніде. 

— Чи можемо вже говорити про відому наразі кількість таких приміщень?

— За нашою інформацією, кількість таких об’єктів – не менш ніж тисяча по всій країні, але про точну чисельність зможемо поінформувати лише після закінчення процесу інвентаризації.

— Яку кількість осіб можна розмістити у таких об’єктах по усій території України?

— Ми вже поставили собі мету на 2024 рік. Якщо за цей період роботи нашої тимчасової спеціальної комісії ми зможемо розмістити ще як мінімум 150–200 тис. осіб, то це буде нашою особистою перемогою. Прагнемо більше і будемо робити усе, що в наших силах, адже питання ВПО так само важливе, як і питання надання зброї. Українці – це невгамовна сила волі та надзвичайна внутрішня сила. Саме тепер, у складний час, наш обов’язок як держави і як громадян – підтримати одне одного, відчути силу нашого єднання і поділитися натхненням, яке робить нас непереможними разом.

— Коли можна очікувати готову мапу об’єктів, потенційно придатних для проживання ВПО в Україні?

— Думаю, що до кінця квітня в нас уже буде готова перша версія цієї мапи.

НЕОБХІДНО ПРОДОВЖИТИ ВИПЛАТИ ДЛЯ УСІХ КАТЕГОРІЙ ВПО, АДЖЕ ЦЕ Є ДОПОМОГОЮ У СТАРТІ НОВОГО ЖИТТЯ

— Нещодавно уряд ухвалив рішення про те, що з 1 березня допомогу на проживання отримуватимуть лише найбільш вразливі категорії переселенців. Водночас до Верховної Ради було подано законопроєкт, що передбачає збереження виплат на проживання ВПО. Яка подальша доля цього законопроєкту? Чи зможуть народні депутати через його ухвалення змінити рішення Кабміну?

— Члени нашої ТСК зареєстрували у Верховній Раді законопроєкт (№10382) щодо виплати допомоги на проживання з урахуванням оцінювання задоволення потреб та ступеня інтеграції внутрішньо переміщеної особи за місцем її фактичного проживання. Простими словами, він стосується продовження виплат допомоги на проживання ВПО. На нашу думку, ця допомога не може бути припинена до завершення воєнного стану та інтеграції переселенців до нових громад, якщо у ВПО немає житла, майна та нормальних доходів на підконтрольній території України. 

Варто зауважити, що наразі лише половина від загальної кількості зареєстрованих ВПО, а саме близько 2,6 млн осіб отримують щомісячну допомогу на проживання. 

Нещодавно уряд ухвалив рішення про те, щоб продовжити ще на місяць виплати усім категоріям ВПО до 1 березня. Наша команда теж доклала до цього багато зусиль. Ми віримо, що вдасться зробити так, що 80% людей, які сьогодні отримують ці компенсації, з 1 березня будуть і надалі їх отримувати.

Закон України, який ухвалюють народні депутати, є набагато вагомішим за постанову Кабміну, тому ми працюватимемо над тим, щоб цю ініціативу підтримали усі парламентські фракції. 

— Що саме передбачає проєкт закону?

— Проєкт закону щодо збереження виплат допомоги на проживання для внутрішніх переселенців, який зареєструвала наша ТСК для захисту ВПО, передбачає продовження виплат у розмірах 3000 гривень для осіб з інвалідністю та дітей, 2000 гривень – для інших осіб. Ми запропонували, щоб виплати здійснювали до закінчення воєнного стану або до досягнення належного рівня інтеграції ВПО в нових громадах. 

Також у документі ми визначили чіткі умови, за яких може бути відмовлено у виплаті щомісячної допомоги або припинено її. Серед таких умов – повернення ВПО додому, на тимчасово окуповану територію або в зону бойових дій, виїзд за кордон без поважних причин, наявність житла більш ніж 25 кв. м на сім’ю або від 13,65 кв. м на особу. Водночас передбачено, що не будуть отримувати щомісячні виплати ті особи, які вже отримали допомогу від держави, а саме взяли участь у програмі «єОселя», отримали компенсацію за знищене або пошкоджене житло в рамках програми «єВідновлення». Також компенсацію не отримуватимуть особи, які мають досить високу та стабільну заробітну плату, а саме якщо середньомісячний дохід становить більш ніж 14200 гривень на особу. Передбачено, що якщо громадянин придбав авто чи інше рухоме, нерухоме майно вартістю, що вища від встановленої межі, або утримує більше від певної суми на депозитному рахунку, то він також не може претендувати на отримання грошової компенсації від держави.

Чому важливо продовжити ці виплати до завершення воєнного стану? Тому, що це не лише допомога внутрішнім переселенцям, це наша вдячність тим, хто, попри усі складнощі та виклики, вірить у перемогу України. Перед нами стоїть завдання – забезпечити, щоб кожен переселенець відчував себе не просто частиною нашого суспільства, але й активним його учасником. Інтеграція потребує часу, і виплати – це допомога у старті нового життя.

— Коли очікується розгляд законопроєкту в залі парламенту?

— Ми з колегами чекали рішення уряду щодо вже згаданої постанови, а саме того, якою вона буде у фінальному варіанті. Після її оприлюднення наша ТСК зрозуміла, що цей законопроєкт необхідно виносити на розгляд парламенту, поширювати серед інших народних депутатів, залучатися підтримкою суспільства. Я дуже вірю, що український парламент у лютому проголосує за нашу законодавчу ініціативу хоча б у першому читанні. Звісно, потім у проєкт закону будуть вносити поправки та пропозиції до другого читання. Якщо нам усе вдасться і ми знайдемо у Раді однодумців у цьому питанні, то тоді, сподіваюсь, до кінця березня ухвалимо цей документ у цілому.

ДЕРЖАВА НЕ ТОЛЕРУВАТИМЕ БЕЗРОБІТТЯ СЕРЕД ВПО

— За даними голови ТСК із захисту ВПО Павла Фролова, щомісячну допомогу на проживання отримують загалом 2,59 млн внутрішніх переселенців. Серед них: 49% (або 1,25 млн) громадян є працездатними особами; 25% (або 636 тис.) – пенсіонерами; 22% (або 565 тис.) – дітей до 18 років; 5% (або 134 тис.) – особами з інвалідністю. Чи є доречним продовження соціальних виплат саме для працездатного населення? Можливо, саме їх держава має мотивувати офіційно працевлаштуватись і так робити свій внесок в економіку країни?

— Зі свого боку я як переселенець до кінця буду стояти на захисті прав своїх земляків, усіх ВПО та вимагати продовження виплат усім категоріям переселенців. Дві чи три тисячі гривень – це доволі малі кошти для сьогоденних реалій, проте навіть вони відіграють велику роль для внутрішньо переміщених осіб, які були змушені залишити свої домівки та поїхати в інші регіони України в пошуках безпеки.

Проте хочу повернутись до вже згаданої постанови Кабміну. В ній чітко наголошується, що працездатні особи мають працювати, і ми повністю погоджуємось з цією тезою. Проте держава повинна стимулювати ВПО офіційно працевлаштовуватись, допомагати у пошуках роботи та в інших питаннях. Ми кожного місяця намагаємося зустрічатися з представниками регіональних центрів зайнятості, обговорюємо з ними ситуацію щодо рівня працевлаштування ВПО в регіонах. На жаль, ситуація у більшості регіонів є невтішною, чоловіки переховуються від військкоматів, а жінки не працевлаштовуються через відсутність безпечних умов для своїх дітей, поки вони перебувають на роботі, бракує місць у дитсадках та школах. У таких випадках ми розповідаємо жінкам про державну програму «Соціальна няня», яка дає змогу знайти няню для дітей внутрішньо переміщених осіб на безкоштовній основі. Багато з них наголошують на тому, що програма є недостатньо ефективною, адже навіть за великі гроші наразі важко знайти няню для дитини. Згідно з нашими спостереженнями, дев’ять з десяти матерів дуже скептично ставляться до цієї ідеї. Водночас, за словами наших громадян, більшість державних програм не є ефективними. Отже, щоб жінки працевлаштувались, держава має створити належні умови для забезпечення безпеки їхніх дітей, а саме має відкривати нові дитячі садочки та школи, в яких будуть наявні укриття належного рівня, розвивати та популяризувати проєкт «Соціальна няня» і так далі.

Ми як держава розуміємо ситуацію ВПО, проте не будемо толерувати безробіття серед цієї категорії населення. Ми закликаємо ВПО працевлаштуватися, адаптуватися до нових реалій та нового місця проживання. Втім, ми є прихильниками того, щоб навіть працевлаштовані переселенці отримували грошову допомогу від держави.

ПИТАННЯ ВПО ТАК САМО ВАЖЛИВЕ, ЯК І ПИТАННЯ НАДАННЯ УКРАЇНІ ЗБРОЇ

— Зазначається, що в рамках ТСК для захисту ВПО також створена робоча група, яка буде займатися залученням міжнародних організацій та інвесторів для швидкого розв’язання житлового питання ВПО. Як Україні залучити ще більше міжнародних партнерів та переконати їх, що питання допомоги ВПО також є одним з пріоритетів?

— Залучення фінансів міжнародних партнерів до тих ініціатив, що стосуються ВПО, наразі є надзвичайно складним, але важливим завданням. Над цим також працюють Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України та його очільниця віцепрем’єр-міністр Ірина Верещук. Як ми знаємо, пані Ірина нещодавно змогла залучити від Німеччини 41,2 млн євро на реально дієву та ефективну програму щодо надання ВПО державних кредитів за програмою Держмолодьжитло. Ця програма, певною мірою, також є одним із шляхів розв’язання проблем внутрішньо переміщених осіб із житлом. Завдяки цій програмі родина ВПО може взяти іпотеку з невеликим відсотком на квартиру в новому місці свого проживання. Ця програма – найбільш ефективна та дієва серед усіх інших програм, які наразі є в державі. Можемо з упевненістю говорити про те, що програма «єОселя» не ефективна для переселенців, адже її умови є непідйомними для ВПО. За нашими даними, із 6000 осіб, які взяли участь у програмі, лише 65–70 осіб, які є внутрішньо переміщеними, змогли придбати квартиру. Це дуже малий показник ефективності програми саме для такої категорії громадян. Відповідно програма іпотечного кредитування від Держмолодьжитло, яку підтримують німецькі партнери, дійсно показала свою ефективність, адже умови цієї програми є підйомними для переселенців, які тільки починають нову сторінку свого життя. Ми вдячні Міністерству за роботу і Німеччині за фінансову підтримку, проте 41,2 млн євро – досить незначна сума в розрізі розв’язання проблеми житла для ВПО. Тому ми просимо постійно і пані Верещук, і Міністерство фінансів, і всіх дотичних до перемовин з іноземними партнерами, з іноземними банками, з донорами про те, щоб вести діалог з більшим колом країн та партнерів, заохочувати українських та міжнародних донорів залучати кошти у такі дієві та ефективні програми. Водночас хочу наголосити, що після створення мапи потенційно придатних об’єктів для тимчасового проживання ВПО потрібні будуть кошти на ремонтні роботи, меблі й так далі. Тому будемо працювати з міжнародними партнерами, вести перемовини на усіх можливих майданчиках для залучення фінансів, інвестицій у проєкти, що стосуються забезпечення переселенців тимчасовим або постійним житлом. Наразі необхідно говорити з міжнародними партнерами про те, що питання забезпечення наших громадян, які були вимушені залишити свої домівки через російську агресію, житлом, а також допомога їм у працевлаштуванні, у побудові нового життя є так само важливим, як і питання надання Україні зброї.

— Які конкретні кроки ви підтримуєте або пропонуєте для поліпшення умов проживання та інтеграції внутрішньо переміщених осіб у нових громадах?

— По-перше, необхідно продовжити виплату ВПО компенсацій на житло до кінця воєнного стану. Саме про це наш законопроєкт. Ми закликаємо продовжити виплати максимальній кількості переселенців. По-друге, потрібно терміново зробити інвентаризацію всього можливого майна держави, куди можемо тимчасово поселити переселенців. І варто, щоб ця інформація, наша майбутня карта таких об’єктів, була популяризована і у вільному інформаційному доступі, щоб люди могли дізнатися про таку можливість на сайтах обласних чи міських військової адміністрації, у ЦНАПі, в інших службах, вивчити усі доступні пропозиції, поїхати подивитися і скористатися цією пропозицією, заселитися в комфортне та затишне житло. 

По-третє, ми маємо далі шукати кошти для можливих кредитів на житло за програмою Держмолодьжитло, бо саме ця програма, яка передбачає іпотечне кредитування від держави під 3% річних з першим внеском у 3% від вартості житла, – це дуже приємна і посильна пропозиція для ВПО. 

По-четверте, необхідно шукати міжнародних інвесторів, шукати донорів, які готові будувати нове житло вже тепер для українців і, безумовно, для внутрішньо переміщених осіб. Варто також шукати кошти і продовжувати дуже правильну державну ініціативу «єВідновлення», регулярних компенсацій людям за зруйноване та пошкоджене житло, а також аналізувати можливість щодо підтвердження руйнацій або пошкодження житла на тимчасово окупованих територіях. 

НЕОБХІДНО УХВАЛИТИ ЗАКОНОПРОЄКТ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ І СВОБОД ВПО

— Чи є в планах народних депутатів створення інших ініціатив або законопроєктів, спрямованих на поліпшення умов життя внутрішньо переміщених осіб?

— Тепер готується великий, потужний фундаментальний законопроєкт про захист прав і свобод внутрішньо переміщених осіб. Документ розробляє Кабінет Міністрів України, а саме Міністерство реінтеграції тимчасово окупованих територій. Станом на зараз проєкт закону вже на етапі обговорення громадських організацій, експертів, зокрема в нас як у народних депутатів. Буде проходити цей документ, найімовірніше, через комітет з прав людини, до якого входимо я та інші співзасновники міжфракційного депутатського об’єднання ВПО України в парламенті, а також громадської організації «ВПО України». Усі члени нашої команди – переселенці, саме тому ми також відчували і відчуваємо ці проблеми на собі, проте тепер маємо змогу допомогти та обстоювати інтереси тих людей, які опинилися в такій ситуації, як і ми колись. Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну багато сфер суспільного життя зазнали змін, тож для розв’язання проблем мільйонів українців, переселенців потрібні нові рішення, нові комплексні підходи та активні дії. Саме тому необхідно ухвалити закон, який буде регламентувати механізми задоволення основних потреб ВПО, допомогу в розв’язанні їхніх питань із житлом, працевлаштуванням, інтеграцією в нові громади та нове життя. 

— З перших днів повномасштабного вторгнення ви заснували ГО «ВПО України». Розкажіть детальніше про діяльність ГО за ці два роки. 

— Від 1 березня 2022 року ми почали проводити перші зустрічі з нашими громадянами, які змушені були тікати від війни та шукати безпечного прихистку в різних регіонах України. Ми залучили до роботи нашої громадської організації, до допомоги нашим переселенцям близько 50 різних партнерів, фондів міжнародних і наших локальних, національних. За перший рік нашої роботи було проведено 290 зустрічей з внутрішньо переміщеними особами. Зокрема, 290 зустрічей – це 290 видач гуманітарної допомоги по всій країні, сотні тисяч ВПО отримали від нашої громадської організації таку допомогу. Близько 250 тис. звернень різних людей ми отримали за перший рік війни. Ми намагалися допомогти максимальній кількості осіб у розв’язанні їхніх проблем та допомогли знайти відповіді на питання, які їх цікавили чи турбували.

У 2023 році наша команда почала відкривати хаби «Всеукраїнські пункти об’єднання ГО ВПО України». Вже на сьогодні ми маємо такі хаби по всій країні, майже в усіх обласних центрах країни і ще в кількох невеликих містах, таких як Апостолове та Краснопавлівка, де ми на постійній основі щодня допомагаємо нашим переселенцям. Із 2023 року ми надаємо не лише гуманітарну допомогу, а також юридичну й допомогу в працевлаштуванні. Всі наші хаби ми називаємо недержавними ЦНАПами для внутрішньо переміщених осіб. 

Наша команда волонтерів невпинно працює щодня задля допомоги людям, адже знаємо з власного досвіду, який нелегкий шлях їм тепер доводиться проходити. Зокрема, 95% нашої команди також є переселенцями, тобто людьми, які самі проходили і проходять через проблематику ВПО, тому вони чітко розуміють, з чим звертаються до нас щодня люди, як їм допомогти, як їх заспокоїти, що їм порекомендувати і куди скерувати для розв’язання їхніх питань.

Наша громадська організація «ВПО України» та ми, її співзасновники, народні депутати, працюємо задля допомоги нашим громадянам, задля захисту їхніх прав і свобод у такий складний час. Ми розуміємо, що наші люди – найбільший та найцінніший ресурс нашої держави, тому будемо робити все, щоб його зберегти.

Марина Шикаренко, Київ

Фото Кирила Чуботіна