Ось як про це у своїх мемуарах згадував Вождь:

«Як відомо, Директорія вислала до Києва січових стрільців, а мене призначила комендантом міста й своїм представником до часу в’їзду в столицю…

Ніяких директив ані щодо загальної лінії політики, ані щодо маси заплутаних питань місцевого київського значення я не одержав. На мої настирливі запити з Києва до Вінниці, де в той час перебувала Директорія, я весь час одержував стереотипні відповіді: «Все, мовляв, буде налагоджене, коли Директорія переїде з Вінниці до Києва». (Коновалець Є. Причинки до історії української революції. – Прага: Накладом Проводу українських націоналістів, 1928).

На той час Євген Коновалець не бачив себе очільником столиці, оскільки вважав, що має зробити все можливе, щоб зупинити московських окупантів, які розв’язали нову війну проти України. Водночас в ультимативній формі вимагав від Винниченка і Петлюри припинити партійні чвари, перестати загравати із соціалістами і більшовиками, зосередитися на створенні професійної Армії, як гаранта незалежності України.

Щоб не допустити хаосу й анархії обговорювалося ідея запровадження військової диктатури у складі тріумвірату : Симон Петлюра, Євген Коновалець і Андрій Мельник.

Однак Директорія на цей крок не погодилася. Зрештою, Коновалець і Мельник не захотіли марнувати час на політиканство і вирушили на фронт.

Р.S. На будівлі міської ради столиці було б доцільно встановити меморіальну дошку на честь коменданта Києва Євгена Коновальця.

На фото Командир Осадного корпусу Січових Стрільців Армії УНР Євген Коновалець на параді військ Дієвої Армії УНР в Києві на Софійський площі,1919 р. січень, на задньому плані – полковник Андрій Мельник.

Богдан Червак

Fb

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства