Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди РФ за 8 березня.

1. «Волонтерсько-маскувальна динаміка СВО»
2. Чому Москва проти «проукраїнської» теми з Nord Stream
3. Російський танковий біатлон в українському прицілі
4. «Нові території» поза новою стратегією безпеки РФ

«Волонтерсько-маскувальна динаміка СВО»

Довгий час пальму першості з путінської брехні власному народу тримала його клятвена обіцянка не підвищувати пенсійний вік. У 2018-му він її порушив.

8 березня 2023 року виповнився рівно рік наступній, набагато кривавішій, ніж пенсійна, брехні Путіна. Тоді, на початку третього тижня війни в Україні, він обіцяв: «Підкреслю, у бойових діях не беруть участі і не братимуть участі солдати, які проходять строкову службу. Не проводитиметься і додатковий призов резервістів із запасу. У спецоперації беруть участь лише професійні військові, офіцери та контрактники, у нас достатньо сил та засобів, щоб вирішувати завдання силами професійної армії».

НАСПРАВДІ, не вистачило ані сил, ані засобів. У війні брали участь і строковики, і «контрактники», яких із поспіхом робили з тих же строковиків. Згодом було підвищено призовний вік і порушено питання про збільшення чисельності ЗС РФ до 1,5 млн осіб. Але й цього забракло.

21 вересня було оголошено мобілізацію, яку Путін назвав «частковою». На війну проти України зігнали близько 300 тисяч чоловіків – непрофесійних військових.

А 8 березня 2023 року Путін у відеозверненні вже окремо вітав жінок-військовослужбовиць та тих, чиїх родичів було відправлено воювати в Україну.

«Знаю, як щиро, часом самовіддано ви підтримуєте наших солдатів і офіцерів – і своїх близьких, і зовсім незнайомих хлопців: молитвою, теплими словами та добрими справами. Пишете листи, збираєте посилки з усім необхідним, плетете маскувальні сітки, йдете волонтерами до госпіталів…».

Цікаво, як за такої «волонтерсько-маскувальної» динаміки «СВО» звучатимуть путінські вітання жінкам наступного року? Він буде дякувати їм вже за: риття окопів, роботу в три зміни на заводах, працю регулювальницями на перехрестях чи вже за службу зенітницями на дахах?

Чому Москва проти «проукраїнської» теми з Nord Stream

Останнім часом західні ЗМІ регулярно видають «гарячі новини» на тему України. Нещодавно відзначився німецький таблоїд Bild, який розповів про нібито черговий «розкол» в середовищі військово-політичного керівництва України.

8 березня вже видання The New York Times із посиланням на неназваних представників американської розвідки повідомило, що газогін Nord Stream підірвала «група проукраїнськи налаштованих диверсантів».

Німецьке видання Die Zeit також знайшло «проукраїнський слід». Воно пише, що судно, з якого велися атаки на Nord Stream, дуже схоже, орендувала компанія, що належить українцям.

За інформацією видання, секретну операцію у морі проводила група із шести осіб: п’ятеро чоловіків та одна жінка. Група складалася з капітана, двох водолазів, їх двох помічників та лікаря, які доставили вибухівку на місце злочину та заклали її там. Чистий Голлівуд. 

НАСПРАВДІ, звинувачення України у диверсії на Nord Stream – необґрунтовані. Міністр оборони Олексій Резніков заявив, що це «не наші дії», а радник глави Офісу президента Михайло Подоляк написав, що «любить колекціонувати цікаві конспірологічні теорії про українську владу, проте вона не має жодного стосунку до казусу в Балтійському морі і не володіє інформацією про проукраїнські групи з підриву».

Публікації про вибухи на Nord Stream, навіть у Москві, назвали скоординованим вкидом: «явно, автори теракту хочуть відвернути увагу… Як мінімум країни – акціонери «потоків» та ООН повинні вимагати термінового прозорого розслідування за участі всіх, хто може пролити світло», – заявив прессекретар Кремля Пєсков.

Не підтвердив причетність українських диверсійних угруповань і офіційний Вашингтон.

Але цікавий інший аспект цієї «потокової» справи. Кремлю дуже не сподобалося саме словосполучення «проукраїнські диверсанти». Це відзначають усі, навіть, не Z-коментатори.

По-перше, через те, що більшість об’єктів російської критичної інфраструктури захищенні набагато слабше за Нордстрім. І всі це чудово усвідомлюють. А, по-друге, через те, що тема з підривом газогону від початку відпрацьовувалася пропагандою у руслі «війни Росії з усім Заходом».

Тому Москва й не підхопила «проукраїнську» тему й назвала її «вкидом».

Хоча, яка зрештою різниця: проукраїнський Захід чи прозахідні українці? Та й чому доля російського «Північного потоку» має бути кращою за долю української «Азовсталі»?

Російський танковий біатлон в українському прицілі

А поки під водою в Росії успіхів немає, вона шукає їх на землі. Принаймні, Міноборони РФ щодня випускає відповідні мотивуючі відеоролики. Цього разу був на тему «броня міцна і танки наші швидкі».

НАСПРАВДІ, з виживанням бронетехніки на полі бою у Шойгу все гаразд тільки в шоу на кшталт «танковий біатлон в Алабіно». Суворі бойові реалії України свідчать про інше.

Станом на 1 березня російська армія втратила майже 9500 одиниць військової техніки, повідомив OSINT-проєкт Oryx, який підраховує втрати виключно за опублікованими фото та відео.

До цього числа входить знищена, пошкоджена, кинута і захоплена техніка.

–    Загальні втрати окупантів — 9441 одиниця військової техніки, у тому числі 6007 було знищено та понад 2,7 тисячі захоплено ЗСУ.

–   Серед втрат: 1782 танки, 2135 БМП, 299 БТР, 349 установок самохідної артилерії, 178 РСЗВ, 2311 вантажівок та позашляховиків. Авіація втратила 75 літаків, 78 гелікоптерів та 187 безпілотників.

–   Понад 900 втрачених танків – це модифікації Т-72, понад 400 – Т-80, понад 50 – Т-90.

Втрати Росії в техніці майже в 9 разів перевищують сукупні втрати за обидві Чеченські та Грузинську війни. У першу Чеченську росармія втратила 767 одиниць техніки, у другу – 292. Під час восьмиденної війни в Грузії втрати Росії становили 92 одиниці техніки.

А що ж з поповненням?

РФ може за місяць виготовити 20 нових і модернізувати до 90 старих танків. The Economist зазначає, що в Росії існує тільки один танковий завод – «УралВагонЗавод», який випускає 20 машин на місяць і відновлює 8. Три інші заводи відновлюють приблизно 17 танків на місяць. У наступні кілька місяців почнуть працювати ще два ремонтні заводи. Таким чином, РФ незабаром зможе відновлювати максимум приблизно 90 старих машин на місяць. Але це все одно не покриє втрату приблизно 150 танків щомісяця, вважають аналітики Oryx. Окрім того, виробництво може підірвати дефіцит запчастин.

Загалом потреби збройних сил РФ у танках наразі перевищують виробництво у 10 разів.

Ось такий реальний російський танковий біатлон в українському прицілі.

«Нові території» поза новою стратегією безпеки РФ

І наостанок про ППО. Ще 7 березня Кремль коротко повідомив про зустріч Путіна з гауляйтером захопленої частини Запорізької області Балицьким. «Обговорили розвиток області, безпеку та статус добровольчого батальйону імені Судоплатова», – сухо підсумував Пєсков.

А вже 8 березня Балицький сказав, що у доповіді президенту РФ наголосив на посиленні ППО для захисту стратегічно важливих об’єктів регіону.

НАСПРАВДІ, той факт, що Балицький просить ППО в самого Путіна, а не в Шойгу, Герасимова  (і щобільше – це ретранслюють РИА Новости!), свідчить про те, що окупанти відчувають – скоро палатиме не тільки земля під ногами, а й небо над головою.

Проте порятунок потопельників – справа рук самих потопельників. Адже в Росії, на найвищому оборонному рівні вже обговорюється створення «приватних ППО».

Голова комітету Держдуми з оборони Картаполов (який нещодавно заявив, що «воюючі в Україні у складі російських військ добровольці, які дотримуються неонацистських поглядів, виправилися лише за фактом участі в війні»), цього разу запропонував корпораціям РФ самим закуповувати системи ППО для захисту своїх об’єктів.

За його словами, Міноборони РФ не зможе цього зробити, оскільки «зосереджене на прикритті важливих державних та військових об’єктів».

І навіть дав пораду: «Є досить недорогі засоби боротьби з БПЛА, які кожна корпорація, що себе поважає, може закупити і поставити на свої об’єкти».

З цього випливає, по-перше, що Росія фактично самоусунулася від виконання ключової функції, заради чого й існує будь-яка держава: забезпечення безпеки своїх громадян.

По-друге, за фактом визнається, що в РФ вже не існує системи ППО, як такої. І слова Картаполова (як і «Панцирі» на дахах) – визнання цього факту.

По-третє, словами людини, яка нещодавно очолювала «мозок мозку російської армії» (був начальником Головного оперативного управління Генштабу), з усією серйозністю запропоновано створити «клаптикову», а не централізовану систему ППО, якою має бути будь-яка система, тим паче протиповітряна.  

По-четверте, усе це свідчить про те, що саме такі «стратеги», як Картополов і планували свого часу захопити «Київ за три дні», що згодом призвело до «кроків доброї волі», «перегрупування» та інших «рішень щодо мінімізації жертв серед особового складу».

По-п’яте, стає абсолютно зрозумілим, чому це раптом Кадиров спочатку попросив у Путіна особисту ППО, а потім вирішив створити власну ПВК.

По-шосте (й найголовніше), зважаючи на все це, у Москві вже навіть не приховують, що путінський страх про «розпад Росії» може стати реальністю. Тому й з’являються власні ПВК та ППО, «територіальні загони самооборони» та ін.

Тобто, фактично, за допомогою таких заяв Картаполова, Кадирова та створення ПВК «Вагнер» (яка, фактично, є «державою в державі») вже подається сигнал усім: рятуйся, хто як може.

І Балицький з «новими територіями» в цю оновлену стратегію безпеки «історичної» Росії аж ніяк не вписується.  

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки