Те, що відбулося і відбувається нині — дуже наочне свідчення того, куди насправді привели обидві країни московський режим Путіна та його донецькі прихвосні… Коли Грищенко вихваляє демократичність Януковича на Заході, то це таке саме «піарство», як заяви про врегулювання ситуації в Москві довкола української бібліотеки.

Минулого тижня міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко у Верховній Раді заявив, що ситуація довкола Бібліотеки української літератури в Москві врегульована і працює в
«штатному режимі».

Об’єднання українців Росії відразу ж спростувало запевнення українського міністра щодо вирішення проблем довкола роботи бібліотеки. Бібліотека надалі перебуває під судовим слідством- вилучено техніку, книги, відключений Інтернет, а співробітників бібліотеки допитує міліція.

Що російська влада намагається довести переслідуваннями української громади в Росії, зокрема кримінальними переслідуваннями співробітників української бібліотеки? Заява пана Грищенка у ВР, це елементарна непоінформованість чи свідоме замовчування реальної ситуації?

Грищенко часто наголошує на бездіяльності попередньої влади на зовнішній арені попри те, що він сам працював в команді попередньої влади. Чи не є сьогоднішня ситуація довкола української бібліотеки у Москві результатом бездіяльності нинішньої влади і зокрема пана Грищенка ? І чому українська влада не реагує на це належним чином?

Коментарі експертів

Юрій Андрухович, письменник

Склалося так, що я саме жив у Москві в роки, коли тамтешні українці почали створювати свою бібліотеку. Це було у 1989 — 91рр., перед самим розпадом СРСР. Я часто приходив на збори Українського молодіжного клубу (як нині пам’ятаю -по четвергах), саме там і велася мова про започаткування бібліотеки і про перші успіхи у цій справі. Здається, до цього діла були ще причетні Товариство українців Москви «Славутич» і московська філія Народного Руху України. Тоді все це було дозволено і все абсолютно леґально. Наприклад, приїздив на запрошення московських українців блаженної пам’яті Юрко Покальчук і виступав з публічною лекцією про Бандеру, Шухевича, Лебедя, ОУН, УПА, Дивізію «Галичина». І ніхто навіть і не думав щось там забороняти, блокувати, когось обшукувати чи вилучати якісь книжки, газети, якийсь самвидав. Усе було красиво і по-людськи. Приходили росіяни — історики, журналісти, слухали з цікавістю, ставили запитання, спілкувалися.

Те, що відбулося і відбувається нині — дуже наочне свідчення того, куди насправді привели обидві країни московський режим Путіна та його донецькі (називати їх київськими не хочу) прихвосні. А привели вони нас до далекого минулого -часом усе це нагадує якісь 1970-ті роки, найглухішу брежнєвщину з андроповщиною. У кожному разі — глухі доперебудовні часи. Бо в перебудову за вилучення книжок громадянське суспільство так надавало би владі по руках, що вона й не позбиралася б. Хтось може згадати, коли у нас востаннє перетрушували бібліотеки? Я думаю, що не пізніше 1985-го. Ось у цьому й суть процесу -реставрація ідеологічно-репресивної машини. У нашій частині світу з приходом до влади Януковича виник новий Бермудський трикутник: Україна, Росія, Білорусь. Знову навіки разом?

Олександр Мотиль, професор політології в Радґерському університеті(США)

Тут мабуть дві причини. Перша- страх перед зростаючим екстремізмом в Росії. Неонацистські демонстрації в Москві, подальша боротьба в Чечні та в сусідніх районах, а також посилення нетолерантності самих росіян до нацменшин,- усе це тривожні знаки, які підривають стабільність та репутацію режиму. Друга причина-це святкування цього року 20-ї річниці незалежності України. Організована українська громада зможе будь-які неспрогнозовані лозунги висунути. А оскільки кожен українець- це бандерівець в очах Кремля, безпечніше поставити українців Росії на своє місце, показати їм, хто є хто.

Костянтин Грищенко останнім часом фактично став піарщиком Януковича, звідси логічно випливає, що Янукович не має зовнішньої політики. А коли не має зовнішньої політики, тоді навіщо міністр закордонних справ? Коли Грищенко вихваляє демократичність Януковича на Заході, то це таке саме «піарство», як заяви про врегулювання ситуації в Москві довкола української бібліотеки . Грищенко мав би мовчати з двох причин. По-перше, критикувати Ющенка-Грищенка нелогічно(Грищенко працював в команді Януковича). По-друге, вихваляти Януковича-Грищенка просто неможливо. Теперішній режим ще більше бездіяльний , ніж минула влада. Але ні логіка, ні правда , ані почуття моралі особливо не впливають на Януковича. Отже, чому Грищенко мав би інакше поводитися?