Якщо говорити про об’єднання на базі партії Яценюка, то треба пам’ятати, що цей політик під час президентської кампанії свій шанс втратив. Очевидно, що Партія регіонів хоче зробити з нього зручну опозицію…об’єднання вигідне передовсім Гриценку, Катеринчуку та Матвієнку, політичні сили яких відсутні на електоральній мапі України. Для них Яценюк, який має реальний рейтинг – є лише локомотивом, що протягне всіх їх до наступної Верховної Ради…

Українська народна партія розпочала переговори про об’єднання із «Нашою Україною», «За Україну!», Народним рухом України та іншими правими партіями.

Про об’єднання в одну політичну силу заявили й лідери партій «Фронт змін», «Громадянська позиція», Європейська партія України й «Собор».

Що стоїть за такими деклараціями -самозбереження на великій політичній сцені чи спроби консолідуватися у протистоянні хибним крокам влади? Чи здатні лідери цих партій поступитися власними амбіціями і на яких засадах можливе реальне об’єднання націонал-демократів?

Коментарі експертів

Олексій Гарань, професор політології

Ідея про об’єднання в цих політичних умовах є дуже доброю. Але оскільки ми про це чуємо з часів розколу РУХу, потім з часу створення «Нашої України», але реально маємо більше розколів і сварок, ніж єдності. Тому цей невідомо який за кількістю заклик сприймається уже несерйозно і як маловірогідний. Довкола чого вони хочуть об’єднатися цього разу? Об’єднуватися треба довкола принципів, позицій. А для цього потрібно, щоб політики відкинули свої амбіції і захищали передовсім принципи. Якщо говорити про об’єднання на базі партії Яценюка, то треба пам’ятати, що цей політик під час президентської кампанії свій шанс втратив. Він повівся, м’яко кажучи, непослідовно, змінивши свою геополітичну орієнтацію. Очевидно, що Партія регіонів хоче зробити з нього зручну опозицію. Питання, як до цього поставиться сам Яценюк? Ми знаємо, що в його партії є певні люди, які специфічно можуть поставитися до питання про об’єднання.

Я особисто не дуже вірю, що об’єднання націонал-демократів відбудеться, хоча якійсь спроби об’єднання будуть. Але знаючи амбіції, скажімо, Костенка та інших політиків вірогідність реального об’єднання дуже мала. Потрібна чистка команд, потрібні принципи, чітка позиція. А то всі говорять про корупцію, зловживання владою, але водночас деякі політики заграють з режимом і самі мають у своїх лавах корупціонерів. Від цього втрачається довіра і віра в політиків. Кожен з низ думає про те, що він особисто виграє. Одні собі думають, що завдяки формальному об’єднанню їм вдасться відкусити частину електорату в Тимошенко і пройти знову до парламенту. Дехто не хоче ходити на мітинги,коли там бере участь інша політична сила. Ми все це бачили і чули заяви ображених опозиціонерів, які воюють між собою. Якщо взяти, наприклад, Ющенка, який періодично робить якісь заяви, однак абсолютно непопулярний серед громадян і серед самих опозиціонерів. Аби повірити в реалістичність цієї чергової ідеї, потрібно продемонструвати радикально інший спосіб поведінки самим ініціаторам об’єднання.

Павло Булгак, політичний аналітик

Анонсоване об’єднання політичних сил Арсенія Яценюка, Анатолія Гриценка, Миколи Катеринчука та Анатолія Матвієнка — є малоймовірним з декількох причин.

Перша: це об’єднання вигідне передовсім Гриценку, Катеринчуку та Матвієнку політичні сили яких, будемо відверті, відсутні на електоральній мапі України. Для них Яценюк, який має реальний рейтинг – є лише локомотивом, що протягне всіх їх до наступної Верховної Ради, куди ці три політичні сили самостійно не пройдуть. Сподіваюся радники Яценюка це розуміють – жодних електоральних плюсів таке об’єднання не дасть.

Друга проблема – це висока ймовірність перетворення партії «Яценюка» на відвертий рупор боротьби з Юлією Тимошенко. Адже не секрет, що той же Матвієнко постійно виступає з жорсткою критикою БЮТ та особисто Тимошенко. І кращого доказу тези про те, що «Фронт змін» це лояльна опозиція, яка виконує роль спойлера БЮТ не знайдеш, особливо коли Матвієнко продовжить вести цю лінію вже від імені Арсенія Яценюка.

І нарешті постає запитання, чи володіє сам Арсеній Ясенюк об’єднавчим потенціалом. Адже якщо ми подивимося більш уважно до «Фронту змін» – то ми не побачимо там такого поняття як «команда Яценюка».

Всюди центром уваги є лише особисто лідер партії. І поступово починає складатися враження, що «Фронт змін» виростає в політичну силу вождистського типу. Об’єднанню можуть зашкодити в першу чергу гіперактивні лідерські амбіції самого Яценюка. До прикладу він досі не визначився, чи йти йому на мітинг опозиції 22 січня, в той час як решта політиків з опозиційного табору там будуть і вони спромоглися понизити власну планку амбіцій для того, щоб скоординуватися для проведення акції.

Сергій Грабовський, політичний аналітик

Можливо, нарешті хоч якесь об’єднання таки вдасться. Тішить те, що можуть утворитися національно-державницьке («Наша Україна», «За Україну», Українська народна партія) та національно-ліберальне (Яценюк, Гриценко, Катеринчук, Матвієнко) об’єднання. А великий сум викликає те, що значна частина лідерів тих партій, які наче вже об’єднуються, навіть не розуміють, що за ідеологію вони насправді сповідують. Добре буде, якщо такий об’єднавчий процес матиме хоч якісь позитивні результати: виборці побачать, що українські політики вміють не тільки сваритися між собою…

Ігор Лосєв, доцент Києво-Могилянської академії

Ідея про об’єднання націонал-демократів озвучується регулярно, тому окрім скепсису і посмішки нічого не викликає в рядових громадян. Але може на тисячу п’ятдесят шостий раз таки об’єднаються бодай би у боротьбі з нинішнім режимом. Упевнений, що об’єднання можливе зараз не на шляху кулуарних, позалаштункових переговорів, а в реальній боротьбі. Ось 22 січня в День Соборності планується акція громадян. Нехай ці люди, які говорять про об’єднання, прийдуть на ці акції разом і привезуть з собою якомога більше людей та публічно висловлять своє ставлення до нинішнього режиму і подій , які відбуваються в країні і з країною. З таких акцій якесь об’єднання може й розпочатися. Нехай ці політики продемонструють, що окрім їхніх особистих інтересів і власного політичного майбутнього їх ще цікавить доля країни. Тоді й побачимо їхні реальні наміри і плани.

Ігор Жданов, політичний аналітик

На мій погляд, до об’ єднавичих процесів опозиції мають спонукати такі фактори. По-перше, роз’єднана опозиція зручна для влади, з нею легше працювати і чинна нині українська влада зацікавлена якраз у цьому. Другий фактор пов’язаний із суспільним запитом на об’єднання помаранчевих команд. І третє, лідери опозиції розуміють, що на наступних парламентських виборах вони можуть пройти легше об’єднано. Це те, що спонукає до об’єднання. Але є і ризики в об’єднавчому процесі. Насамперед це амбіції лідерів опозиційних сил. Якщо ці амбіції вгамують, то консолідація відбудеться. Якщо ж ні, то про будь-яке об’єднання треба забути. Те, що зараз відбувається є лише процесом і жодним чином не є доконаним фактом. На це вказує той факт, що опозиційні сили навіть у День Соборності збираються на різних майданах. Яценюк зокрема заявив, що збирає людей окремо. Це, на мій погляд, навряд чи сприятиме консолідації. Якщо вже заявили про об’єднання, то треба забути про чвари і власні амбіції.

Цього вимагає суспільство і це в інтересах опозиціонерів також, якщо говорити про їхнє політичне майбутнє.

Андрій Курков, письменник

Чесно кажучи, мені слабо віриться в таке об’єднання. Кожен політик — лідер малої партії, навіть коли розуміє необхідність об’єднання, не забуває і про те, що без своєї партії він розчиниться і стане менш помітним. Тож амбіції завжди беруть верх, бо ці лідери,які задекларували об’єднання, вважають, що проблеми, які вимагають об’єднання політичних сил опозиції, тимчасові, а партії, хоч і малі, але вже витримали багато проблем і блокування.

На політичному ярмарку України кожен лідер — володар бренду чи брендику і вважає, що при об’єднанні опозиційних сил ціна його власного брендику впаде і потім він її вже не поновить, і не зможе торгуватись в наступних політичних торгах.

Алла Лазарева, журналіст-міжнародник

Важко спрогнозувати на що здатні лідери партій та наскільки великими є їхні особисті амбіції, але таке об’єднання очевидно на часі.

За результатами останніх президентських виборів Янукович набрав на 800 000 голосів менше, ніж у третьому турі 2004 року. Отже за часів помаранчевої влади його група підтримки не збільшилася. Мабуть що й нині, через події довкола Майдану підприємців, де брали участь багато східних українців, блакитний табір не збільшується. Владні позиції Партії регіонів забезпечує виключно розпорошеність опонентів.