Європейська інтеграція України є для ФРН важливим питанням, на чому неодноразово наголошували німецькі політики. Те, як просувається процес, які є успіхи та виклики, обговорювали цього тижня в Берліні на експертній конференції. Питань багато, на них відповідав і перший заступник Голови Верховної Ради України Олександр Корнієнко.

Під час перебування у Німеччині Перший віцеспікер також поспілкувався з кореспондентом Укрінформу та розповів про те, як Україна вибудовує контакти із закордонними партнерами під час війни, чи є від них тиск на Київ у питанні виборів, які «несподіванки» можуть чекати на нас у законодавчому процесі на шляху до ЄС, а також поділився думками, що робити з «біглими депутатами».

У НІМЕЧЧИНІ МАЄМО ПРАЦЮВАТИ З УСІМА СИЛАМИ, ЩО ПІДТРИМУЮТЬ УКРАЇНУ, І СУСПІЛЬСТВОМ У ЦІЛОМУ

— Пане Олександре, розкажіть, будь ласка, докладніше про мету Вашого візиту до Берліна.

— Візит планувався до того, як розпочала передвиборча кампанія, як стало відомо, що тут будуть перевибори. Тому плани були трохи інші, ми їх коригували на ходу.

Основний фокус – це конференція «Дороги до прогресу: Німецько-український діалог з питань верховенства права для вступу в ЄС», зустрічі з кількома нашими друзями, зокрема, з головою групи дружби в Бундестазі Робіном Вагенером. Ми говоримо з представниками експертних центрів, тих, хто впливає на формування політики.

Я б не сказав, що в нас виникли якісь нові теми, що ми в них «заходимо з нуля». Зараз це теми євроінтеграції, відкриття наступних кластерів, над чим ми працюємо в цьому році за головування Польщі. Від головування Данії ми також очікуємо позитивних рішень для України.

Це також комунікація щодо процесів усередині наших країн-партнерів, зокрема, в Німеччині, яка є однією з найважливіших країн у Євросоюзі. Нагадаю, що президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн представляє Німеччину, німецькі депутати є дуже численними та впливовими в Європарламенті. І звичайно, це одна з країн, яка найбільше з держав ЄС допомагає нам зараз, у тому числі зброєю, і є одним з найбільших контрибуторів у програмі Ukraine Facility Євросоюзу. Плюс ФРН досі підтримує на достатньо високому рівні більш ніж 1,1 млн українців, які змушені були шукати тут захисту від війни.

Тож нам треба зберігати наполегливу, стабільну роботу з Німеччиною, розуміючи, що тут ідуть свої політичні процеси, вибори. Ми маємо спрямовувати свої зусилля та продовжувати контакти з усіма «крилами», з усіма силами, які, звісно, підтримують Україну, а також працювати з німецьким суспільством – щоби воно краще розуміло, що відбувається, за що ми воюємо, які проблеми в нас зараз виникають, що ми робимо в питанні євроінтеграції, як ми намагаємося бути дуже швидкими та активними, але не міняти підходу, орієнтованого на досягнення, і показувати результати.

Обговорювалась тема повоєнних виборів і відновлення демократії. Це важлива тема. Колеги, представники ЦВК, громадянського суспільства озвучували в Берліні величезний масив викликів. Звичайно, ми в парламенті також знаємо всі ці виклики та теж будемо готові, як тільки безпекова ситуація буде сприяти. Але ми розуміємо, що для будь-яких передвиборчих процесів має закінчитися війна, має бути справедливий мир для України, тоді можемо переходити до планування та проведення всіх уже пропущених, на жаль, виборчих кампаній.

ПО ВИБОРАМ Є ПИТАННЯ, АЛЕ НЕМАЄ ТИСКУ

— Чи тиснуть на нас наші західні партнери в питанні виборів?

— Поки що ніхто від нас нічого не вимагає. Але запитань багато про це. Ми даємо свої відповіді. На конференції знову лунали питання про ймовірні вибори. Ми все роз’яснюємо.

Звичайно, є українське законодавство і всім, хто хоче орієнтуватися в цих питаннях, треба з ним ознайомитися в цій частині. Тому що Конституція, Закон про воєнний стан і Виборчий кодекс чітко регулюють питання президентських і парламентських виборів і, відповідно, легітимності цих інституцій та їх представників.

Є невеликі питання по місцевим виборам, але, я думаю, ми їх теж у цьому році вирішимо. Я думаю, навіть місцеві вибори під час війни не треба проводити.

У нас є думка суспільства щодо цього, ми її знаємо, що суспільство не підтримує цю ідею (проведення виборів – ред.). І врешті решт, тим, хто радить проводити вибори, треба просто поїхати в Україну, пожити тиждень під «Шахедами», коли 3-5 тривог на день у Києві та інших великих містах, обстріли постійні. Говорити в таких умовах про якусь демократичну кампанію просто немає підстав.

— Поясніть, будь ласка, про місцеві вибори…

— У нас не дуже зрозуміло, що робити з тим, що скоро строк повноважень органів місцевого самоврядування закінчиться, він чітко виписаний в Конституції – 5 років. Отже, в грудні 2025-го року у більшості голів громад і депутатів закінчиться мандат. Тут треба якесь невелике законодавче коригування, щоб вони могли й далі бути в повноваженнях, якщо військовий стан знову затягується і наприкінці 2025 року не буде можливості проводити вибори.

МІЖПАРЛАМЕНТСЬКІ ЗВ’ЯЗКИ ЗНАЧНО РОЗШИРИЛИСЯ ЗА ЧАС ВІЙНИ

— Німеччина стоїть на порозі власних виборів. Позачергових. Ми, зрозуміло, готові підтримувати контакти з усіма демократичними партіями…

— Ми завжди так працювали зі Сполученими Штатами, у Франції, в Європарламенті, скрізь. Ми цінуємо багатопартійну підтримку України і працюємо над тим, щоб така підтримка України зберігалась.

Усі сили у Німеччині, які не використовують проросійську риторику, так чи інакше заявили про підтримку. Більше того, їх представники в діючому уряді – якщо ми кажемо про Соціал-демократичну партію, «Зелених», Вільну демократичну партію – абсолютно віддані підтримці України. І з боку консервативного блоку – консерваторів, християнських демократів – є підтримка. Вони вносили резолюції, якими дуже серйозно в Бундестазі просували питання України.

Кого обере німецький народ – це його суверенне право, ми на це не можемо впливати. Наша справа, наша роль – підтримувати відносини з усіма партіями, які Україну підтримують. І цьому, в принципі, присвячена і моя діяльність тут під час візиту, і моїх колег, які тут часто бувають. Представники Бундестагу також часто бувають в українському парламенті. Це налагоджена вже роками співпраця, яка дуже-дуже непогано в нас відбувається.

— Чи можна назвати в принципі «нормальною» співпрацю на парламентському рівні під час війни?

— У нас за роки війни парламентська дипломатія значно розширилась, стало більше депутатів, які беруть участь у ній. Український парламент неодноразово ставав трибуною для виступів зарубіжних гостей найвищого рівня, зокрема, керівники європейських інституцій по кілька разів виступали, як-от пані Роберта Мецола і голова Євкрокомісії Урсула фон дер Ляєн. Представники німецького Бундестагу теж виступали. Це все нормальна робота.

Якщо казати про рівень і кількість закордонних комунікацій, зараз він у рази більше, ніж був до повномасштабного вторгнення. Раніше українські спікери не були учасниками спікерських самітів G7, а зараз це відбувається на постійній основі; ми не були учасниками таких високих зустрічей в Європарламенті, в різних абсолютно парламентах світу, а зараз – так. Наш Голова Верховної Ради був, здається, у більшості парламентів європейських країн, виступав у багатьох з них.

Так само в нас розширилася співпраця з країнами не Західного світу (це я більше за це відповідаю), і наша делегація в Міжпарламентському союзі за ці 3 роки провела вже більше 200 зустрічей, половина з них – високого рівня, з колегами абсолютно з усього світу.

Наша географія дуже розширяється, я неодноразово був в Африці, велика делегація працює з Латинською Америкою. Нещодавно в Києві відбувся перший міжпарламентський саміт з країнами Латинської Америки, участь у якому взяли представники більш ніж 10 країн.

Працюємо з парламентами Південно-Східної Азії, наприклад. Звичайно, це Європейський континент, звичайно G7, G20, парламенти великих країн. Відбувається співпраця з індійською стороною, з країнами, які географічно далекі від України, але які дуже важливі.

Тому я думаю, що через погану причину, але це дало поштовх нашій парламентській роботі.

— Скільки людей налічує група дружби з Німеччиною у Верховній Раді?

— Це одна з найбільших – 55 учасників.

СЕКТОРАЛЬНІ КЛАСТЕРИ МОЖУТЬ ВИКЛИКАТИ БАГАТО ДИСКУСІЙ

— Очільник такої групи в Бундестазі Робін Вагенер у своєму виступі на конференції сказав, що мріє, коли український депутат у Європарламенті буде вирішувати європейські справи. Ви теж маєте таку мрію?

— Ну звичайно!

За останні 3 роки, я думаю, це із розряду мрій вже переходить у розряд планів: як спланувати так, щоб це сталося в 2029 році, а не в парламенті 2034 року. Це вже від нас залежить з паном Вагнером, з Урсулою фон дер Ляєн, Робертою Мецолою, головою Європейської народної партії в ЄП Манфредом Вебером, із усією нашою коаліцією друзів.

Ми хотіли б, щоб за 5 років ми пройшли цей шлях і вже перейшли на етап ухвалення рішень країнами. Щоправда, є певна традиція, що країни вирішують після виборів. Це треба розуміти, і можливо нас це теж торкнеться.

Але я думаю, будемо працювати над тим, щоб ми могли якомога швидше стати членом Євросоюзу, тому що для України це насправді величезна цінність і це вибір людей, екзистенційний.

Ми також розуміємо, що без економічної співпраці, без інших ринків, яких дуже багато, до яких ми вже потроху долучаємось, як-от цифровий ринок, наприклад, нам буде важко розвивати економіку такими темпами, якими вона має розвиватися, коли будуть для цього безпекові умови, коли настане справедливий мир.

— Чи думаєте Ви, що законодавчий блок буде не дуже проблемним у процесі євроінтеграції?

— Ну я б так не сказав.

Коли з’являться ці 5 тисяч актів, почнуться різні дискусії щодо різних питань, щодо різних актів.

Законодавство Євросоюзу – широке, багато сфер охоплює. Не всім сферам буде легко із цими змінами погодитись. Це буде відбиватися також і на роботі парламенту.

Але якщо казати про Fundamentals (кластер «Основи процесу вступу до ЄС» – ред.), то ми достатньо глибоко вже просунулися, тому що багато реформ робили до того, як стали кандидатом. Частину цих реформ ми зробили під час отримання кандидатського статусу, зокрема, це судова реформа, яка продовжується, антикорупційна реформа, реформа медіа тощо.

Я думаю, що секторальні кластери будуть трохи більше дискусій викликати. Тому що це буде бити, так би мовити, по інтересах певних бізнесменів, певних великих бізнесменів, певних сильних галузей. Треба буде це комунікувати з українцями більш активно і більш жваво.

Ми закликаємо партнерів, я про це казав на конференції, спрямовувати більше зусиль на комунікацію. Тому що наразі це наша велика мрія, але коли люди дізнаються про якісь деталі цього, ентузіазм падає. Кількість тих, хто може бути більш обережним до вступу, буде зростати. Треба, щоб у нас не стало надто багато євроскептиків (які будуть, це нормально, вони в країнах ЄС, їх тут половина), щоб ми втримували цей поступ.

ЩОДО ДЕПУТАТІВ, ЯКІ ЗАЛИШИЛИ КРАЇНУ, МАЄМО ЛИШЕ ІНСТРУМЕНТ ЗАКЛИКУ

— Якщо ми вже заговорили про інтереси бізнесменів. Тут можуть бути також інтереси політиків, зокрема, депутатів… Ви нещодавно сказали, що 8,5% від складу Верховної Ради дев’ятого скликання, отримали підозри. Можете прокоментувати ситуацію?

— Це ж не я придумав. Це у звіті «Чесно». Просто вони написали, що було видано щонайменше 50 підозр, може й більше. Я просто на калькуляторі порахував, що це 8 з половиною відсотків. 

Ну дивіться, в таких випадках, напевно, шлях статистики не дуже правильний, тому що кожна підозра – це все одно випадок, який треба окремо розглядати. Десь це підозра за недостовірне декларування і потім людина відсудила це. Десь це державна зрада, в нас є, на жаль, такі кейси в цьому скликанні. Ну і там звичайно треба проводити компетентне повністю розслідування, доводити це до вироків і робити все для того, щоб наші нешановні колишні колеги понесли відповідальність. Десь це підозри по тим чи іншим корупційним справам – треба, щоб працювала антикорупційна система, Вищий антикорупційний суд виносив свій вирок.

Оця кількість підозр, вона, зокрема, і тому, що раніше, щоб видати підозру депутату, потрібна була низка голосувань. Це непросто було. Депутати далеко не завжди на це йшли. Зараз, коли ми зняли недоторканість, це робиться автоматично, без нашої участі, як зали.

— Як повернути в Україну народних обранців, які виїхали за кордон у незаконний спосіб?

— Тут вже точно правоохоронна система має працювати, бо у нас як президії Верховної Ради є тільки інструмент заклику: ми закликаємо всіх депутатів, до яких є питання правоохоронної системи, – де б вони не були, все-таки повернутися в Україну, дати необхідні відповіді, або принаймні вийти на зв’язок з правоохоронним.

Це негідна депутата поведінка.

— Це про яку кількість людей ми говоримо?

— Я скільки розумію, їх небагато, 2-3 зараз перебувають у розшуку.

— Ви нещодавно сказали, що для того, аби журналісти могли повернутися до роботи із сесійної зали, треба поставити куленепробивне скло в ложі. Коли все ж, за Вашим прогнозом, журналісти зможуть повернутися до нормальної роботи?

— Це залежить від безпекових умов, завжди це кажемо. Не ми їх встановлюємо. Щойно безпекові умови будуть дозволяти, всі можливості для журналістів будуть повертатися.

— І на завершення: щоби Ви хотіли сказати читачам?

— Ми завжди намагаємось, звертаючись до виборців, до читачів сказати: підтримуйте фронт, підтримуйте хлопців. Донатьте. Ми теж це робимо.

Цікавтеся євроінтеграцією, дивіться, як це, що це, знайомтесь із цим, тому що дійсно під цим прапором пройде далі дуже багато моментів нашого життя.

Нехай 2025 рік буде роком припинення війни із справедливим миром для України!

Ольга Танасійчук, Берлін