Голова Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Верховної Ради Олександр Мережко активно проводить переговори з представниками країн Глобального півдня по парламентській лінії. У жовтні 2023 року українська парламентська делегація з ним на чолі уперше відвідала Уругвай, де взяла участь у конференції Міжпарламентського союзу. 23-27 березня цього року в складі української делегації Олександр Мережко брав участь у засіданні 148-ої Асамблеї Міжпарламентського союзу, що проходила у Швейцарії.

Укрінформ запитав Олександра Мережка про особливості перемовин з представниками країн Глобального півдня.

ЗАЯВЛЯЮТЬ ПРО НЕЙТРАЛІТЕТ І ВОДНОЧАС ПРОВОДЯТЬ ВІЙСЬКОВІ НАВЧАННЯ З РОСІЄЮ

— У чому полягає складність переговорів з представниками держав Глобального півдня?

— Це дуже різні країни з різних регіонів. Успіх нашого спілкування з ними визначається такими чинниками, як геополітика, економіка, культура, історія. Якщо, наприклад, це невеличка країна, яка сподівається, що міжнародне право її захистить від можливої агресії, наприклад, з боку якогось сусіда, то така країна скоріше нас зрозуміє і підтримає, тому що тут є взаємна зацікавленість у дотриманні міжнародного правопорядку. Має вплив і політичний чинник, тому що є країни прозахідної орієнтації, які є демократичними. Такі держави більше нас підтримують, ніж авторитарні.

Важливий і економічний чинник. Якщо країна, наприклад, зацікавлена в підтриманні продовольчої безпеки, і вона веде активну торгівлю з Україною зерном та різними сільськогосподарськими продуктами, то вона теж більш схильна нас підтримувати.

Разом із тим, є країни, з якими справді складно, які займають проросійську позицію. Не тому що вони проросійські, а тому що хочуть отримати економічні зиски і від Сполучених Штатів, і від Росії. Росія використовує економіку як важіль впливу – вдається до підкупу чиновників, або представників уряду. Інколи РФ дає хабарі й фінансує навіть деякі політичні партії в країнах Глобального півдня, є й такі випадки.

Деякі країни проявляють, я би сказав, навіть таке блюзнірство, чи лицемірство. Офіційно вони заявляють про свій нейтралітет, нібито, але водночас проводять військові навчання з Росією, скуповують в РФ велику кількість енергоносіїв, добрив, або допомагають Росії обходити санкції.

— Можете назвати ці країни?

— Хотів би залишити це за дужками. Хоча це справді проблема. Чесно кажучи, мене дуже дратує, коли представники цих країн починають заявляти абстрактні речі: «ми за мир», «ми нейтральні», а ми ж розуміємо, що ця країна проводить військові навчання з Росією, і Росія фінансує політичну партію, яка знаходиться там при владі. Такий факт є, і на це треба зважати.

Є країни, з якими у нас взагалі, на жаль, немає комунікації. Я маю на увазі Індію. Ми намагалися зустрітися з представниками цієї держави, в тому числі в рамках Міжпарламентського союзу, але марно. Чомусь вони ухиляються, і займають доволі проросійську позицію, хоча формально декларують нейтралітет. Насправді Індія економічно дуже пов’язана з Росією, і на превеликий жаль, займає проросійську позицію. А це велика країна. Ми намагаємося встановити контакт з їхнім парламентом, але поки не дуже вдається. В мене таке враження, що вони ухиляються від таких зустрічей.

ПРЕДСТАВНИКІВ ДЕЯКИХ КРАЇН ВДАЄТЬСЯ ПЕРЕКОНАТИ

— А чи є успіхи на шляху переговорів з країнами Глобального півдня?

— Зрушення є. Ми звертаємо увагу і на великі, й на маленькі країни. Приємною несподіванкою стало Кабо Верде. Це невеличка країна, населенням близько півмільйона, але, з’ясувалося, що вони ініціювали створення групи дружби з Україною у своєму парламенті. До неї увійшли 8 парламентаріїв, а ми ще не встигли цього зробити, обов’язково зробимо. Але було дуже приємно відчути ініціативу з їхнього боку. Кожна країна, навіть маленька, має один голос у Генеральній асамблеї ООН. Тому важливо їх переконувати, щоб вони підтримували нас. Крім того, засади рівності для нас принципово важливі. По суті, всі країни є рівними, не залежно від розміру.

Ще є одна впливова африканська країна, не буду її називати, яка є доволі проросійською, але ми не один раз зустрічаємося з ними. І я бачу, що вони потрохи починають розуміти ситуацію. Вони бачать, що Росія не припиняє агресію, бачать наслідки, в тому числі для економіки своєї країни. Вони починають розуміти, що Росія свідомо руйнує продовольчу безпеку: ціни йдуть угору, і це впливає на політичну ситуацію. Тому, звичайно, вони вже починають інакше дивитися на війну.

Крім того, треба роз’яснювати. Ми намагаємося пояснювати очевидні речі, чому переговори або дипломатичне вирішення зараз неможливі з вини Росії. Тому що РФ у цьому не зацікавлена. Насправді це вирішується дуже просто – агресор має припинити агресію і вивести війська з окупованих територій.

Це могло би дати сигнал для початку перемовин. Але Росія цього не робить. Ми також намагаємося залучити країни Глобального півдня до участі у Глобальному саміті миру.

Тетяна Пасова, Київ

Фото: Павло Багмут, Укрінформ