Переговори між США, Україною та Росією, що відбулися 23–25 березня в Ер-Ріяді, у деяких експертів викликали сподівання на можливість встановлення  хоча б тимчасового 30-денного перемир’я. Проте ці очікування виявилися марними. Підсумкові заяви сторін лише підкреслили їхні принципові розбіжності, вкотре доводячи, що припинення вогню наразі залишається недосяжним.

Росія висунула умови, які не були відображені в українсько-американському комюніке (детальніше – за посиланням), а часткові домовленості щодо зменшення атак на енергетичну інфраструктуру та безпеки судноплавства в Чорному морі залишаються під питанням, зокрема, через відсутність механізмів контролю за виконанням.

Неоднозначність підсумків переговорів також підтвердила довгоочікувана (Україною) заява Дональда Трампа, який висловив припущення, що «можливо, Росія тягне час». Чи варто це зауваження розглядати як початок переосмислення Вашингтоном власної політики щодо Москви? Хотілося б сподіватися. Адже, попри прагнення Трампа продемонструвати прогрес у врегулюванні конфлікту, реальні результати зустрічі свідчать про протилежне: Путін не налаштований на поступки. Його стратегія — виграти час, зберегти простір для маневру та водночас сформувати інформаційний ґрунт, щоби у разі чого звинуватити в цьому Україну.

Формальності без гарантій

Зустрічі в Ер-Ріяді не завершилися підписанням жодного документа про перемир’я. Натомість було зроблено низку заяв, які часто суперечать одна одній, зазначає політолог Ігор Рейтерович у коментарі Укрінформу.

Щодо можливого перемир’я на морі навіть у російській версії заяви бракує конкретики. «Там чітко зазначено, що воно може набути чинності лише після виконання певних умов Росії — зокрема послаблення санкцій. Ці умови наразі не виконані, а Україна їх не визнавала. Тому реального перемир’я на морі немає», — пояснює експерт.

Ситуація з припиненням ударів по енергетичній інфраструктурі теж залишається невизначеною. Існують два списки об’єктів: один узгоджений Росією та США, інший — Україною та США. За інформацією Міненерго, Київ передав американській стороні перелік об’єктів електроенергетики, нафтогазового комплексу, атомної та вугільної промисловості, а також енергетичного машинобудування. Водночас у списку, запропонованому Москвою, відсутні об’єкти нафто- та газовидобування — саме ті, які останнім часом найбільше потерпають від російських атак.

«Ключова проблема — відсутність механізмів верифікації, моніторингу та відповідальності. Це означає, що перемир’я фактично не існує, — наголошує Рейтерович. — Ба більше, вже після оголошення про можливе припинення атак Росія завдала щонайменше восьми ударів по українській енергетичній інфраструктурі. У відповідь лунають звинувачення на адресу України, хоча, наприклад, удари по нафтопереробних заводах важко трактувати як атаки на енергетичні об’єкти — це різні речі».

У підсумку переговори дали лише протокол про наміри, без чітко визначених дат і зобов’язань. «Документ сформульований дуже обережно навіть з боку США: у ньому лише зазначено, що сторони «продовжать працювати» та «обговорюватимуть подальші кроки». Тож наразі все залежить виключно від доброї волі учасників переговорів — не більше», — додає політолог.

Політичний експерт Юрій Богданов зазначає: якщо сторони мають принципові розбіжності у фінальних документах і по-різному оцінюють результати перемовин, про реальне перемир’я не може йтися.

«Український та американський документи близькі за змістом, але російський варіант чітко демонструє небажання Москви йти на компроміс. Вона швидше імітує переговорний процес. Путін чекає, що обставини зміняться на його користь, тому публічно погоджується, але в реальності прагне звинуватити Україну у зриві домовленостей та домогтися послаблення санкційного тиску», — пояснює Богданов.

Україні слід зберігати свою позицію: інформувати міжнародну спільноту про російські злочини, дотримуватися відкритого і чесного переговорного процесу та наголошувати, що ключові розбіжності спричинені саме неприйнятними вимогами Росії. Це дозволить зберегти репутацію послідовного й відповідального гравця, а також виграти час для зміцнення своїх позицій.

Політолог і військовослужбовець Кирило Сазонов вважає, що фактично для України мало що змінилося.

«Щодо безпеки судноплавства в Чорному морі — це «ні про що». Торгові судна ходять, як і раніше, а військовим кораблям, як і було, заборонено виходити в море. Тріумфальний вихід Чорноморського флоту Росії далі Новоросійська так і залишився мрією», — зазначає він.

Щодо припинення ударів по енергетичній інфраструктурі, експерт додає: списки об’єктів подано, їх можуть затвердити, але це не означає, що Росія дотримуватиметься обмежень. Обстріли української території тривають.

Москва веде гру на затягування часу до осені-зими.

«Росія програЄ війну й переговори, опинившись у невигідній позиції. У неї дві основні ставки. Перша — що Україна не витримає тиску на фронті та зазнає поразки, що дозволить Кремлю диктувати свої умови Києву. Але цей сценарій не спрацює — ми не зламаємося. Друга ставка — що під інформаційним тиском Україна втратить стійкість, почне конфліктувати зі США.

Ідеальний сценарій для Кремля — щоб переговори зірвалися саме з ініціативи Києва. Москва тоді змогла б заявити: «Ми хотіли миру, Трамп теж, але цей войовничий Київ… Давайте разом тиснути на порушників спокою». Ми вже бачили цей сценарій і знаємо, як йому протистояти», — підсумовує Сазонов.

Успіх нашої дипломатії та «прозріння» Трампа

За словами дипломата Вадима Трюхана, зустріч у Ер-Ріяді стала справжнім успіхом української дипломатії. Однак цей успіх полягає не у формальних результатах, а у прихованих процесах, які відбулися під час переговорів.

«По-перше, жодних спільних документів не було оприлюднено. Це свідчить про те, що навіть наші американські партнери були шоковані вимогами, які висунула російська сторона. Водночас це також означає, що США не змогли нав’язати Україні неприйнятні умови, що є важливим дипломатичним досягненням», — зазначає Трюхан.

По-друге, росіяни порушили навіть ті домовленості, які самі ж анонсували. США оприлюднили дві односторонні заяви — одну щодо переговорів з Україною, іншу щодо контактів з Росією. Однак Москва навіть у межах цих заяв не дотрималася своїх зобов’язань.

«Трамп опинився у вкрай невигідному становищі, оскільки саме він публічно пообіцяв швидко припинити війну. Натомість виявилося, що Росія його просто використала. Він не міг цього не помітити, і це, безумовно, вплине на його подальше ставлення до Кремля», — підкреслює експерт.

По-третє, росіяни прислали на перемовини делегацію, яка складалася з другорядних осіб, не наділених повноваженнями щось вирішувати. Натомість Україна була представлена одним з ключових міністрів, наближеним до Президента, і фаховими дипломатами та профільними державними службовцями, які глибоко в деталях по порядку денному перемовин.

«Американці не могли не звернути увагу на цей факт. Відтак звинувачення у саботажі переговорів на адресу України звучати не можуть. А ось до Росії питань дедалі більше», — додає Трюхан.

Політолог Ігор Рейтерович вважає, що заява Трампа свідчить про початок його «прозріння» щодо справжніх намірів Москви.

«Як кажуть англійці, this is just the beginning (це тільки початок – Ред). Журналісти вже починають ставити Трампу незручні запитання: що він робитиме, якщо Росія продовжить затягувати процес? І навіть він змушений визнавати певні речі», — зазначає експерт.

Рейтерович припускає, що повне «прозріння» Трампа може зайняти кілька тижнів або місяців. Однак Москва спробує маніпулювати ситуацією і запропонувати певні поступки. Наприклад, часткове перемир’я на морі, яке, найімовірніше, запрацює.

«Для нас це не найкращий сценарій, адже морські коридори та енергетична інфраструктура зараз є більш вигідними Росії. Україна контролює Чорне море завдяки непрямим діям, а після завершення опалювального сезону Росія вже не може завдати нам критичних енергетичних ударів. Водночас українські атаки на російські нафтотермінали є дуже болючими для Кремля», — пояснює він.

Таким чином, Росія може запропонувати Трампу частковий компроміс, який не стосуватиметься наземних бойових дій. Але коли мова зайде про реальне перемир’я на фронті, Трамп буде змушений визнати, що Кремль не збирається припиняти війну на його умовах.

«Попри невигідність такого сценарію, Україна демонструє готовність до діалогу. Це важливий сигнал: ми йдемо на компроміс, хоча він більше вигідний Росії, але ми залишаємося відкритими до пошуку рішень. Це має стати ключовим меседжем у міжнародній комунікації», — наголошує Рейтерович.

Політичний експерт Вадим Денисенко вважає, що заява Трампа — головний наслідок зустрічі в Ер-Ріяді. Він нагадує, що президент США зробив ставку на ці переговори і певний час буде грати за російськими правилами.

«Але відсутність спільного прес-релізу за підсумками переговорів — позитивний знак. Це означає, що жодних реальних домовленостей не досягнуто, а санкції проти Росії залишаються в силі. Зустріч у Ер-Ріяді лише запустила переговорний процес, у якого майже немає шансів бути успішним», — пояснює експерт.

Якщо позиція Росії не зміниться, що є практично неможливим, залишиться два ключових питання: кого Трамп зробить винним у провалі переговорів і чи буде посилення санкцій проти Кремля.

«У будь-якому разі про швидке завершення війни говорити не доводиться. Росія продовжить свою гру, але її простір для маневру стрімко звужується», — підсумовує Денисенко.

Подальші дії Києва

Юрій Богданов наголошує, що головна стратегія України — мінімізація ризиків і збереження іміджу послідовного та відповідального гравця.

«Найголовніше зараз — зберігати холодний розум і дипломатичну витримку. Україна повинна твердо дотримуватися принципових позицій: жодних територіальних поступок, гарантування безпеки цивільного населення, повернення полонених і жорстке виконання умов перемир’я з чітким механізмом контролю».

Він також наголошує на необхідності системно покладати відповідальність на Росію за зрив будь-яких реальних домовленостей:

«М’яч має залишатися на російському боці. Україна разом із Європою повинна зробити все можливе, щоб санкційний тиск на РФ не послаблювався — особливо враховуючи нестабільність позиції адміністрації Трампа».

Ігор Рейтерович пропонує комплекс із п’яти ключових заходів:

• Послідовність у риториці. Україна має чітко заявляти, що виконує всі домовленості, а звинувачення з боку Росії є безпідставними.
• Документування порушень. Усі дії РФ потрібно ретельно фіксувати та висвітлювати як у медіа, так і в дипломатичних колах.
• Робота зі США. Необхідно обережно, але цілеспрямовано посилювати співпрацю з Вашингтоном, шукати нові контакти та пояснювати, що Росія вже вводить Трампа в оману — і зробить це знову. Україна має працювати з громадською думкою США, оскільки швидкість «прозріння» Трампа багато в чому залежить від наших дій.
• Європейський напрямок. Потрібно посилювати підтримку з Європи, розширювати формати взаємодії, розвивати ініціативу «коаліції охочих» і наполягати на посиленні тиску на Росію. Також через європейських партнерів варто передавати США чітке повідомлення: «Росія вас зрадить».
• Реалізм щодо війни. Українське суспільство має бути готовим до того, що навіть попри зростання шансів на перемир’я, це буде довгий процес.

«Нам потрібна чесна, відверта розмова з громадянами — без порожніх обіцянок, але з чітким баченням подальших кроків», — наголосив політолог.

Вадим Трюхан підкреслює, що Україна повинна й надалі гнути свою лінію, не ігноруючи жодної з ініціатив партнерів зі США. Водночас не варто погоджуватися на пропозиції, які суперечать національним інтересам.

«Паралельно слід нарощувати виробництво власної далекобійної зброї та активізувати зусилля з формування “коаліції охочих”, ініційованої нашими європейськими друзями», — резюмував дипломат.

Мирослав Ліскович. Київ