Замість того, щоб повністю заарештувати знерухомлені суверенні російські активи, члени G7, схоже, об’єдналися навколо “розблокування їхньої вартості”

Незабаром після другої річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого виповнилось два роки з моменту запровадження західними країнами безпрецедентного пакету санкцій проти РФ. Найсміливіший захід у цій ініціативі – іммобілізація резервів, які російський Центральний банк зберігав на Заході, був покликаний створити такий «шок і трепет» у російській фінансовій системі, який спонукав би Кремль переглянути своє вторгнення. Ця політика дійсно змусила Москву запровадити контроль за рухом капіталу, якого вона довго намагалася уникнути. Але вони слугували короткостроковій меті Москви і допомогли країні витримати початковий шок від санкцій і продовжувати фінансувати свою незаконну війну. Про це в огляді для сайту Atlantic Council пише заступник директора, старший науковий співробітник Центру геоекономіки Атлантичної ради К. Бойдена Грея Чарльз Лічфілд.

Архітектори початкового пакету санкцій були зосереджені на нагальних проблемах і менше думали про довгострокову перспективу. І все ж, напередодні похмурої дворічної річниці, те, що робити з заблокованими резервами, є одним з ключових питань, які обговорюють члени Групи семи (G7) та столиці-однодумці. Усі залучені уряди спочатку дотримувалися обережного підходу, вважаючи, що іммобілізація вже є ризиком з наслідками, які на той момент не можна було повністю оцінити. Ситуація змінилася, коли адміністрація Байдена почала намагатися переконати Конгрес ухвалити додаткове фінансування для України у вересні 2023 року.

Відтоді, офіційно не підтримуючи арешт, Сполучені Штати непомітно підштовхують G7 до пошуку законних шляхів повернення російських активів. Новий міністр закордонних справ Великої Британії Девід Кемерон був особливо активним прихильником і, як не дивно, зневажливо (як для колишнього прем’єр-міністра-консерватора — ред.) ставився до контраргументів, що ґрунтувалися на прецедентному ризику. Вразливість Сполученого Королівства і його фунта стерлінгів далека від нуля, тому деякі союзники можуть задатися питанням, чи не намагається Лондон просто сховатися за Парижем, Берліном і Європейським ЦБ, або, можливо, навіть вбити саму ідею конфіскації некомпетентною аргументацією на свою користь.

Прогрес, насправді, досягається на дуже інноваційних альтернативах, які можуть принести більше фінансування в Україну набагато швидше.

Попри цей шквал активності, який передував другій річниці та смерті опозиціонера Олексія Навального, заяви США, Великої Британії та ЄС щодо нових санкцій минулого тижня не свідчили про прогрес у питанні арешту заблокованих російських резервів. Натомість мова, яку використовували усі сторони перед наближенням річниці, зводилась до “розблокування вартості” знерухомлених суверенних активів. Прогрес дійсно досягається в дуже інноваційних альтернативах, які могли б принести більше фінансування Україні набагато швидше.

План Європейської Комісії щодо використання процентних доходів від іммобілізованих активів просунувся вперед, незважаючи на початкову опозицію Європейського центрального банку. 12 лютого Рада ЄС оприлюднила висновки, які забороняють Euroclear та іншим центральним депозитаріям цінних паперів відтепер розпоряджатися надзвичайними прибутками, отриманими від іммобілізованих російських активів. Хоча деякі деталі ще потребують доопрацювання, ці прибутки можуть бути додані до фінансової підтримки ЄС для відновлення та реконструкції України. ЄС пішов би на ризик, зробивши це. Залежно від кожного договору застави, російський центральний банк має більш-менш сильні юридичні права на відсотковий дохід від знерухомлених активів, і, враховуючи суму грошей на кону, він, без сумніву, буде оскаржувати це в судах.

Також відбулися консультації на високому рівні за участю керівництва Європейської Комісії та Мінфіна США щодо того, як використати основну суму без її арешту. Торішня заява лідерів G7, яка гарантувала, що гроші не стануть доступними для Росії доти, доки вона не покине Україну і не виплатить компенсацію (на суму понад 300 мільярдів доларів, іммобілізованих на Заході), тепер дає можливість заявити ринкам, що основна сума ніколи не повернеться до рф і колись буде переведена Україні за згодою Москви.

Ця м’яка гарантія може заспокоїти ринки і допомогти Україні позичити або принаймні пролонгувати значну частину свого боргу, термін погашення якого настає у вересні. Це не означає використання основної суми боргу як застави, що означало б перехід основної суми боргу з рук в руки без згоди Росії і створювало б такі ж ризики, як і пряме вилучення. Але, оскільки знерухомлені резерви не стануть заставою України, команди, які працюють над цим питанням, також розглядають можливість надання суверенних гарантій на випадок, якщо цей захід не спрацює, навіть через кілька десятиліть, коли в Росії, як ми сподіваємося, буде новий лідер і новий режим. Хоча понад дві третини знерухомлених активів наразі знаходяться в ЄС, Брюссель, швидше за все, підтримає суверенні гарантії, якщо ризик буде розподілений п’ятдесят на п’ятдесят між Європою та Північною Америкою.

Вашингтон може вважати такий план прийнятним, зважаючи на те, що за лаштунками він наполягав на більш радикальному варіанті вилучення іммобілізованих резервів РФ. Можливо також, що британські облігації та казначейські облігації США були куплені російським Центральним банком через платформу Euroclear, а після виплати за ними також акумулювалися в Euroclear в Бельгії. Це пояснює невідповідність між базою даних російського ЦБ станом на листопад 2021 року, згідно з якою 38 млрд доларів його резервів зберігаються в США, і постійними повідомленнями після вторгнення, згідно з якими лише 8 млрд доларів перебувають у Сполучених Штатах. Якби Москва дійсно купувала казначейські облігації США через Euroclear, то лідери у Вашингтоні, можливо, з більшою готовністю погодилися б на розподіл суверенних гарантій з ЄС ближче до 50 на 50, ніж до двох третин чи більше, які покриваються європейцями.

У нових пакетах санкцій, оголошених 23 лютого коаліцією, що запроваджує санкції, не було жодних суттєвих натяків на цей “незабезпечений” напрямок роботи. Очікується, що незабаром з’явиться більше інформації. Арешт іммобілізованих резервів рф – це крок, на який головні зберігачі грошей поки що просто не готові піти. Але всі причетні до цього хочуть якомога швидше отримати більше фінансування для України.

Чарльз Лічфілд, заступник директора, старший науковий співробітник Центру геоекономіки Атлантичної ради К. Бойдена Грея

Джерело: Atlantic Council

Переклад: «Інформаційний спротив»

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства